Як Рубіжанська фабрика розширила бізнес і почала шити легендарні галицькі шкарпетки Dodo Socks
Про історію тепер вже одного з найвідоміших українських брендів Галичини, який створюють на Сході, розповів проект Ukraїner.
Спершу шкарпетки Dodo Socks відшивали на львівській фабриці, але виробництво там було невелике, станки старі. Команді довелося шукати альтернативу. Випадково натрапили на «Рубіжанську панчішну мануфактуру», яка через окупацію територій і втрату клієнтської бази саме шукала нових замовників за межами Донбасу і Слобожанщини.
Майже рік всі справи велися велася дистанційно, і лише у листопаді 2018-го львів’яни вперше потрапили до Рубіжного. Це була одна із перших поїздок команди на крайній схід країни. Їх приємно здивували привітні люди і спокійна атмосфера в місті, а ще — умови роботи на підприємстві.
— Ми були в шоці, бо воно там настільки чисто і воно все велике. Геннадій [директор - Авт.] — він такий дуже скромний, на скромній старенькій машині, а от працівники там справді задоволені роботою, цікаві, класні, усміхнені, — каже Марта.
До 2015 року фабрика в Рубіжному працювала з Донецьком та Луганськом, трохи товару відправляли також до Києва та Одеси. Із початком війни запропонували продукцію і в західні регіони. Там оцінили її якість. Попит був високим, виникла потреба розширюватися.
Власники фабрики — брати Геннадій та Олег Місюренки — не побоялися ризикнути і вклали кошти у розвиток підприємства на лінії фронту. Це себе виправдало — тепер мають представництва у кожному з регіонів України, понад 140 працівників у штаті, до 60 робочих станків і шиють понад 40 різновидів продукції.
Почалося все в 1990-х. Геннадій тоді працював апаратником на заводі. А коли завод припинив роботу, вони з братом почали шити шкарпетки на продаж, згодом купили техніку для їх виробництва.
— Мій брат умів обслуговувати обладнання, в’язав, а я зшивав ярлики. Потім я виходив на базар і продавав. Так ми і починали свій бізнес. Він ішов на обід, а я становився і в’язав шкарпетки. Потім ми розширились, стали наймати робочих і потихеньку розвиватися, — згадує Геннадій.
Війна «зіграла підприємцям на руку» ще й через те, що вартість нерухомості впала. Завдяки цьому фабрика змогла переїхати у значно більше приміщення і за півтора роки виробництво облаштували там. А починалося все колись з невеликої кімнатки на 20 кв. метрів.
Свої в Telegram 
