13-річна Софія загинула, втікаючи від російської окупації. Жахлива трагедія родини з Донеччини
У лютому дівчинка Софія з Новолуганського на Донеччині виїхала до Харківської області разом з мамою і молодшою сестрою, але окупація і бомбардування застали їх і там. Софія загинула в травні в дорозі до рідного селища. Її історію публікує The Washington Post.
Софії було 5 років, коли почалася війна між військами України та очолюваними Росією сепаратистами. Новолуганське, в якому вона жила з батьками, тіткою, дядьком, бабусею і дідусем, знаходилося менше ніж за кілометр від лінії розмежування. Але здебільшого вона вела звичайне життя — співала, малювала, вишивала бісером, відвідувала театральний гурток, вчила англійську. Після університету мріяла працювати в готельному бізнесі.
У лютому обстріли посилилися. 19 лютого мати Софії та 6-місячної Варвари вирішила забрати двох своїх доньок і переїхати до рідного міста їхнього покійного батька — Вовчанська, села Харківської області поруч із російським кордоном. Катерина думала, що там їм буде безпечніше.
Вона не очікувала, що Росія здійснить повномасштабне вторгнення. Через п’ять днів після їх прибуття російські війська штурмували кордон і Вовчанськ був одним із перших районів, які вони окупували
Софія плакала і просила повернутись до Новолуганського, яке було підконтрольне Україні: “Мамо, краще я буду сидіти в підвалі, але вдома!”.
Катерина, мама дівчат, все ж прийняла рішення їхати. 3 травня вона написала про це своїй сестрі — це було її останнє повідомлення.
13-річна Софія загинула в дорозі до НоволуганськогоФото: The Washington Post
Українські слідчі повідомили, що колона з п’яти автомобілів, в одному з яких була родина, досягла села Старий Салтів – тоді ще спірної зони між українцями та росіянами. Незрозуміло, чи вдалося автомобілям проїхати через блокпости російських військових, чи вони намагалися уникнути їх, їздячи по проїжджим дорогам.
Спочатку слідчі запідозрили, що танк відкрив вогонь по автомобілях. Пізніше один зі слідчих сказав, що бачив на дорозі сліди мінометного обстрілу. Вони змогли дістатися місця події лише через два дні після нападу, а коли нарешті приїхали, машини були повністю вигорілими. Всередині були останки чотирьох людей — Софію ідентифікували як одну із загиблих.
На той час сестра шукала будь-яку інформацію в соцмережах, Telegram-каналах і групах у Facebook. Незабаром місцеві жителі Вовчанська повідомили їй, що Катерину та Варвару знайшли в лікарні. Коли Катерина прокинулася, вона одразу ж сказала, що Софія загинула.
Труну із Софією доставили до СвітлодарськаФото: The Washington Post
Колона з трьох транспортних засобів на чолі з поліцейською машиною і каретою швидкої допомоги вирушила з Дніпра вранці 13 травня. Труна із останками Софії лежала всередині останнього транспортного засобу — великого білого фургона.
Конвой доїхав до Павлограду, де були проведені останні поховальні обряди.За словами священника, через бої та обстріли часто не вдається провести останні молитви і здійснити поховання належним чином. Тому, враховуючи можливу небезпеку, священник обрав для цих ритуалів заправку. Після цього йому допомогли вдягнути бронежилет і вони вирушили до Світлодарська, де похоронено батька Софії.
Похорон 13-річної СофіїФото: The Washington Post
Труна була покрита блідо-рожевою тканиною з білою окантовкою. Ця мініатюрна труна була зараз для неї завеликою.
“Вона була ще дитиною”, — крізь сльози сказав Віктор Савченко, дідусь Софії. Інші її родичі також стояли зі сльозами на очах. На їхніх обличчях була повна зневіра. Мати навіть не змогла попрощатися з донькою, через те що знаходилась в лікарні на окупованій території.
Свої в Telegram 
