Донецькі митці злизали соляний танк за 240 тижнів. Це їхній арт-проєкт “Зализуючи рани війни"
Лія і Андрій Достлєви - художники з Донецька, які зараз живуть в Познані. Вони закінчили свій спільний арт-проєкт “Зализуючи рани війни”. У 2016 році цю соляну лампу у вигляді танка для них купила знайомий у Бахмуті, у грудні почали “лизати” її. І ось майже за 5 років танк зник. Що саме уособлював соляний танк та чи буде продовження у цього арт-проекту, Свои розповіла Лія Достлєва.
Про проєкт
Цю соляну лампу в формі танку для авторів проекту придбав у сувенірному магазині в Бахмуті журналіст Андрій Діхтяренко наприкінці 2016 року. Різноманітні соляні світильники завжди були великою частиною сувенірної промисловості міста, але цей особливий вид у формі танка з’явився після звільнення міста українською армією від бойовиків так званої “ДНР”.
Лія та Андрій Достлєви
“Ці сувеніри у формі танка є лише незначним аспектом загальної травматизації українського суспільства, спричиненої війною, що тривала з 2014 року. Ця травматизація ще не подолана українцями - дуже довгий і складний процес, який може зайняти час. Ми буквально облизуємо (так, фізично облизуючи цю фігуру язиками) саме цей, день у день, потроху. Цей повільний і досить болючий процес демонструє повільне і не обов’язково успішне переформування об’єкта травми”, - пояснює концепт проєкту “Зализуючи рани війни” Лія Достлєва.
Що вийшло
Перше фото сольового танка пара виклала 6 грудня 2016 року. Всього у рамках проєкту зробили 240 фотографій зникаючого сольового танка за 240 тижнів - щотижня пара робила по одному фото і викладала тижневий прогрес в Instagram у режимі реального часу. Не виключено, що світлини автори увічнять.
"Відео точно не будемо робити, але роздумуємо над тим, щоб зібрати всі фотографії в книжку", - розповідає Лія Достлєв.
“Цей проєкт уособлював травмованість українського суспільства через воєнні дії”, - прокоментував Свои Андрій Достлєв.
Він додає, що сприйняття військового конфлікту за ці п'ять років, що тривав проєкт, в них не змінилося.
11 липня у своєму дописі на Facebook Андрій повідомив, що проєкт добіг кінця:
“І мені шкода, що стільки людей за ці майже 5 років могли повірити, що відбудуться великі зміни на краще, коли ми нарешті закінчимо лизати цю лампу. Їх немає. Війна все ще триває, люди продовжують жити у вигнанні зі своєї батьківщини або страждати під окупаційними режимами в Донецьку, Луганську і Криму. Ще багато ще незализаних ран”.
239 тиждень проєктуФото: lickingwarwounds
Лія говорить, що з часом з'явилися ті, хто вкладав містичне значення в цей перфоманс - "зникне танк - закінчиться війна". На питання, щодо того чи самі мають віру в те, що конфлікт вдасться закінчити, відповідає: “Ні, принаймні в такий спосіб, як нам би хотілося”.
Проєкти про Схід України
“Зализуючи рани війни” - це не єдиний проєкт Лії та Андрія Достлєвих, присвячений сходу. Незважаючи на те, що вони живуть понад сім років у Польщі, працють з темою війни і травми з самого початку конфлікту на сході України. Ось три проєкти на цю тематику.
Так у 2018 -2019 році вони створили проєкт Казкові замки Донбасу . Це історії про Донецьк 90-х та фото lego-макетів місць цих розповідей на фоні світлин того часу.
У 2016 році світ побачив проєкт Реконструкція пам'яті, присвячений проблемам вимушених переселенців.
"Учасники проєкту розповідають про досвід втрат від першої особи, як про когось особисто причетного до травматичного інциденту, використовуючи всі наявні художні носії для аналізу можливості реконструкції власних пам’ятних предметів", - зазначається в описі.
"Лія (32) та Андрій (33), пара циноцефалів з Донецька", - так підписали художники цю світлинуФото: Lia Dostlieva
А у 2017-му з'явивився проєкт “Кіноцефали Донбасу”. Цей проєкт досліджує теми відчуження та стереотипів щодо внутрішньо переміщених українців та відповідну появу їхньої “нової міфології". Кожна фігура представляє певну особу, ВПО, яка спеціально попросила зобразити її з головою собаки, кіноцефалом.
Свої в Telegram 
