Ми привезли вертеп на схід. Люди задонатили нам 22 000 на солодощі

21-річна менеджерка культурних подій Катерина Босяченко родом з Дебальцевого, але у 2014 році вона переїхала до Харківської області. 8 січня разом з однодумцями Катя повезла вертеп на схід України — до Харкова, Балаклії, Ізюма, Слов’янська і Краматорська. Свої поспілкувалися з ініціаторкою проєкту “Вертеп на сході” про те, як їх там зустрічали місцеві, що найбільше вразило під час поїздки і чому такі культурні проєкти є важливими.
Зібрали 22 тисячі на солодощі
Ідея повезти вертеп на схід виникла в мене восени цього року у Львові — туди я евакуювалася після початку повномасштабної війни. У той час якраз звільнили Балаклію й Ізюм, тож я вирішила, що мені потрібно поїхати додому. Під час моєї поїздки на деокуповані території я відчула, що хочу зібрати команду з друзів і привезти туди вертеп — розважати дітей, співати колядки, адже людям потрібен шматочок свята в такі важкі часи.
Катерина Босяченко в КраматорськуФото: Facebook, Катерина Босяченко
Протягом осені я питала в різних знайомих, чи не хочуть вони поїхати зі мною, шукала фінансові можливості організувати цю поїздку. А пізніше я побачила, що команда проєкту Ukrainer шукає людей, які хотіли б поїхати з вертепом на схід, тож ми запартнерились з ними. Спільними зусиллями ми зібрали гроші на пальне і запустили окремий збір на солодощі для дітей. Люди задонатили нам 22 тисячі на солодощі.
У Краматорську нас зустріли дуже тепло
Коли я жила в Дебальцевому, я кожного року колядувала, а друзі нашої родини завжди приходили до нас маланкувати і щедрувати. Це було традицією моєї родини, хоча вертепу в рідному місті я ніколи не бачила. Я дізналася трохи більше про це явище, коли вступила до Української академії лідерства, адже там вертеп був обов’язковою частиною — тоді я брала участь у створенні сценарію. Це так мене захопило, що всі наступні роки я брала участь в різних вертепах, але цьогорічна поїздка перевершила всі попередні.
"Вертеп на сході" у Харківській областіФото: Катерина Босяченко
Організація проєкту тривала близько місяця, а саму виставу готували один вечір. Ми не додавали до вертепу “актуальних, сучасних тем” і Путіна замість чорта (сміється — Свої). Натомість ми хотіли зробити його традиційним, веселим і яскравим.
Спочатку наша команда з 12 людей поїхала до мене додому — в Слобожанське. Там ми порепетирували, а наступного ранку поїхали до міст Харківської області вже з вертепом — до Балаклії, Ізюма, Харкова. Останніми містами нашої поїздки стали Краматорськ і Слов’янськ.

У Краматорську нас дуже тепло зустріли різні волонтерські організації й місцеві. Ми ходили з вертепом по ринках, людних місцях і зустрічали багато місцевих — вони підспівували, посміхалися й дякували.
Але у Слов’янську ми майже не побачили людей, тим паче не зустріли дітей. Втім, саме у Слов’янську і Краматорську я зрозуміла, наскільки важливо було показати цю виставу для військових, які зараз там знаходяться.
"Вертеп на сході" у КраматорськуФото: Facebook, Катерина Босяченко
Вони були дуже раді нас бачити — фотографувалися з нами, знімали відео. До речі, нам пощастило під час поїздки, адже за п'ять днів приліт був лише один раз — на околиці Краматорська.
Хочу вибити Росію з голів людей
Я дуже задоволена цією поїздкою. У нас було 3000 шоколадок, пряників і солодких наборів — ми роздали усі. Ми взагалі не розраховували, що її масштаби будуть такими. На те, що люди будуть співати колядки і плакати, ми теж не розраховували, але це нас приємно вразило. А роздавати солодощі для дітей було справжнім щастям, тож ми дуже вдячні людям, які на них задонатили.
"Вертеп на сході" у КраматорськуФото: Facebook, Катерина Босяченко
Шкода, що ми не потрапили до Лимана і Святогірська, як хотіли. Але після нашої поїздки я переконалась в тому, що дуже важливо їздити на схід з такими проєктами. Тож, думаю, ми поїдемо туди ще раз з іншими проєктами.
Я завжди думаю про схід і про те, чому культура така важлива. Те, як Росія постійно вторгалася в наш інформаційний і культурний простір, болить мені вже 9 років. Я дуже хочу вибити її з цього простору і з голів наших людей такими маленькими діями і проєктами.

