Це учасники Академії фестивалю «З країни в Україну». Ось, як вони збираються стати агентами змін
У кожному куточку України є люди ініціативні та амбіційні, які прагнуть розвивати суспільство та змінювати країну на краще. Саме таких людей з 11 міст на Сході та Півдні України зібрала разом Академія фестивалю «З країни в Україну». Ми розповідаємо про трьох героїв Академії, щоби докладніше дізнатися про їхні враження, успіхи та сподіваннях від навчання.
Академія фестивалю "З країни в Україну" – це освітня програма з проєктного менеджменту в культурній сфері, де учасники мають можливість здобути структурні знання від провідних спеціалістів. Понад 100 учасників, що пройшли попередній відбір, утворили 11 команд у відповідних містах: Слов'янську, Краматорську, Бахмуті, Дружківці, Добропіллі, Мирнограді, Станиці Луганській, Старобільську, Щасті, Маріуполі та Херсоні.
Академію проводить Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну» в рамках підготовки до сьомої хвилі однойменних фестивалів. Саме тут всі здобуті знання та навички з проєктного менеджменту, комунікацій, фандрейзингу та побудови командної роботи учасники застосують на практиці, і долучаться до проведення масштабного фестивалю у своєму місті. Ідея Академії полягає в спільному навчанні представників з різних сфер діяльності – громадського сектору, влади та бізнесу. Такий досвід допоможе учасникам ефективніше взаємодіяти в майбутньому та реалізовувати вже власні проєкти.
Ми дуже «різношерстні» і вчимося один в одного
Це Жанна Бойчук-Шиманська. У свої 27 років, Жанна обіймає посаду директорки Приморського інклюзивно-ресурсного центру в місті Маріуполь. Центр займається наданням психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами.
— Я вже проходила тренінгові навчання, курси з написання проєктів, з їх реалізації, але про те, як правильно це зробити, я більш детально почула саме на лекціях Академії.
Мені дуже подобається, як в Академії відібрали людей. Відчувається, що ми дуже «різношерстні», різновікові, і ніби виточуємося один об одного, як камінці, і вчимося один в одного. Подобається, що є команда. У кожній темі були люди, які у ній спеціалізуються, розуміють і можуть дати певний фідбек: що ось це важливо в цій темі, а на це не потрібно розпилюватися.
Чого очікую від навчання в Академії? Маю надію, що у майбутньому зможу самостійно організувати фестивалі, які будуть стосуватися дітей з особливими освітніми потребами та їхній соціалізації. Вже здобувши певну частку знань в Академії, буквально три дні тому, дописала проєкт і надіслала його на розгляд конкурсній комісії.
Людям, які тільки зараз замислюються, щоби стати активістом у своєму місті, в мене є кілька порад. По-перше, знайти однодумців. По-друге, здійснити пошук у собі ресурсу й оцінити адекватно, що ти можеш зробити, а що тобі не під силу, і відмовлятися від цього одразу.
Нашому Маріуполю бракує більше доступності для дітей і людей з інвалідністю. Для людей із порушеннями опорно-рухового апарату, а також із порушеннями слуху та зору. Щоби вони могли соціалізуватися й мати рівні можливості з іншими жителями. Якщо говорити про людський чинник, то хотілося б більше толерантності й терпимості один до одного.
Ці скіли можна застосовувати в різних галузях свого життя
38-річна Євгенія Бєлова працює ведучою заходів у рідному місті Добропіллі та в регіонах. Жага до творчої реалізації привела Євгенію до нинішньої професії. Але вона не припиняє розвиватись і хоче вийти на інший рівень, за чим і прийшла в Академію.
— Коли мені сказали про цю Академію, я не зовсім зрозуміла, чому саме мене запросили. Але потім усвідомила, що це саме те, що треба для мене! Бо окрім приватних заходів, я хотіла робити щось більше для свого міста.
В Академії мені цікаво все, що стосується ментального здоров’я. Сподобалося, що нас вчать, як правильно ставити цілі та їх розбирати. Саме навчання круте – я від нього просто в захваті!
І круто, що є прикладний матеріал. Його можна застосовувати в різних галузях свого життя, у тій справі, якою займаєшся.
Також радію, що потрапила в україномовний простір, я цього дуже хотіла. Але все ще думаю російською, бо перебуваю у такому середовищі, де всі російськомовні. Навіть донька каже, що хотіла би спілкуватися українською вдома.
Карантин не дуже поєднується з професією ведучої, яка має працювати тільки в офлайні. І це навчання, як ніколи доречно, формує всі ці знання та поетапні дії. Тобто у своїй діяльності я стовідсотково зможу це застосувати. Є ідея створити свій інфопродукт.
Виходить тільки в тих, хто діє. Можна все життя готуватися - і не зробити навіть першого кроку в напрямку до своєї цілі.
Коли ми почали обговорювати в команді, чого бракує нашому місту, то прийшли до того, що в нас немає культурних місць для відпочинку. У нас невпорядкований парк. Є ставок, але він також занедбаний.
Треба бути завжди залученими на 100% у те, що ви робите
Ярославу Бойко з Краматорська 39 років. Він засновник та голова громадської організації Клубу рибалок України. Під його управлінням також функціонує всеукраїнський проєкт ТатоHub – простір відповідальних чоловіків. Його головною ідеєю є те, що батько й мати – рівні між собою. Таких ТатоHub стає все більше й більше в Україні, але Ярослав прагне до масштабування в усі міста країни та навіть за її межі.
— Взагалі, мені дуже подобається формат того, як проходить навчання в Академії. Як позиціонується фестиваль. Як це робить Фундація. Це для мене більше є досвідом у тому, як може працювати моя організація, до чого треба прагнути. Тому що я також прихильник якості, і цю якість я бачу саме у фестивалі та в Академії.
Майбутнім активістам раджу бути завжди залученими на 100% у те, що ви робите. Запитайте в себе: що я можу туди привнести? Навіщо це мені потрібно? Коли ви дасте собі відповідь на ці запитання – вам стане все зрозуміло.
Краматорську не вистачає локального туризму, який буде показувати, що наше місто, хоч воно й позиціонується, як машинобудівне, може відображати в собі дух людей.
У нас люди настільки різнопрофільні, що якщо ми будемо проводити екскурсії для наших гостей заводами, нашими місцями відпочинку, центром, спілкуватися з громадськими діячами, з простими людьми – то ми надамо відображення самої душі міста.
Навчання в Академії надихає, направляє, створює ком’юніті однодумців зі спільними цілями та цінностями. І ті знання, що здобувають учасники, пройшовши всі етапи навчання, не обмежуються фестивалем «З країни в Україну», а залишаються для застосування у власних масштабних проєктах та сміливих ідеях, що розвиватимуть культуру та суспільство.
***
Усі, хто прагне відкрити для себе нові горизонти можливостей та зробити кращим рідне місто, можуть надихнутися прикладом наших героїв та приєднатися до Академії наступного року.
«З країни в Україну» – це 7 років організації масштабних культурно-просвітницьких подій, 84 міста України, та 20 напрямів невпинної роботи з ключовою ідеєю – формування нової української ідентичності та якісних позитивних змін в Україні.
Проведення фестивалів «З країни в Україну» стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Більше інформації про фестиваль на офіційній сторінці у фейсбуці та на сайті Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну».
Свої в Telegram 
