Наталія Бондаренко виїхала зі Слов'янська. І відновила в Кропивницькому заняття «Віку щастя»
Наталія Бондаренко – керівниця Фундації підтримки осіб старшого віку «Вік щастя» у Слов’янську. П’ять років поспіль жінка спонукала бути активними людей поважного віку: вчила їх скандинавської ходьби, комп’ютерній грамотності та громадській діяльності.
Через війну Наталія переїхала до Кропивницького та продовжила свою справу. Уже на новому місці опікується людьми поважного віку, закликає переселенців відновлювати емоційні ресурси.
Нове життя в Кропивницькому
Наталія Бондаренко – відома у Слов’янську громадська діячка та активістка. Близько п’яти років тому вона створила Центр розвитку дорослих у складі місцевого Центру культури та довкілля.
Разом з жінками віком 50+ почала займатись скандинавською ходьбою. Згодом завдяки грантовій підтримці придбала ноутбуки та відкрила клас комп’ютерної грамотності. Наталія разом з однодумцями робила усе можливе, щоб життя людей на пенсії було цікавим та корисним.
Усі плани щодо розвитку геть змінились 24 лютого. З першого дня війни Наталія разом з іншими небайдужими слов’янцями через волонтерський штаб почала допомагати місцевим жителям. Вела онлайн-заняття з психології, аби хоч якось підтримати в ресурсі розгублених місцевих жителів. За кермом своєї автівки почала возити гуманітарку ще й до Харкова, а звідти вивозити людей з-під обстрілів.
У другій половині березня Наталії довелось самій уже евакуюватися з рідного міста, надто небезпечно було там перебувати. Для прихистку обрала Кропивницький. У цьому місті не тільки рятувалась від війни, але й продовжила справу свого життя – інтеграцію людей поважного віку до активностей громади.
Їхати далеко від власної домівки Наталія не хотіла. Це одна з причин, чому обрала саме це місто.
«Тут добре знайома з Вікторією Талашкевич, Гончаренко-центром. Напередодні восени була в Кропивницькому з навчальним візитом і закохалась у це місто. Мені тут спокійно та добре», - так пояснює свій вибір Наталія.
Скандинавська ходьба в Ковалівському парку
Уроки скандинавської ходьби стали новинкою для Кропивницького. Про колективні безкоштовні заняття місцеві жителі дізнались з соціальних мереж.
Наталія Гурдіян прийшла на перше заняття разом з подругою дитинства, з якою вчились в одному класі. 71-річна жінка із задоволенням долучилась до занять. Ходить двічі на тиждень.
Заняття проходять на свіжому повітрі в парку «Ковалівський». Цей парк розташований у центрі міста, туди зручно добиратись. Заняття триває до півтори години. Починають з розминки для всіх м’язів. Потім – «енергетичний зв’язок з Всесвітом», цікава вправа з медитації, спілкування з вітром та пташками. І приступають до ходьби. Перед тим інструктаж з нагадуванням, як правильно рухатись. Наталія вивезла й свій комплект, але дала його в користування.
«Ходимо три кола, слідкуємо за навантаженням, диханням та осанкою. Вік учасниць різний, від 50 до 75 років. На вихідних людей більше. Завдяки допомозі придбали також килимки. Як потеплішає, заняття будуть більш різноманітними. Додамо пілатес», - розповідає Наталія Бондаренко.
Придбати спортивний інвентар для занять скандинавською ходьбою та каремати для майбутніх занять йогою і пілатесом вдалося завдяки щедрим пожертвам земляків та їхніх друзів, які живуть у штаті Флорида, США.
Вже тут вона знайшла собі нових подруг, ходить не тільки заради здоров’я, а ще й заради спілкування. Охоче долучилась й до уроків комп’ютерної грамотності. Планує піти на східні танці та до групи психологічної допомоги.
Комп’ютерні уроки для початківців
Її однокласниця та подружка – Лілія Юрковська. Приходила до центру раніше: коли запрацювала Дія, то хотіла поставити собі застосунок, навчилась ним користуватись.
Коли дізналась про уроки комп’ютерної грамотності, охоче долучилась. Радіє, що заняття безкоштовні. Працювати з ноутбуком тут вчаться з азів. Перший урок – як включити та виключити, слідкувати за зарядом батареї. Другий урок - знайомились з клавіатурою. Попереду навчання, як створювати текстовий документ, та інші уроки.
Загалом курс комп’ютерної грамотності розрахований на два місяці. Він підходить тим людям, які хочуть навчитися з нуля.
«Навчимось набирати тексти, реєструватись у соціальних мережах, шукати в Гуглі. Завершимо тим, що людина зможе самостійно заходити в свій кабінет у Пенсійному фонді, користуватись онлайн-банкінгом та іншими сучасними зручностями, без яких ми вже не уявляємо свого життя», - каже Наталія.
Для цього вдалось вивезти ноутбуки зі Слов’янська. Тож для занять мають техніку для 10 людей одночасно. Наталія Бондаренко вже про окреме приміщення і вже підготувала заявки, які, сподівається, підтримають.
Взаємопідтримка під час війни
Першими, хто долучився до активностей «Віку щастя», стали місцеві жителі Кропивницького. Але Наталія докладає зусиль, щоб заняття змогли відвідувати переселенці, які вимушено опинились на Кіровоградщині. Сприяти адаптації переселенців та відновленню їхніх психологічних ресурсів – на це спрямовані активності «Віку щастя». Іноді кажуть: яка скандинавська ходьба, які курси комп’ютерної грамотності, коли є купа невирішених проблем? Але Наталія, сама психологиня за фахом, упевнена: усе на часі, усе це дозволяє відновити ресурс.
«Це мій фронт і моя відповідальність. Те, чим я живу та дихаю, - каже вона про свою діяльність. – Уся активність спрямована на розвиток людей за 50 років. Україна неминуче старіє. Але люди поважного віку не баласт для держави. Це можливість для розвитку».
Щотижня Наталія Бондаренко збирає групу взаємопідтримки. Це украй важливо під час війни, упевнена психологиня. Такі ж заняття в онлайн-режимі вже проходили в Слов’янську, коли розпочались військові дії. Формат живих зустрічей Наталія продовжила в Кропивницькому.
«У кризові часи, коли в країні йде війна, дуже важливо мати змогу зібратись і поговорити. Поговорити про те, що хвилює, про майбутнє, про свої почуття та виклики сьогодення. І отримати підтримку - віднайти ті «перлинки», які допоможуть відновити психологічні ресурси і жити далі. Нормальний психологічний стан - це також протидія ворогу», - каже про такі зустрічі організаторка.
***
Матеріал зроблений у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії.
Свої в Telegram 
