Волонтери "Плурітона" евакуюють тварин із гарячих точок. Хвостаті стають заручниками війни
Волонтери громадської організації “Плурітон” від самого початку повномасштабної війни займаються евакуацією із найгарячіших точок на фронті. Спочатку вони евакуювали цивільних та тварин з Київщини, потім — з Луганщини. А після окупаціїї майже всієї Луганської області стали їздити на Донеччину та деокуповані території Харківської області. Свої поспілкувалися зі співзасновницею громадської організації Катериною Арісой про важливість евакуації хвостатих та складнощі, які виникають під час порятунку тварин і людей.
Тварини є заручниками ситуації
"Тварини страждають від війни не менше за людей, а навіть і сильніше. До обстрілів, руйнувань і травм додається ще те, що їх кидають напризволяще господарі. Вони залишаються сам на сам із війною. Але вони не можуть самі собі допомогти", — пояснює важливість приділяти увагу евакуації тварин волонтерка.
До жахливих звуків обстрілів та можливих поранень уламками снарядів додається ще й холод та голод. В умовах активних бойових дій людям важко прогодувати себе та родину, не кажучи вже про бродячих тварин.
Тварини страждають від війни не менше за людейФото: Катерина Арісой
"Гуманітарна допомога переважно йде для населення, а не для тварин. Але ж вони теж хочуть їсти й жити. Звісно, перш за все ми всі думаємо, як врятувати людські життя, але тварини є заручниками ситуації. Вони не впораються самі", — каже Катерина.
Серед тих, хто зустрівся із війною віч-на-віч — дикі тварини Ямпільського зоопарку, які пережили жахи окупації. Багато тварин там загинули від голоду, а деяких з’їли російські окупанти, які облаштувалися на території зоопарку. Але є ті, кому вдалося вижити. Їх врятували волонтери “Плурітону”.
“Коли ми приїхали в зоопарк, там залишилися четверо віслюків, лама, двоє коней, козел, свині, качка. А ще в селі поруч ми потім забрали нутрій. Вони втекли й дивом залізли до однієї жінки в сарай. А напередодні нового року нам зателефонували військові. В одному з покинутих селищ біля зоопарку вони знайшли віслючку, яка жила там зовсім сама. Вона блукала шість місяців. Якось сама прийшла до цього села, залізла в сарай, знайшла сіно й там жила. Вона була дуже худа, знесилена та дика, коли ми її забирали. А копита в неї були закручені в два вузли”, — із жахом згадує Катерина Арісой.
Зараз майже всі притулки переповнені
"Географія наших місій змінювалася протягом війни. Спочатку — це Буча та Ірпінь, потім — Луганщина: Сєвєродонецьк, Лисичанськ і навколишні села. Після того як вся Луганська область опинилася в окупації, ми переключилися на Донеччину: Бахмут, Часів Яр, Лиманська та Святогірська громади", — пояснює Катерина.
Волонтерка зазначає, що напрямки поїздок залежать від того, де зараз найгарячіше. Від початку великої війни членам організації “Плурітон” вдалося евакуювати вже більше тисячі вуличних хвостиків, які тепер живуть у притулках по всій Україні.
"Спочатку ми вивозили тварин у дружні притулки, але тепер вони вже всі переповнені. Тому зараз створюємо свій реабілітаційний центр. Нині ми забираємо тварин туди. Але поки в нас їх небагато, бо ми ще знаходимось у стадії побудування вольєрів, щоб було куди забирати собак", — розповідає про плани на майбутнє волонтерка.
Так, 40 песиків з Донеччини живуть зараз у передмісті Дніпра. Для котів у притулку місця поки немає. Котиків, евакуйованих з гарячих точок, волонтери забирають до себе додому, лікують і прилаштовують їх у нові родини.
"Переважно ми забираємо постраждалих тварин. Ми не можемо їхати й хапати всіх підряд. Забираємо поранених, із травмами і знесилених. Нам часто телефонують і кажуть: «У нас багато тварин, заберіть». І ми знаємо, що там вже немає таких активних бойових дій та є люди, які годують їх. Тоді ми просто завозимо туди корм, бо не маємо змоги розселити всіх", — каже Катерина.
Страшно не буває, бо в нас уже з’явився “імунітет”
У команді волонтерів “Плурітона” люди з різних куточків України, які до війни займалися дуже різними справами. Проте після початку великої війни їх об’єднала одна мета — порятунок життів.
“Страшно уже не буває. У нас, напевно, вже з‘явився такий собі “імунітет”. Ми вже звикли й не лякаємося ні вибухів, ні близьких прильотів. Наша психіка настільки вже пристосувалася, що, коли снаряд розривається зовсім поруч, ми не маємо страху", — ділиться думками волонтерка.
Дорога до порятунку буває дуже важкою. Волонтери евакуюють тварин не тільки до Дніпра, але й у центральні та навіть західні регіони.
“Ми часто веземо тварин із травмами, ще й дорога додає стресу. Тому нам доводиться зупинятися по декілька разів, щоб перевірити, чи все гаразд. Ми виходимо й вигулюємо тварин, а потім знову відправляємося в дорогу”, — розповідає Катерина.
Частина волонтерів команди потрапила в російський полон
“Люди ще не розуміють хто такі волонтери. Багато хто вважає — якщо ти волонтер, то ти взагалі не людина, а термінатор. Вони думають, що ми можемо виїжджати взагалі всюди. Неважливо, обстріл чи будь-що ще. Ти чомусь стаєш усім зобов‘язаний”, — каже Катерина.
Так, ще в перші пів року великої війни частина волонтерів із команди потрапила в російський полон. Тоді вони евакуювали цивільних із Лисичанська, які до останнього не хотіли виїжджати. Але коли в місті стало зовсім гаряче, люди почали просити про евакуацію.
“Наші волонтери потрапили в полон у Лисичанську, коли вивозили дітей та тварин із майже окупованого міста. У той момент, коли вони поїхали туди, місто захопили повністю. Російські війська забрали їх у СІЗО та катували”, — розповідає Катерина.
Що стоїть за словами “Бахмут тримається”
Одного разу, повертаючись з чергової евакуації з Бахмута, волонтери зустріли машину українських військових, яка розчулила всіх. Замість коліс залишилися лише диски, а саме авто було пошматоване.
“Я зняла відео, бо мене вразила ця машина. Я виклала його в соцмережі для того, щоб люди не забували, що стоїть за словами «Бахмут тримається». Мало хто думає про те, що там щохвилини хтось отримує поранення або віддає життя за те, аби Бахмут стояв. Це відео швидко розлетілося й здобуло шалений резонанс", — розповідає Катерина Арісой.
Уже наступного дня з Катериною зв’язалися військові, які їхали на тій машині. Тому було вирішено терміново відкривати збір на нову автівку для них, бо на фронті машина — це шанс на життя.
“Ми тільки-но розпочали збір коштів на нову автівку, коли мені скинули посилання на волонтера з Польщі. Він доставляє автівки на фронт для наших хлопців. Він шукав автора відео або військових, кому належить це відео. Я з ним зв'язалась і він подарував дві автівки на заміну тій”, — радіє волонтерка.
Свої в Telegram 
