Я відкрила власний салон краси біля лінії фронту. Історія Ірини Кисельової зі Світлодарська
Ірина Кисельова – власниця салону краси в прифронтовому Світлодарську, засновниця навчального центру при школі, громадська активістка й зоозахисниця. Вона розповіла Свои.City, як зуміла побудувати бізнес недалеко від лінії розмежування та чому вважає за потрібне займатися громадською діяльністю.
Робота мрії
Я народилась і виросла в Світлодарську. З дитинства мріяла займатись перукарською справою, хотіла робити людей красивішими, щоб вони раділи та були задоволені собою.
Тому сумнівів у виборі майбутньої професії я не мала, вирішила поступати в Луганський національний університет імені Тараса Шевченка на спеціальність «Перукарське мистецтво та декоративна косметика». Навчання було цікавим, повним подій, я швидко влилася в студентський рух, брала активну участь в житті університету, паралельно працювала.
Якось на роботі натрапила на свіжий випуск модного тоді журналу Life in motion. На перших сторінках помітила статтю про відомого стиліста, власника мережі перукарських салонів – Павла Говорка. Дізналась, що він навчався за кордоном, отримав визнання і замість того, щоб залишитись в комфортних умовах, вирішив повернутись до Луганська, щоб розвивати перукарське мистецтво. Мене це дуже вразило!
Але минув час, я багато вчилася, працювала і за кілька років отримала місце в його студії. Це була робота мрії, бо, попри свій професіоналізм, круте обладнання, статусних клієнтів, Павло був простим, відкритим у спілкуванні.
Для майстрів у його студії обов’язковим пунктом було їздити на курси підвищення кваліфікації. На той час однією з кращих перукарських шкіл України була Академія Володимира Тарасюка в Києві. І я вирішила навчатись там. Коштувало це надзвичайно дорого, тому довелось звернутися по допомогу до батьків, досі надзвичайно вдячна, що вони повірили в мене і підтримали. З того часу я не зустрічала більш фахового і інтенсивного навчання.
Тим часом Павло Говорко відкрив новий салон в Луганську і запропонував мені там працювати після закінчення академії. Але не склалося…
Повернення додому
У Луганську стало неспокійно. Люди почали масово виїжджати з міста. Ми з моїм хлопцем Сашком зрозуміли, що також потрібно їхати. Взяли собаку, документи, шльопанці – і поїхали, не озираючись. Так ми повернулися до Світлодарська.
Пощастило, що батьки зберегли деякі мої перукарські інструменти ще зі студентських часів. З цими інструментами я почала ходити по квартирах і стригти людей, так збирала своїх перших клієнтів.
Потім у Світлодарську ми орендували приміщення під перукарню.
Паралельно я їздила на курси, набувала нові, актуальні знання.
Загалом близько чотирьох років я пропрацювала зовсім без вихідних, з шалено забитим графіком. Виснаження було нереальним, але попри це я раділа, що можу займатись улюбленою справою.
Ірина відкрила навчальний центр для школярів
Якось в мій салон на стрижку прийшла вчителька однієї зі шкіл Світлодарська, ми заговорили про шкільні справи, учнів. Поділилася з нею, що вже давно маю ідею робити заняття для підлітків, на яких можна було б навчати їх доглядати за своєю зовнішністю, щоб не нашкодити собі підлітковими експериментами, як це зазвичай буває.
Потім ця вчителька стала директоркою, згадала про мою ідею і запросила до школи викладати факультативно. Ця робота дуже надихнула. Цікавість дітей до такої нестандартної новинки тільки зростала.
Ірина навчає дітей перукарській майстерності
Але з кожним заняттям я розуміла, що простий шкільний клас погано підходить для перукарської справи. Виснажувало постійно тягати з собою перукарське приладдя, після уроків відразу бігти до клієнтів в салон, тому потрібно було негайно вирішувати цю проблему.
І так з’явилася ідея орендувати приміщення старих майстерень, які знаходяться на території школи, зробити ремонт і обладнати приміщення під перукарню за власний кошт.
Директорка порадила звернутися з цією ідеєю до районного керівництва, і так я презентувала проєкт у Бахмуті та отримала дозвіл створити Навчальний центр краси.
