Три будівлі в Маріуполі стануть пам’ятками архітектури. Розповідаємо про кожну
До списку пам’яток архітектури Маріуполя внесуть будинок архітектора Нільсена, будівлю колишнього лікеро-горілчаного заводу і синагоги. Кожен додадуть до Державного реєстру об’єктів культурної спадщини. Зараз документи проходять реєстрацію в міністерстві культури України. Про це повідомляє міська рада. Розповідаємо більше про них.
Будинок Нільсена в Маріуполі
Будинок знаходиться по вулиці Семенишина, 49. Побудували його на рубежі перших десятиліть ХХ століття. Створив будинок міський архітектор Віктор Олександрович Нільсен (1871 – 1949). Він походив із зросійщеної датської родини. На Донбас приїхав із столиці для реалізації проєкту водогону.
Маєток побудований після укладення шлюбу архітектором в 1907 році з сестрою місцевого домовласника Єлизаветою Григорівною (Коваленко). Нільсен хотів зустріти старість в колі щасливої родини. Але цьому не судилося збутися.
Після перевороту у 1917 році у Нільсена був відібраний та реквізований будинок на користь держави для використання під соціально-адміністративні потреби, адже дім був надрозкішним.
Будинок встояв під час Другої світової війни. Далі тут був створений дитячій садок, що проіснував до 1993 року. Вже у вільній Україні тут розташували Приазовську екологічну інспекцію. Але на довго інспекція тут не затрималася, її перемістили. А будинок передали у приватні руки. І це призвело до руїн. У 2012 був проєкт по створенню тут готелю, але він так і не був реалізований.
Акцизний склад в Маріуполі
Свою роботу акцизний винний склад №7 розпочав у 1902 році. Працювало тоді лише дев’ятеро людей.
У 1924-му році вводять нову економічну політику, вводять монополію на алкоголь, а приватну власність одержавлюють. Тому на базі колишнього вже акцизного винного складу відкривають лікеро-горілчаний завод №19 Центрспіртсоюзу.
Навіть під час німецької окупації у 1941 – 1943 роках завод продовжував свою діяльність. При відступі комплекс був спалений фашистами із вогнеметів.
Але вже через два роки під керівництвом нового директора Федора Михайловича Доліненко його знов відкривають під ім’ям Маріупольського спиртогорілчаного заводу (з 22 жовтня 1948 – Жданівський).
Вже після розвалу Радянського Союзу у незалежній Україні спиртзавод працював ще десятиліття. На жаль, не витримав конкуренції. Закрили його у 2002 році. Зараз будівля покинута.
Маріупольська синагога
У 1864 євреї у Маріуполі з’явився власна синагога на Харлампіївській.
На початку 1880-х іудейська спільнота викупило у міського голови Антона Івановича Чебаненко ділянку неподалік від Біржі. Цю ініціативу підтримував місцевий купець 2-ої гільдії Йосип Ілліч Авербах.
На рубежі XIX і XX століть на цьому місці з’являється великий молитовний будинок - велична будівля хоральної синагоги на Георгіївській.
Після перевороту у 1917 році починається політика проти релігії і більшість храмів усіх конфесій були просто закриті.
Замість синагоги тут створюють гімнастичний зал у 1930-х роках. Він проіснував до початку бойових дій Другої світової війни. На початку 1970-х тут спочатку створили корпус місцевого медичного училища, потім – вечірню школу.
А далі були роки учнів школи юних моряків до 1888 року. Але вони проіснували теж не довго через старість будівлі і відсутність опалення. Далі хотіли створити картинну галерею, але грошей на проєкт не знайшли.
У середині 1990-х тут трапилася катастрофа. Не витримали старі балки зимою і дах будівлі обвалився. У 2007 році синагогу передали іудейській громаді, проте повернути будинку колишній шарм та красу так і не вдалося.
Свої в Telegram 
