Історії

Геннадій Колісник загинув під Бахмутом. Міг поїхати з дітьми за кордон, але захищав рідний схід

30 січня 2023 20:00

“Хто, як не я! Як я буду дивитися в очі своїм дітям, коли не стану на їх захист, на захист нашої України!”, — такими були слова Геннадія Колісника з Краматорська. Він міг би з трьома неповнолітніми дітьми поїхати в одну з європейських країн і жити з ними у безпеці. Але Геннадій не міг залишитися осторонь у цей важкий для України час — залишив посаду директора Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді і пішов боронити рідний край. Загинув 28 грудня 2022 під Бахмутом…

Обожнював гори і любив спілкуватися з дітьми

Геннадій Колісник народився у Краматорську. У 2002 році закінчив Слов’янський державний педагогічний інститут та здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури за спеціальністю “Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура”. Мав перший розряд з гірського туризму, був інструктором дитячо-юнацького туризму, спортивним суддею першої категорії. Геннадій “хворів” горами — до 2014 року постійно їздив на Кавказ, Ельбрус. А після того, як росія розпочала війну на українській території, став досліджувати Карпати.

“Одружився, в сім’ї народилися дві доньки. Гена працював у Краматорській філії обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді, був керівником гуртка. Навчав хлопців та дівчат скелелазінню, пішохідному туризму і спортивному орієнтуванню. Дуже любив спілкуватися з дітьми, постійно з ними ходив у походи і не тільки у Донецькій області, а взагалі по всій Україні”, — згадує Олена Рашкевич, рідна сестра Геннадія Колісника.

Геннадій Колісник загинув 28 грудня 2022 під Бахмутом Геннадій Колісник

Склав маршрути Донеччиною і реанімував турбазу неподалік Лимана

Коли Донецьк окупували, обласний центр туризму та краєзнавства переїхав до Краматорська і Геннадій Колісник очолив цей позашкільний заклад освіти, а також став заступником голови відокремленого підрозділу Федерації спортивного туризму України “Донецька обласна федерація спортивного туризму”. Поринув у роботу з головою і з нуля підіймав центр.

Його колега Тетяна Пічугова каже, що саме Геннадій був організатором на Донеччині дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Джура”, допомагав Національній скаутській організації "Пласт", тим самим розвивав цей рух у регіоні.

Геннадій Колеснік у рідному Краматорську

Під керівництвом Геннадія колектив організовував різні заходи Всеукраїнського масштабу, наприклад, краєзнавчу конференцію і змагання з пішохідного туризму у приміщеннях. А далі — реалізація першого краєзнавчо-екологічного проєкту і дитячого документального кіно з тематикою Української революції 1917-1921 років, а ще й багато цікавих і потрібних дітям заходів.

Він був новатором, багато ідей, які нам здавалися важко виконуваними на перший погляд, завжди мали успіх

“Я та інші педагоги ходили з Геннадієм у походи в Карпати. Ми повинні були на собі випробувати маршрути, перш ніж ними вести дітей нашого центру. До речі, всі маршрути Геннадій складав самостійно. Розповідав, скільки їжі брати, які необхідні речі складати у рюкзаки, як користуватися мапою, як будувати маршрут і як його долати”, — розповіла Тетяна Пічугова, яка після загибелі Геннадія керує обласним центром туризму та краєзнавства.

Колектив центру у Карпатах

Діти мали можливість не тільки мандрувати, а й відпочивати на туристичній базі “Лісова” у селі Торське, це під Лиманом. Реанімувати покинуту турбазу — це була ідея Геннадія. Після ремонту тут проходили чемпіонати зі спортивного туризму і спортивного орієнтування, проводилася патріотична гра “Джура”. За словами Тетяни Пічугової, певний час база була під окупацією, напевно, пошкоджена. У якому стані “Лісова” — ніхто не знає, цивільних туди не пускають, бо більша територія Лиманської громади замінована.

“Пішла з життя мужня, щира, весела людина, чий внесок у розвиток улюбленої справи неоціненний. Геннадій був відкритим та відповідальним керівником нової формації: обізнаним, гідним та чесним. Вірив у свій колектив. Вчив і надихав. Він був справжнім лідером. Свідченням цього є його багаторічна і високопрофесійна праця в цій галузі.

Геннадій Колісник з колегами

Він був людиною мудрою, врівноваженою, вирізнявся стійкістю характеру, принциповістю, силою духу, наполегливістю”, — так кажуть про Геннадія Колісника його колеги з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді.

Ще до пандемії коронавірусу Геннадій проклав два маршрута: водний — Сіверським Дінцем, і велосипедний — вздовж цієї річки.

“Співробітники нашого центру ці маршрути на собі випробували, всім вони сподобалися. Але стався карантин, а потім — повномасштабна війна і, на жаль, наші діти так жодного разу цими маршрутам не мандрували”, — каже Тетяна.

Чудовий батько

Увесь свій вільний від роботи час Геннадій приділяв дітям: Анастасії і Поліні, їм 16 і 14 років, та 5-річному Єфиму. Дружина Геннадія померла у пологовому будинку, коли народжувала сина. Сестра Геннадія каже, що для всієї родини це був шок. Виховувати дітей йому допомагали мати, сестра і теща.

“Він був чудовим батьком, давав своїм дітям багато любові. Особливо піклувався про них, коли померла дружина. Я і дві бабусі теж завжди йому допомагали у вихованні доньок та сина. Я з двома своїми дітьми — Валерії зараз 20, а Тимофію 12 — на рік переїхала до брата, допомагала та підтримувала його”, — каже Олена.

Геннадій Колісник з дітьмиАвтор: архів сестри

За її словами, до 24 лютого у брата не було військового досвіду. Але Геннадій для себе одразу вирішив — він стане на захист країни у складі Збройних сил України.

“Гена був головою нашої родини. Мій чоловік ще у 2015 році пішов добровольцем захищати Україну — 16 місяців був на нулі, повернувся, а через деякий час пішов служити за контрактом. Він загинув у 2019-му. Тож брат для моїх дітей був, наче батько. Мене з Лєрою та Тімою, своїх дітей і нашу маму він одразу вивіз до Кропивницького. Сюди ж і був релокований Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді”, — розповіла сестра загиблого воїна.

Назвуть клуб спортивного туризму на честь героя

Тетяна Пічугова і досі не може усвідомити, що її гарний друг і колега загинув. У розмові вона згадує, що Геннадій мріяв клуб спортивного туризму “Азімут” назвати на честь свого наставника.

На честь Геннадія Колісника хочуть назвати клуб спортивного туризму

“Євген Воронін свого часу зацікавив Геннадія спортивним туризмом. Тому він прагнув так увічнити ім’я свого вчителя. Але не встиг через війну. Зараз ми поновили цю роботу, я не можу не виконати його бажання. І до ім'я Євгена Вороніна додати ще ім’я Геннадія Колісника — це вже моє особисте рішення”, — розповіла Тетяна.

Рідна сестра героя візьме опіку над доньками і сином

На початку повномасштабного вторгнення Геннадій Колісник сказав своїм рідним: “Не можу поїхати з дітьми за кордон. Я повинен захищати свою Батьківщину. Я потрібен тут і зараз”.

Востаннє Анастасія, Поліна і Єфим бачили батька у жовтні. Геннадій планував приїхати до дітей на Новий рік. Загинув Геннадій Колісник 28 грудня під Бахмутом.

Геннадій Колісник захищав Україну і загинув під Бахмутом Геннадій з донькамиАвтор: архів сестри