Ірина переобладнала старі приміщення майстерень, де проводить заняття для дітей/Фото з особистого архіву
Ми взялися за ремонт – і вже за кілька місяців діти мали можливість навчатися в справжньому салоні, від чого були в захваті.
Вихідні і далі залишалися для мене недосяжними, ремонт ми продовжуємо й досі, але радість від того, що ти робиш щось не дарма, не дає опускати руки.
Захист тварин
У роки найбільш активних бойових дій в Світлодарську люди масово виїжджали, залишаючи своїх домашніх тварин на вулиці. Число безпритульних тварин тільки збільшувалось, а далі зовсім вийшло з під контролю. Почали ширитись чутки, що якась організація їздить по місту і розкидає отруту для тварин. Собаки з муками помирали на очах у людей. Усі були шоковані, але ніхто не знав, що це за організація і як це зупинити.
Виконком знизував плечима. На щастя, мені зустрілася зоозахисниця Катерина Руссо, з товариства захисту тварин «Лада» у Бахмуті. Вона порадила і нам заснувати громадську організацію, бо тільки так ми будемо мати можливість вплинути на вирішення проблеми нашого міста.
Ірина допомагає безпритульним тваринам в Світлодарську/фото з особистого архіву
Потім мали зустріч з мером і місцевими активістами, дізналися, що держава виділяє щороку кошти на стерилізацію тварин. Але в місті не було зоозахисної організації, яка б взяла ці кошти і зайнялась вирішенням проблеми, тому в більшості гроші йшли на ремонт об’єктів, які постраждали внаслідок бойових дій.
Після зустрічі ми остаточно вирішили створити громадську організацію. Нам вдалося отримати грант від ПРООН на стерилізацію бездомних тварин, плюс місцева влада виділили кошти з бюджету Світлодарська.
Ірина допомагала збирати гроші на допомогу тваринам/Фото з особистого архіву
Діти, які відвідують творчі гуртки в Центрі дитячої та юнацької творчості, створили гарні скриньки для збору пожертв по місту. За допомогою всіх цих коштів нам вдалося стерилізували 71 собаку. Відчуття були неймовірні, всі тварини отримали щеплення і жовтеньку кліпсу, а люди в місті просто вражено казали, що нарешті цивілізація і до нас дійшла. Це вперше за всі роки існування міста стерилізували тварин.
У 2019 році ми зареєстрували громадську організацію захисту тварин та рослин «Лапа добра», у нас поки п’ятеро офіційних членів. На майбутнє мріємо займатися ще озелененням міста, бо ситуація вкрай критична, колись квітучі клумби жахливо позаростали, у них купи сміття і щури.
Раніше біля мосту була невеличка тимчасова будівля, у якій жили військові. До них прив’язалася собака. Весь час, поки вони там жили, доглядали за нею, а далі ротація закінчилася, військові поїхали, а собака залишилась. Хтось проїжджав повз те місце, помітив цю собаку, написав пост в соцмережі, що ось живе собака, голодна, але нікуди йти не хоче, чекає господарів…
Тоді багатьох зачепила ця історія, люди почали підгодовувати собаку, я часто їздила туди на велосипеді. Пізніше в собаки з’явилося потомство.
Безпритульні собаки в Світлодарську/Фото з особистого архіву
Громадська діяльність
Більше року агентство ПРООН започаткувало в Світлодарську проєкт, метою якого було об’єднати людей і владу для спільної взаємодії. ПРООН стало ініціаторами створення робочої групи, до складу якої входять громадські організації, активісти, приватні підприємці, директори шкіл і садочків та представники влади.
Ірина Кисельова/Фото з особистого архіву
Раз на місяць ми маємо зустріч, під час якої обговорюємо проблеми міста та шляхи їх вирішення. ПРООН часто влаштовують тренінги, на яких я мала можливість прокачати потрібні для громадської роботи навички. Координатор робочої групи від ПРООН запропонував мені бути секретарем.
Мене надихає громадська діяльність, особливо коли зустрічаю таких же небайдужих людей, які мріють про краще майбутнє для нашого дому. Важливо будувати, покращувати місто, у якому ти народився і виріс. Я знаю, що Світлодарськ має круті перспективи, але для цього потрібно підвищувати активність місцевих жителів, закликати бути небайдужими «штовхати» людей на хороші дії.
Свої в Telegram 
