Ховалися від обстрілів Авдіївки, не знаючи, що чекають на дитину. Історія родини Бєлькових
Марія і Олексій Бєлькови 16 листопада стали батьками втретє. Мешканці Авдіївки виїхали з рідного міста через місяць після повномасштабного вторгнення росії. Далеко не поїхали, продовжують жити на Донеччині, де після Авдіївки тихіше. Вже виїхавши з рідного міста, батьки двох хлопчиків дізнались, що чекають на третю дитину. Марія і Олексій завжди знали, що в них буде троє дітей, але що це станеться у війну не могли й подумати.
Ми жили, працювали, виховували синів. Але все змінилось 24 лютого
З подружжям Бєлькових ми спілкуємося у лікарняній палаті Покровського перинатального центру. Марія тільки пару днів тому стала мамою втретє. Поки маленька Софія спить на руках у чоловіка, Марія розповідає, що все в них було добре. Працювали, любили дітей, їздили на море. Для родини важливо було зібратися за столом за сніданком і за вечерею, поспілкуватися, просто побути разом. Кожного дня школа, дитячий садочок, робота.
«Все, як у всіх. Працювали, кудись бігли, встигали, або не завжди. Головне — жили. Авдіївка нам подобалась. Ця частина Донеччини останні вісім років доволі часто залишалася без централізованого водопостачання. Але у нас у будинку була своя свердловина і ми цих перебоїв не відчували. Тобто багато чого ми зробили для покращення якості життя. Взагалі, Авдіївка — компактне місто. Тут у нас жили друзі та близькі нам люди. Була улюблена робота і плани дати гідну освіту синам, навчити їх бути гарними людьми».
До великої війни родина Бєлькових жила звичним життям, радіючи кожній його миті
Марія 10 років пропрацювала в Авдіївському управлінні соціального захисту населення, а у Олексія був з напарником бізнес. Він займався встановленням вікон і дверей. Родина в Авдіївці пережила 2014-й. Тоді старшому сину було всього два роки. У 2015 родина виїжджала до Миколаївській області, але згодом повернулася додому. У Олексія було багато роботи. Він займався відновленням будівель Авдіївки. Всі вісім років у місті було чутно, що поруч лінія розмежування. Але жити можна було. Все змінилось 24 лютого.
Від постійних обстрілів у старшого сина почались проблеми із серцем
Місяць родина Бєлькових просто не вірила, що все буде настільки жахливо, як є зараз. Досвід 2014 року зі всією Донеччиною зіграв злий жарт. Всім здавалось, що ось-ось все закінчиться, треба трохи перечекати. Але за місяць життя в Авдіївці, яку ворог майже з першого дня просто стирає з обличчя землі, стало зрозуміло, що треба виїжджати. Тим більше, що у старшого сина від постійних обстрілів погіршилось здоров’я.
«Спочатку все було більш-менш схоже на 2014 рік. Хоч ми і виїжджали з Авдіївки тоді, але зараз чомусь не вірили, що почалася справжня війна, як у фільмах. Дуже швидко настав той час, коли ми вже майже не виходили з підвалу. Обстріли були постійними, сильними. У старшого сина від постійного стресу почало боліти серце. Для нас не важливі речі, будинок, бізнес. Хоча в мирний час все це важливо і потрібно. Але тоді головне було вивезти дітей якомога далі з Авдіївки».
Коли їхали з Авдіївки, думали лиш про безпеку дітей
Більшість мешканців Авдіївки тоді виїжджали з міста під обстрілами. Бєльковим вдалося виїхати, коли було трішки спокійніше, ніж завжди. Родина поїхала до Костянтинівки, теж на Донеччині, живуть разом з мамою Олексія. Вона теж переселенка.
«Далеко їхати не хотілось, рідне місто поруч. Думали, що може речі якісь зможемо забрати. Але так нічого і не вийшло. Весною ще вірили, що все скоро закінчиться і зможемо повернутися додому. Зараз впевненості, що в Авдіївці буде куди повертатися, вже майже немає».
Третя дитина, народжена у війну — це наше щастя
Вже коли переїхали Бєлькови дізнались, що Марія вагітна. Думок залишати дитину чи ні, навіть не було. У родині завжди знали, що в них буде троє дітей.
«Виходить, що завагітніла я прямо напередодні війни, — каже Марія Бєлькова. — І раз Бог нам послав третю дитину в такий час, це — наше щастя. Вагітність проходила добре, жодних ускладнень не було. І я вірю, що наша дитина буде жити в мирній країні, і ми всі поруч з нею будемо, як і раніше, дружніми та щасливими».
Для всіх, хто вимушено поїхав з рідних домівок, це рішення дається непросто. Але воно — найважливіше для подальшого життя.
Родина Бєлькових майже нічого не змогла забрати зі свого будинку в Авдіївці. Вже зима, і багатодітна родина залишилась без теплого одягу. Що з їх житлом і магазином в рідному місті Олексій та Марія не знають.
Не впевнені вони і в тому, що залишатися їм з трьома дітьми на Донеччині безпечно. Але тут вони живуть з матусею Олексія і не сплачують за квартиру. Олексій не боїться жодної роботи. Він і будівельник, і спеціаліст з монтажу вікон та дверей, і водій.
Якщо ви хочете підтримати родину Бєлькових, ви можете зробити це у будь-який спосіб, у тому числі фінансово:
картка Марії Бєлькової — 4149 4991 6209 5002.
Свої в Telegram 
