Монологи

Рятував життя і віддав своє. Парамедик з Маріуполя Микола Волков у спогадах і на фото друзів

Свои.City
15.04.2019 14:46
20-річний Микола Волков з Маріуполя помер 15 квітня в лікарні Мечникова у Дніпрі. За його життя боролися тиждень – хлопець отримав важке поранення в голову, знаходився в комі. Він - парамедик медичного батальону «Госпіальєри» та доброволець 8-го батальону Аратта, був ультрасом футбольного клубу «Маріуполь».

Друзі і побратими кликали його за позивним - Смурфік. Ми зібрали спогади про Миколу, якими вони зараз діляться в мережі.

Яна Зінкевич, командир медичного батальйону «Госпітальєри»:

Друг Смурфік - юнак з Маріуполя, який з молодого віку був небайдужим до нашої України та її долі. В червні 2018-го він пройшов у наш навчальний центр, та з 1 липня поїхав на свою першу ротацію у складі нашого батальйону. З осені 2018 року був закріплений до 8 батальйону УДА «Аратта» та щоденно ніс тяжку ношу добровольця-парамедика. Він не мав медичної освіти, але за покликом душі став парамедиком та рятував життя. Це надзвичайно щирий та одночасно мужній хлопець, який був готовий понести найбільшу ціну Свободи - життя.

Він відчайдушно боровся за життя останні дні. За нього переживали та молились тисячі людей. Кожен з нас його любив, кожен намагався уберегти. Для ворожих снайперів немає правил, медики та парамедики для них бажані цілі.

 

Алексей Кельт:

Помню звонок в 7 вечера и как потом искали его собаку до поздней ночи.
Как его распирало от гордости когда он откатал «золотой сезон» за Мариупольский Металлург, всегда стремился сделать, что-то важное.
Очень был доволен, когда наконец-то попал на фронт, и всегда так с ноткой гордости говорил, что он доброволец в «Госпитальерах».
При последней встрече попросил стикеров с эмблемой футбольного клуба побольше. Когда я спросил: «Зачем тебе столько ? Там же из клеить не куда». Коля ответил: «Да найду куда, что останется - в Вальхалле поклею». Мы долго смеялись, думали, малой как всегда чудит... Но нет. Хоть и прожил Коля очень мало, но достойно!

 

Олена Герасим'юк:

Є мало людей серед моїх друзів, які знають, як це - боротись за життя, коли різко і без попереджень трапляється біда. Тому я спробую трохи описати, як воно. Як рятувати друга, з яким вранці дивились альбом зі старими фото і планували подивитись документалки 30-х років, а увечері серед патрулювання - везти його з пробитою кулею головою. Коли здається, що замість бинтів замотуєш його власною надією. Коли здається, що у кареті швидкої йому ллються в вени не препарати, а твоє власне життя. Коли серце падає на трасу разом з падінням його показників. Як нестерпно болить, коли попри усе ти привозиш його стабільним, зі слабкою, але хоча б якоюсь надією на життя, і передаєш в руки фахівців госпіталю. Хоча тут, здавалося б, треба видихнути. Але в цьому немає ні радості, ні спокою.

 

Катя Цевка:

Зупинилось серце дуже хорошої людини, гарного друга, який завжди був готовий допомогти, та мужнього воїна який поклав своє життя за нашу свободу. Дуже боляче це прийняти та повірити. Ми завжди тебе будемо пам'ятати.

Прощання зі Миколою Волковим відбудеться в поминальному домі в Маріуполі у середу, 17 квітня 2019 року, о 14:00. Поховання відбудеться на Старокримському кладовищі, о 15:30, на Алеї Слави.