Переїхала з Макіївки до Дніпра та стала майстринею виробів з повсті: історія Олени Кущенко
Про пошук та реалізацію себе Олена розповіла УП.Життя напередодні своєї першої персональної виставки. Свои.Сity зробили краткий переказ матеріалу.
Як почала валяти?
Якось Олена розмовляла з подругою у скайпі, а та одночасно валяла вовну.
– Кажу їй: "Що ти там тикаєш?" Відповідає: "Ось вовна, ось спеціальна голка". І що, – приглядаюсь, – невже однією голкою можна зробити таку кульку?
Після розмови, подруга надіслала голку і трохи вовни. Олена не одразу взялась до справи, але потім відкрила інтернет, знайшла навчальні відео, пригадала, що бачила схожі вироби у продажу…
– І почала я валяти! – розповідає. – А потім зрозуміла, що повсть чудово підходить до моїх цінностей. Я люблю свободу, не терплю рамок і обмежень, не визнаю стандартів і правил. І повсть так само. Її можна поєднувати зі всіма матеріалами, які існують у світі, і ліпити з неї можна що завгодно.
Мені здається, в ейчарстві є межа і стеля, а у валянні вовни – немає.
Як вийшла на ярмарок?
Олена працювала з повстю самотужки, консультуючись тільки з інтернетом, і через рік вийшла на ярмарок. Виявилось, що у Дніпрі дуже багато майстринь, які працюють з вовною.
– Я дивилася їхні роботи, мацала і розуміла, що я – молодець! У кожної майстрині свій стиль: ідея, досконалість виробів, поєднання кольорів і матеріалів. От тоді я сказала собі: Кущенко, так ти ж розумничка!
Рецепт Олени: "Треба сісти і ревіти ревма – доки не вивільниться все, що накопичилось. А от потім уже можна братися за нове"
Що найбільше подобається?
У валянні вовни майстрині найбільше подобається момент народження ідеї, часто непередбачуваний.
– До прикладу: натрапила я на відео про пазирицьку культуру, зацікавилась, дійшла до фотографій, книги, а там – на вічній мерзлоті, у горах Алтаю знайшли мумії з татуюваннями, що чудово збереглися. І на картинці оцей фрагмент шкіри з дірочками, розрізами, кострубатеньким тату.
Я дивлюся і розумію: як би добре було перенести на повсть цей візерунок, гарно його прикрасити – і вийде краса надзвичайна!
Не менш цікаво думати над технічним втіленням. Олена розповідає, як починає промальовувати ідею, добирати деталі – де що пришити, де вишити.
Коли Олена ще напрацьовувала техніки, вона віддавала вироби майже по собівартості, аби тільки повернути гроші.
Як знайшла гроші на розвиток своєї справи?
Тепер роботи продавати не поспішає: вони цілком можуть полежати півроку й абсолютно не втратять цінності.
За чотири роки майстриня отримала три гранти на розвиток своєї справи.
Спочатку гроші йшли на купівлю обладнання: колодки, інструмент, манекени, великий стіл для роботи у два з половиною метри.
Олена Кущенко стала майстринею виробів з повсті
Але проблеми витратних матеріалів це не розв’язало: для роботи потрібна була вовна, та й не тільки вона.
На пальто, наприклад, йде приблизно півкіло вовни. Якщо 100 грам коштують у середньому 140 гривень, то весь об’єм з доставкою обійдеться десь у 800 гривень.
А ще потрібен декор – і він може коштувати до 300 гривень за 100 грамів.
Для підкладки підходить натуральний шифон чи шовк, а це ще близько 130 гривень за метр.
Плюс фурнітура, ґудзики. От і якісне повстяне пальто виходить просто золотим: вартість мінімальної кількості матеріалів не менше 2 500 гривень.
Тому Олена почала шукати гроші саме на матеріали: стежила за новинами у Facebook у всіх дотичних групах.
І таки знайшла! Грант від проекту Європейського Союзу "Містки громадської активності" давав шанс отримати 24 000 гривень. Оленина заявка стала однією із шести найсильніших і її профінансували.
Що далі?
Щоб іти далі, просувати свої роботи та виходити на новий рівень, слід навчитись фотографувати, знати закони малювання, принципи крою, мати навички шиття. Потрібні знання з фешн-індустрії, навички просування у соцмережах, вміння писати. Дечому Олена вже навчилася, дещо – ще попереду.
Зараз майстриня готується до першої виставки своїх виробів навесні. І мріє поїхати до Італії чи Польщі у школу мистецтв і повчитися на модельєра.
Свої в Telegram 
