Помер дисидент Іван Дзюба. 6 цитат Героя України з Донеччини про Україну та схід
Літературознавець і дисидент Іван Дзюба народився у селі Миколаївка Волноваського району. 22 люттого він помер у віці 90 років. Ми пригадали його цитати про мову, українську державність і рідний схід.
Про громадянську позцію
“Національна справа — це справа всього народу і справа кожного громадянина; це корінний інтерес усього народу і громадянства, совість кожного з нас; вона не відсуває всіх інших справ, інтересів та ідеалів, але нерозривно з ними зв'язана, і ніхто не має права мовчати, коли бачить щось неподобне, так само як ніхто не має права затуляти вуха від тривожних голосів”.
Про дитинство на сході
“Я пишу в спогадах, що, може б, і не став українцем, якби в дитинстві не почув на бабусиному хуторі, як дівчата співали “Коло греблі шумлять верби”.
Про Україну
“Усім зрозуміло, що нинішня Українська держава — далеко не та, якої ми хочемо, тобто вона не в тому стані, як нам хочеться. Але іншої ми сьогодні не маємо. Від нас усіх залежить зробити її кращою; від політичних сил — зміцнити її тими інститутами і атрибутами, яких їй бракує, довести до кінця процес убезпечення від спроб реанімації імперського Союзу”.
Фото зі шкільного музею в ДокучаєвськуФото: Голос України
Про мову
“Рідна мова — це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого "я", коли воно є, своєї особистої і національної гідності. Та річ не тільки в цьому. Річ і в об'єктивній природничості, необхідності, доцільності рідних мов та мовного розмаїття в багатонаціональному світі, річ в об'єктивній цінності їх для картини світу, річ у тому, що з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає одну із сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливішим.
Іван Дзюба на фото з архіву Ліни КостенкоФото: Архів Ліни Костенко
Сьогодні на мови та їхнє майбутнє треба дивитися не лише з погляду їхніх функцій, але й з погляду зафіксованих у них багатств національної духовності та історії”.
Про розпад Радянського Союзу
“Сьогодні вражає не лише масштаб стеження, але й масштаб руху спротиву. Ми знаємо, що були дисиденти, а скільки ще всього було, про що знаємо мало — таємні робітничі організації, релігійні секти, “невозвращенцы”, “невиїзні”, групи, які контактували з іноземцями. Це свого роду “тихе підпілля” — теж одна з причин невипадкового розвалу Союзу. Ті, хто відчувають ностальгію за радянським часом і зітхають — “какую державу развалили!” — мають зрозуміти, що вона розвалилася сама. Якщо держава з таким апаратом стеження, армією, не змогла себе вберегти, то чого вона варта?”
Іван ДзюбаФото: BBC
Про свободу
“Ніхто не винен в тому, якщо він родився рабом; але раб, який не тільки цурається прагнень до своєї свободи, але виправдовує і прикрашує своє рабство (наприклад, називає задушення Польщі, України і т. д. "захистом вітчизни" великоросів), такий раб є холуй і хам, що викликає законне почуття обурення, презирства й огиди”.
Свої в Telegram 
