Переїхала з Макіївки до Дніпра та стала майстринею виробів з повсті: історія Олени Кущенко

Про пошук та реалізацію себе Олена розповіла УП.Життя напередодні своєї першої персональної виставки. Свои.Сity зробили краткий переказ матеріалу.

Як почала валяти?

Якось Олена розмовляла з подругою у скайпі, а та одночасно валяла вовну.

– Кажу їй: "Що ти там тикаєш?" Відповідає: "Ось вовна, ось спеціальна голка". І що, – приглядаюсь, – невже однією голкою можна зробити таку кульку?

Після розмови, подруга надіслала голку і трохи вовни. Олена не одразу взялась до справи, але потім відкрила інтернет, знайшла навчальні відео, пригадала, що бачила схожі вироби у продажу…

– І почала я валяти! – розповідає. – А потім зрозуміла, що повсть чудово підходить до моїх цінностей. Я люблю свободу, не терплю рамок і обмежень, не визнаю стандартів і правил. І повсть так само. Її можна поєднувати зі всіма матеріалами, які існують у світі, і ліпити з неї можна що завгодно.

Мені здається, в ейчарстві є межа і стеля, а у валянні вовни – немає.

Як вийшла на ярмарок?

Олена працювала з повстю самотужки, консультуючись тільки з інтернетом, і через рік вийшла на ярмарок. Виявилось, що у Дніпрі дуже багато майстринь, які працюють з вовною.

– Я дивилася їхні роботи, мацала і розуміла, що я – молодець! У кожної майстрині свій стиль: ідея, досконалість виробів, поєднання кольорів і матеріалів. От тоді я сказала собі: Кущенко, так ти ж розумничка!

Рецепт Олени: "Треба сісти і ревіти ревма – доки не вивільниться все, що накопичилось. А от потім уже можна братися за нове" УП.Життя

Що найбільше подобається?

У валянні вовни майстрині найбільше подобається момент народження ідеї, часто непередбачуваний.

– До прикладу: натрапила я на відео про пазирицьку культуру, зацікавилась, дійшла до фотографій, книги, а там – на вічній мерзлоті, у горах Алтаю знайшли мумії з татуюваннями, що чудово збереглися. І на картинці оцей фрагмент шкіри з дірочками, розрізами, кострубатеньким тату.

Я дивлюся і розумію: як би добре було перенести на повсть цей візерунок, гарно його прикрасити – і вийде краса надзвичайна!

Не менш цікаво думати над технічним втіленням. Олена розповідає, як починає промальовувати ідею, добирати деталі – де що пришити, де вишити.

– Повсть – це такий матеріал, з якого не завжди виходить те, що загадуєш. Цікаво підкорювати його так, щоб все-таки втілити задум. Але й переробляти цікаво. Буває, зробиш річ, дивишся – щось недомислила. Знову намочуєш виріб, переліплюєш його, перешиваєш.

Коли Олена ще напрацьовувала техніки, вона віддавала вироби майже по собівартості, аби тільки повернути гроші.

Як знайшла гроші на розвиток своєї справи?

Тепер роботи продавати не поспішає: вони цілком можуть полежати півроку й абсолютно не втратять цінності.

За чотири роки майстриня отримала три гранти на розвиток своєї справи.

Спочатку гроші йшли на купівлю обладнання: колодки, інструмент, манекени, великий стіл для роботи у два з половиною метри.

Олена Кущенко стала майстринею виробів з повсті

Але проблеми витратних матеріалів це не розв’язало: для роботи потрібна була вовна, та й не тільки вона.

На пальто, наприклад, йде приблизно півкіло вовни. Якщо 100 грам коштують у середньому 140 гривень, то весь об’єм з доставкою обійдеться десь у 800 гривень.

А ще потрібен декор – і він може коштувати до 300 гривень за 100 грамів.

Для підкладки підходить натуральний шифон чи шовк, а це ще близько 130 гривень за метр.

Плюс фурнітура, ґудзики. От і якісне повстяне пальто виходить просто золотим: вартість мінімальної кількості матеріалів не менше 2 500 гривень.

Тому Олена почала шукати гроші саме на матеріали: стежила за новинами у Facebook у всіх дотичних групах.

І таки знайшла! Грант від проекту Європейського Союзу "Містки громадської активності" давав шанс отримати 24 000 гривень. Оленина заявка стала однією із шести найсильніших і її профінансували.

Що далі?

Щоб іти далі, просувати свої роботи та виходити на новий рівень, слід навчитись фотографувати, знати закони малювання, принципи крою, мати навички шиття. Потрібні знання з фешн-індустрії, навички просування у соцмережах, вміння писати. Дечому Олена вже навчилася, дещо – ще попереду.

Зараз майстриня готується до першої виставки своїх виробів навесні. І мріє поїхати до Італії чи Польщі у школу мистецтв і повчитися на модельєра.