Школярки у Костянтинівці хотіли створити 24 мурали. Розповідаємо, чи вдалося втілити задум
Мілана Солодовник з Костянтинівки, але зараз живе в Києві. Практично весь час вона приділяє навчанню у виші. Але ще кілька років тому, навчаючись у Костянтинівській школі №3, вона виграла грант на створення 24 муралів в своєму місті.
Перші кроки
Ідея розмальовувати будинки народилася у Мілани спонтанно. Тоді вона була волонтеркою в місцевому вільному просторі "DRUZI".
"Якось ми з подругою, яка вже давно була в цій організації, вирушили на семінар із журналістики в Святогірськ. Там було дуже цікаво, всі учасники та учасниці наповнені мотивацією на втілення власних проектів та задумів. Ось і ми повернулися в Костянтинівку із впевненістю в тому, що готові втілювати власні ідеї", - каже Мілана.
Подруга Мілани гарно малює, тож її навички вони вирішили використати у своєму проекті. Так і народилася ідея «розмалювати» місто.
"Тоді нам було по 14 років. Ідея з’явилася досить примітивна: наше місто постіндустріальне, прикрасити сірі будівлі – те, що треба", - вважає ініціаторка проєкту.
Згодом до команди приєдналася ще одна дівчина. Вона навчалася в одній школі з Міланою та була волонтеркою в цьому ж вільному просторі.
"Координаторка цього простору запропонувала нам трьом представити свій проєкт на школі менеджменту від БУР (Будуємо Україну Разом) в Карпатах, - продовжує Мілана. - Там ми представляли свою команду, розповідали про сам задум та план його втілення".
Тоді команду школярок з Костянтинівки вчили, як писати проєктні заявки, де та яким чином отримати фінансування на реалізацію.
"Ми повинні були повністю описати свою заявку і подати її на фінансування по закінченню навчання. Тоді журі обрало п’ять проєктів, які отримали фінанси. Серед них були і ми", - розповідає вона.
Отримавши фінансування, дівчата закупили необхідні матеріали та почали прикрашати своє місто. Детально про проєкт вони розповідали на сторінці в інстаграмі, там вони ділилися планами та вже готовими роботами.
"Художниця готувала ескізи на папері. А потім ми переносили їх на стіни за допомогою крейди", - розповідає Мілана.
До дівчат приєднувалися й інші містяни. Вони разом розмальовували місто, наповнювали його яскравими фарбами. А ще приїжджали друзі-однодумці з Полтави, разом з якими в школі №3 вони перенесли на стіну вірш Василя Симоненка "Гей, нові Колумби й Магеллани!".
Окрім інших містян, до дівчат приєднався кіт, що контролював процес малювання
Всі ці задуми дівчата втілювали майже два роки з перервами.
"Ми чекали, коли буде хороша погода, адже важливо було готувати стіну до перенесення на неї малюнків. Потім навчання почало забирати багато часу, а стосунки в команді ставали все гіршими. Тож ми вирішили, що продовжувати проєкт просто немає сенсу".
Довідка Свои: Тільки 16,7% молодих українців беруть участь в соціальному житті своїх громад. При цьому в дитячих або молодіжних громадських організаціях складаються тільки 2,4% тінейджерів. А 56% молоді України не знають, не цікавляться або не виявляють бажання брати участь у суспільному житті. Таку статистику дають в концепції державної програми "Молодь України" на наступні чотири роки. У новому спецпроекті "Молодь покаже" ми розповідаємо про реальних кейсах зі сходу, коли школярі та студенти самі створюють важливі і цікаві проекти для громади.
Із новими силами
В 2019 році Мілана знову береться за втілення ідеї. Але вже з Анастасією Мешковою, з якою навчалася в одній школі.
"Ми дізналися, що громадська організація "Місто-сад" оголосила конкурс серед ініціативних груп Донецької області, - розповідає дівчина. - На реалізацію проекту вони давали 20 тисяч гривень".
Мілана каже, враховуючи минулий досвід, вони з колежанкою по проєкту вирішили кардинально змінити тематику своїх робіт. І від дитячих зображень та написів цитат відомих особистостей, дівчата взялися за дорослі теми.
"Ми розуміли, що хочемо зробити щось не лише красиве, а й корисне. Тож вирішили, що наші роботи будуть на соціальну тематику. Запросили до команду ще одну знайому художницю, яка і розробляла макети майбутніх муралів. Уже з готовою презентацією ми подали заявку на конкурс і виграли його. Тоді нам виділили 20 тисяч гривень".
Проте, говорить Мілана, все пішло не так просто, як думалося. Під соціальною тематикою вони обрали теми расизму, сексизму, сепаратизму, алкоголізму, нав’язування батьками своїх поглядів тощо.
"Ми розробили більше десяти ескізів майбутніх муралів. Закупили фарбу. Але тоді ми і уявити не могли, що наші люди просто не готові прийняти подібні теми, - розчаровано каже дівчина. - Коли ми обирали місця, де хотіли б розмістити мурал, власники будівель просто не дозволяли переносити такі зображення".
А ще, зізнається Мілана, на них дивилися з недовірою, бо вони ще зовсім юні. І, на думку, деяких, просто були неспроможними реалізовувати свої задуми.
"Тож, серед зазначених в проєкті 24 муралів, нам вдалося намалювати лише два. Мабуть, нам просто не довіряли. Хоча ми зробили максимум, щоб втілити свої задуми. Ми навіть пропонували власникам будівель та домівок вирівняти стіни, зафарбувати всі недоліки. Але все це було марно. Можливо, просто не розуміли, чому саме таку тему обирали діти".
Мурал на тематику алкоголізму дозволили зробити на одному з місцевих магазинів. Аби малюнок був максимально рівним, авторки робили все ввечері завдяки світлу проектора.
"Якщо чесно, я дуже пишаюся цими малюнками. Ми переносили зображення по шість годин на день, хотіли все зробити на відмінно", - розповідає Мілана.
Варто відзначити, що учасниці проєкту з місцевою владою не співпрацювали. Проте чиновники про ідею створення муралів в місті знали, бо були під час представлення проєктів-переможців.
***
Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Свої в Telegram 
