До цього бійця з Луганщини окупанти вдерлися в квартиру. Вони підклали йому гранати і зброю
"Россия 1" показала сюжет, у якому військові РФ проводять обшуки в сєвєродонецькій квартирі і знаходять дві гранати та гвинтівку. Ми дізнались, чия це оселя та поговорили з власником. Ним виявився луганчанин, боєць ЗСУ, ветеран батальйону "Айдар" В'ячеслав Серпокрил. Ось, що він думає про звинувачення у "геноциде народа Донбасса" та знайдену зброю.
Чому саме до вас з обшуком прийшли російські військові?
Вдруге у моєму житті брудний чобіт окупантів топчеться по моєму будинку. 24 червня 2014 року до моєї оселі у Луганську так само увірвалися три десятки озброєних людей. Я був добровольцем і служив у батальйоні “Айдар”, а мою родину захопили у полон. Прийшли до мене, бо я завжди займав тверду проукраїнську позицію. Всі мої дані були у офіційних базах, які (я певен) потрапили до ворога. В 2014-му році ми першими почали стріляти у окупантів в Луганську. Першими чинили збройний опір. В результаті, до моєї родини є увага зі сторони спецслужб рф і місцевих колаборантів. Я знав, рано чи пізно вони мають прийти до мене. Цього разу вже нікого з нашої родини і близьких не було. Всі евакуювались.
Росіяни знайшли у вас вдома гвинтівку і дві гранати. Кому належить ця зброя?
У мене зброя була завжди. Переконаний: кожна людина має право на захист і зобов’язана захищати свою родину. Ми — козаки, ми вільні люди. Перше, що відрізняє вільну людину від раба, — це наявність зброї. В 2014-му я помилився. Мою родину захопили, і я не міг нічого зробити. Відтоді зброя завжди зі мною. До зброї, яку показали в пропагандистському сюжеті я не маю відношення.
Я би точно її не залишив ворогу. Все своє я забрав з собою, коли виїжджав з міста. Знайдена зброя —це елемент пропаганди.
Гранати, які начебто зберігав В'ячеслав
Чи міг хтось дати на вас наводку?
Певен на 100%, що це наводка. По-перше, я працював у Рубіжанській міській раді. Мер якої Сергій Хортів — зрадник і співпрацює з ворогом. Він особисто знав про мене. Знав, що я ветеран АТО. Я йому навіть руки не подавав коли працював, бо розумів, що це за людина.
Я не сумнівався ні на хвилину, що він зрадить. Навіщо гадати. Ця людина у 2014 році зустрічала окупантів з короваєм і квітами. Його син воює на боці ворога. Чого можна було ще очікувати? Жодних сумнівів про таких мразот, як Хортів, я не мав. Вважаю, всі зрадники мають першими понести покарання. В тому, що він зрадив Україну, є і наша провина. Патріотична громадськість, спецслужби недопрацювали. Не дуже, чесно кажучи, хотілося потрапити у тюрму. Але треба було його притискати до початку війни.
Якщо ви звернули увагу, в сюжеті є людина із заблюреним обличчям та зміненим голосом. Я переконаний, що це працівник місцевої поліції, який перейшов на бік ворога.
Чоловік, який проводив обшук
Судячи з сюжету, вас розшукували, аби звинуватити і притягнути до відповідальності за “геноцид народа Донбасса”. Як ви ставитесь до цього обвинувачення?
По-перше, ніякого “народа Донбасса” не існує. Навіть якщо відокремлювати жителів за територіальним принципом, то я такий самий житель Донбасу. Я народився у Луганську. Мій рід шість поколінь жив і виховував дітей у захопленому нині місті. Хто говорить про геноцид? Українці, які дійсно проживають на Донбасі? Чи це говорять діти НКВДістів, яких поселили сюди задля знищення українців на теренах регіону.
Скажу прямо. Ми і надалі робитимемо все, аби знищувати зрадників та окупантів на нашій багатостраждальній землі. Я не звертаю увагу на звинувачення бананових псевдореспублік. Якщо подивитись глибше, зараз відбувається геноцид української нації і українського народу Московією. Все, що нам залишається, — це боронити землю та родини. І ми будемо це робити поки є сили. Що вони про нас кажуть, нам вже давно не цікаво.
Чому окремі жителі Луганщини і Донеччини підтримують Росію у цій війні, а не Україну?
Це проблема доволі серйозна. Ми багато недопрацьовували. Є люди, які вважають владою тих, хто може їх загнати, принизити, занадто лояльно до них відносились весь цей час. Треба було проводити жорстку українізацію. Показувати людям, вони живуть на українській вільній землі і тут мають бути проукраїнські настрої. Інших апріорі не може бути. Але всім все дозволялось. То не на часі, то давайте трохи лояльніше… Як може бути таке, тебе зверху засипають гранатами, мінами, ракетами, обстрілюють з літаків, а вони виходять і кажуть: “Добре, що ви до нас прийшли, ми вас зачекались”. Це несповна розуму люди.
Ми не визнаємо правочин судів “ЛДНР”, але незалежно від цього, вони виносять вироки і кидають людей за грати. Нещодавно засудили до страти трьох іноземців, які воювали за Україну. В таких умовах, чи не лякають вас їх обвинувачення та наслідки?
І вбивають вони по-справжньому, і ракети справжні летять сюди, але це війна. Ми маємо розуміти, війна не буває без жертв. Жертви, які ми несемо за нашу свободу це не такі великі втрати у порівнянні з тим, від чого наша країна потерпала останні 100 років. І москалі до цього причетні. Ми платимо таку ціну, аби наші діти жили у вільній країні.
Пропагандисти “ЛДНР” всіляко намагаються демонізувати батальйон “Айдар” і знайти його бійців. Чому саме цей батальйон їм не дає спокою?
У 2014 році “Айдар” обороняв Луганський напрямок. Хлопці воювали відважно, показували приклад героїчної боротьби. Пропаганда дискредитує патріотичний рух, наших захисників для свого внутрішнього споживача.
Їм потрібні страшилки для залякування — “айдарівцями”, “азовцями” чи “правосєками”. Якщо ворог так оцінює наших бійців, то нехай бояться нас і надалі.
Міста Луганщини і Донеччини знищуються. Росія це подає під соусом “освобождения”. Правда, поки людей звільнили тільки від інфраструктури та житла. Як ви вважаєте, які перспективи регіону, якщо він залишиться під владою Росії?
Я навіть не розглядаю такої можливості. Ці вісім років “ЛДНР” існувало, бо наше керівництво не наважилось наступати на Донбас. Нам казали: “Звільнимо, тільки політичним шляхом”. Підписували ганебні Мінські угоди. Як ми бачимо: москалям знадобився рік, аби накопичити військо на нашому кордоні і почати свою операцію. Луганщину і Донеччину можна було брати воєнним шляхом. Ми бачимо, як наші Збройні сили, добровольці, спецслужби зараз воюють звитяжно. За ці вісім років ми могли б все відбити. Зараз, ніхто не буде зупинятися. Ми можемо перемогти ворога, не дивлячись на його перевагу, якщо наші західні партнери не припинять постачати нам озброєння. Ми сто відсотків відвоюємо всі території, бо дуже добре працюємо.
Свої в Telegram 
