Будинок родини Стрілець згорів під Мар'їнкою. Трирічний Богдан досі повторює: "Мій дім бабах!"
Аліна і Олександр Стрілець разом з маленьким Богданом, якому ще немає 3 років, до 24 лютого жили у селі під Мар'їнкою. Будинок, який вони збудували для себе самі, згорів під час обстрілу Росією. Жінка була у відпустці по догляду за дитиною, а її чоловік планував відкрити власну справу, придбав обладнання. Життя біля Мар'їнки – це розуміння, що бойові дії ніколи й не закінчувалась. Всі 8 років вони «чули» – і тому не боялись. Однак з 24 лютого все стало зовсім по-іншому.
Дивіться Свідчення війни на YouTube-каналі Свої.
Всі наші сили і гроші були вкладені в цей будинок
Дуже родині не хотілось виїжджати. Вони обладнали підвал: підготували спільні місця, купили свічки, підготували продукти та воду. І все одно не думали, що все буде так серйозно. Але з кожним днем ставало все гірше. Кожну хвилину було страшно знаходиться там. Аліна каже, що не могла сина залишить навіть одного у кімнаті. Одного разу в одному із сіл громади прилетів снаряд в будинок якоїсь бабусі. Ні будинку, ні людини. І все серед білого дня. Це стало останньою краплею.
«Я вирішила, що треба переїжджати. В день від’їзду над ними гуділи літаки», – каже Аліна.
Переїхали до Дніпра. Спочатку пожили у знайомих. Потім винайняли житло.
Олександр весь цей час жив на два міста. В Максимільянівці він планував відкрити свою справу. Жінка намагалася вмовити чоловіка, щоб вона з сином хоча б ненадовго, тільки на трошечки, повернулась додому. Але тепер повертатися нікуди.
«Старенький будинок ми купили в 2015-му році. Чотири роки всією родиною відбудовували, почали в ньому жити. Змінювали все: від крівлі до розеток. Збудували всі господарчі споруди, озеленили територію. Всі наші сили і всі наші гроші були вкладені в цей будинок. Ми відмовляли собі у всьому. Все це робив мій чоловік своїми руками. Кожен день після роботи він будував нашу родину садибу. Тут продумано все до дрібниць. В дитячій кімнати стеля – небо. А зараз в ній справжнє небо. Ми прожили в нашому будинку тільки 2,5 роки».
Згоріло все. Немає нічого. І невідомо, коли буде
24 червня, о третій годині ночі, нам подзвонили і сказали, що наш будинок горить. Я запитую сусідку: «Сильно горіть? Може ні? Може не весь згорить?». А вона каже – весь. Потім вона розповіла, що зверху, мабуть, метрів на 100, були іскри. Було пряме попадання якраз в нашу спальню. А вибухова хвиля була така, що повилітали вікна у сусідів. Поруч ще постраждало два будинки. у нас вигоріло все вщент. І якщо не знати, де були меблі, то важко розуміти, що за кімната тут була колись. Пожежники приїхали, але не одразу, тому що був обстріл. Рятувати вже було нічого.
Наступного дня чоловік зробив фото і відео родинного будинку. Точніше того, що від нього залишилось. Коли вони переглядали це відео, Богданчик сказав: «Мій дім, бабах».
«Відновити наш будинок неможливо. Усвідомлювати, що в нас більше немає дому, важко. Тепер коріння вирване остаточно. Для мене безпека дитини в першу чергу. В Дніпрі на цьому тижні теж не спокійно. І, мабуть, треба приймати рішення про те, де жити далі. Куди їхати і де розпочинати нове життя. Будемо працювати, будемо все робити спочатку. Але на сьогодні я не готова сказати, що знов хочу будувати свій будинок. Не хочу більше я переживати таку втрату».
Рідні та друзі родини Стрілець в соцмережах організували збір коштів. Багато людей відгукнулись: хто словом, хто порадою, хто грошима.
«Дякуємо кожному. Я точно знаю, що гарних людей більше. Зараз всім важко, але на то ми й українці, щоб допомагати один одному. Бажаємо, щоб якнайшвидше закінчилася ця війна, мирного неба, щоб у кожного була змога повернутися до своїх близьких людей та домівок».
Якщо ви хочете допомогти родині у скрутній ситуації:
Приват 5168 7574 2483 8987
Ощадбанк 4790 7299 47511622
(Стрілець Аліна Вадимівна)
Свої в Telegram 
