Говорити про те, що болить. Три історії з Маріуполя про розвиток молодіжного активізму
Яку роль може відіграти молодь у вирішенні соціальних проблем? Відповідь на це питання ми шукали серед активістів і активісток з Маріуполя. Всі вони вважають, що молодіжна політика в місті тільки-но починає зароджуватися, а на думку деяких для її становлення знадобиться ще не менше п’яти років.
«Приєднуйтесь - і побачите, що ви не одні»
Сергій Моржов почав займатися активізмом не так давно. Каже, поштовхом для його першої невеличкої акції стала випадковість.
«Якось взимку я йшов містом і побачив, що на клумбі розквітла невеличка рослина. Погодьтесь, коли на вулиці повинно бути морозно, квіти не повинні рости. Тоді я вперше замислився, що з нашою екологією дійсно щось відбувається. Це і змусило мене заговорити про проблему».
Тоді, ділиться Сергій, він один вийшов на Театральну площу Маріуполя з табличкою з написом «Заводы важнее зимы?», яку зробив з картонної коробки. До нього підходили люди, питали чому він тут, що означає напис і кому він адресований, але на цьому все і закінчувалося.
«Серед тих, хто підходив, була і Лада. Тепер я можу сказати, що вона моя однодумиця. Тепер всі мирні акції ми почали робити разом».
Основна тема їхніх мирних акції була пов’язана з болючою для Маріуполя екологічною темою. Тому вже після першого виходу, до Сергія та Лади доєднувалися дедалі більше місцевих. Подібні заходи проходили на вихідних.
«Бувало, до нас підходили люди, казали про спільні проблеми міста: екології, безробіття тощо. І вони просили на акції підняти їхню болючу тему. Ми в свою чергу пропонували їм картон та маркер. Говорили: пишіть, приєднуйтесь - і побачите, що ви не одні. Але на це нам говорили: «Ні, краще ви».
Зараз Сергій практикує новий підхід у проведенні мирних акцій. На центральних вулицях міста він вмикає музику в колонках і танцює просто неба. Каже, таким чином розслабляється сам і закликає до цього інших.
«Якось був випадок, коди під час подібної акції до нас підійшов чоловік і запропонував алкоголь. Він думав, що ми п’яні, але на акції ми завжди тверезі. Ми йому запропонували приєднатися, а він сказав, що не може так зробити. Для цього йому потрібно випити пляшку. Цим він і зайнявся згодом, але не з нами»
У цьому, на думку Сергія Моржова, і проблема: люди просто не хочуть щось змінювати, бо звикли жити в своєму світі, який при цьому їх не влаштовує.
«Молодь намагається щось змінювати. Але це дійсно одиниці. Хтось, можливо, просто не готовий, комусь важко знайти однодумців. Проте старт молодіжного активізму є. Хоча знадобиться ще років 5-10, щоб ці зміни були помітними».
А для цього, наголошує активіст, важливо вже зараз починати говорити про те, що болить, а не політизувати будь-які мирні акції.
«Дуже складно утримувати мотивацію»
В активізм Віра Процких прийшла завдяки знайомству з молодіжним рухом «Фундація регіональних ініціатив».
«Там є формат літніх освітніх таборів. Молоді люди виїжджають за місто, живуть в наметах далеко від цивілізації, і, головне, дізнаються про важливі теми. Якось на таких заходах я провела все літо, і повернувшись в Маріуполь, зрозуміла, що треба займатися корисною справою. Так створила тут осередок Фундації».
Зізнається, перші кроки були дуже складними. Найважчим став пошук людей-однодумців, які повірять у діяльність і в жодному разі не спутають організацію із сектою.
«Зараз я вже розумію, що збори організації проходять по-різному. Буває, збирається група людей, реєструє організацію і активно розгортає діяльність. Наприклад, як Платформа «ТЮ». Пошук і залучення людей в осередок з нуля був важким. А ще було дуже складно утримувати мотивацію тих, хто був в команді. І я сама була не винятком».
В громадській організації Віри, яка проіснувала декілька років, більше п’яти учасників та учасниць не було. Проте їм вдалося провести чимало освітніх заходів.
Згодом Віра приєдналася до Платформи «ТЮ». Там вона працює менеджеркою з комунікацій. Проте і досі бере участь в акціях і часто виступає в ролі експертки, де ділиться власним досвідом. На її думку, наразі активізм в Маріуполі лише починає розвиватися, адже молодіжною політикою займаються хоч і молодь, але не студенти або школярі.
