Доба за добою відчаю та болю. Маріуполь помститься. Блокада міста у монолозі Петра Андрющенко
Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко із болем розповідає про життя мирних жителів, які стали заручниками російської армії у блокадному Маріуполі.
Я просто хочу, щоб прямо зараз ми зафіксували що відбувається та наслідки. Одразу скажу – наслідки це тільки попередні, після реального підрахунку рівень жахіття цієї нелюдяності не просто шокує весь світ. Таких наслідків, такого свідомого нищення цивільного населення півмільйонного міста ще не було в історії світу.
7 діб повної облоги міста зі знищенням інфраструктури міста – без електрики, опалення, питної води, їжі, газу.
Місто знаходилось 9 діб під безперервними обстрілами реактивною артилерією всіх калібрів (Град, Смерч, Точка У), мінометним вогнем та авіа бомбами.
Лівобережний район Маріуполя, де мешкало приблизно 135 тис. людей, не придатен для життя. Всі інші райони міста мають критичні пошкодження та безліч багатоповерхових будинків, які не придатні для життя.
Цілеспрямоване бомбардування пологових будинків, лікарень та банку крові.
А тепер про головне. Понад 350 тисяч жителів сім діб знаходиться фактично в заручниках російської федерації. У тому числі 3000 грудних дітей. Загальна кількість дітей складає близько 50 тисяч. Вони зараз під загрозою смерті від безводдя, голоду або прямої військової агресії.
За попереднім підрахунком кількість загиблих вже склала 1207 осіб, більшість з яких неможливо ідентифікувати. Не через відсутність документів.
Кількість людей, що прямо зараз знаходяться під завалами, – невідома. Ліквідація завалів, евакуація поранених та збір тіл вбитих неможливий через безперервну пряму військову атаку російської армії. Встановити реальну кількість поранених неможливо з тієї причини.
Всі лікарні заповнені – загальна кількість стандартних койко-місць 2500 було переповнено вже на другий день обстрілів.
Перша братська могила на 32 особи.
Кожен день обстрілу та облоги Маріуполь втрачає щонайменш 150 маріупольців. Місто буквально стикає кров’ю – 600 літрів крові кожен день. Крові маріупольців, громадян України.
Це нестерпимий біль. Біль з ранку до вечора. З вечора до ранку. Доба за добою відчаю і болю. Маріупольців та всієї України. Це не геноцид. Просто людство ще не вигадало такого слова, яке б стисло описало те, що роблять з українцями в Маріуполі.
Весь цей біль перетвориться на лють. Лють до росіян. До кожного росіянина, тому ще це не путін натискає на гачок "Града". Не путін підтримує війну в Україні. Не на гроші путіна зроблена вся ця зброя. Це – спільна відповідальність громадян росії і спільна Лють України.
Остання надія Маріуполя на гуманітарне вирішення. Сьогодні. Майже без надії.
Лише лють.
Стоїмо.
Можна знищити стіни, можна спробувати вбити всіх. Але не можна знищити дух Маріуполя.
Маріуполь помститься.
Свої в Telegram 