«Так, у нас є Молодіжна рада, але її практично не чути в місті. І вона розвивається як частина міської ради. Більше подій видно від представників організації «ZAходи», але, зазвичай, вони влаштовували вечірки. Теж саме можу сказати і про студентські ради навчальних закладів. У цілому, мені б дуже хотілося вірити, що активізм в Маріуполі починає зароджуватися».
Зараз, завдяки проєкту «Митець і місто» запорізької організації «КультProjector» та місцевого арт-кластеру «Ось», зібралися хлопці та дівчата, які планують створити громадську організації. Її діяльність буде спрямована на розвиток культури.
«Вони стали переможцями проєкту «Митець і місто» і вже відкрили виставку. Попереду планують провести серію подібних заходів. Тож можу сказати, що початок є, але для того, щоб активізм в Маріуполі став впливовим, потрібно, щоб пройшло років 5-10».
Віра Процких наголошує: активізм – справа добровільна, до його розвитку спільнота повинна сама прийти. А для цього треба «включатися» в життя міста, розуміти, які процеси відбуваються, як приймаються рішення.
«На плечах громадських організації також лежить відповідальність. Вони вже зараз повинні активізувати людей, розповідати та пояснювати, чому не можна бути байдужими та як власними силами можна впливати на життя міста і громади».
«Шлях тернистий, але дуже насичений»
Історія громадської діяльності Ганни Андрющук почалася у 2018 році. Тоді серед сотень молодих людей її відібрали на літню школу Citizen Up на Закарпатті.
«Тоді мені було 17. Незважаючи на страх, я взяла квитки та поїхала на зустріч новим пригодам. Під час п'ятиденного навчання ми разом міркували, що означає бути відповідальним громадянином та що перешкоджає молоді брати участь у демократичних процесах. Але головне, що там було, знайомство з людьми з усієї країни, які на той час вже встигли реалізувати деякі проєкти та втілити круті зміни. Мене це нереально змотивувало. Тож після цього я ще два роки активно навчалася».
Набравшись теоретичних знань, Ганна почала застосовувати їх на практиці. Спочатку була частиною Всеукраїнської громадської організації ФРІ Маріуполь, де відповідала за SMM напрямок. Далі долучилася до громадської організації «Українські студенти за свободу», очолювала Молодіжний комітет U-Report від UNICEF в Маріуполі, стала випускницею проєкту «Державотворець» та «Вища політична школа». І зараз вже другу каденцію працює на посаді голови Студентської ради Маріупольського державного університету.
«Шлях громадського активіста однозначно тернистий, але дуже насичений. Три роки тому в Маріуполі для багатьох словосполучення «громадський активізм» звучало незрозуміло, хтось навіть відхрещувався від такого, мовляв, політика якась».
Настя каже, на початку діяльності складно знайти однодумців, з якими можна будувати команду.
«Тільки спільними зусиллями можна дійти до великої мети та результату, тому найголовніший виклик для мене - працювати разом та грамотно організовувати команду».
Крім того, зараз Андрющук очолює комітет освіти та інтелектуального розвитку Молодіжної ради Маріуполя. В її команді п’ятеро активістів та активісток. Вони популяризують неформальну освіту серед молоді, розвивають студентське та шкільне самоврядування.
«Молодіжний активізм в Маріуполі росте стрімко. Мені здається, що особливість активної громадськості міста полягає в тому, що ми дуже швидко консолідуємося навколо проблем, маємо власну думку та голос, за потреби відстоюємо свої позиції. Але ще багато чому треба навчатися, зокрема, як об'єднати наші сили та робити все креативно».
А для цього, ділиться активістка, треба мотивувати молодь.
«Краще, якщо ця мотивація буде внутрішньою, з усвідомлення, що можна впливати та змінювати своє місто на краще. Активісти не отримують зарплату, але бачити результат своєї роботи - це набагато цінніше, ніж будь-яка оплата. Я вірю, що саме молодіжному активізму можливо розбудувати як місто, так і країну нашої мрії. Потрібно стати рушієм тих змін, які ти хочеш бачити навколо».
***
Матеріал створений в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань», що реалізується Платформою ТЮ завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Проєкт присвячений підвищенню обізнаності громад про право на свободу зібрань, культуру мирного і креативного протесту, а також про способи вирішення конфліктів між владою і суспільством.
Свої в Telegram 
