Волонтерка з Дніпра пошила вже близько тисячі матраців на фронт. Замовлень з кожним днем все більше
Повномасштабна війна та волонтерська діяльність відкрила в багатьох людей нові таланти та навчила робити те, що раніше здавалося чимось нереальним. До початку великої війни наша героїня Юлія Агафонова-Горгуль працювала у сфері туризму, але тепер її діяльність зовсім відрізняється від мирних часів. Вона шиє та відправляє на фронт матраци, кількість яких вже досягає тисячі штук. А також допомагає шелтерам, виготовляючи постільну білизну й подушки для тих, хто вимушений тікати від війни.
Моя робота зовсім не була пов’язана з шиттям
До початку повномасштабного вторгнення Юлія Агафонова-Горгуль працювала у сфері туризму. Вона родом із Торецька на Донеччині, але з 2005 року живе та працює в Дніпрі. Каже, що війна для неї розпочалася ще в 2014 році, адже вже тоді вона допомагала нашим військовим боротися за Україну.
“Моя робота взагалі не була пов’язана з шиттям. Коли все це почалося, я була дуже рада, що вмію шити і маю машинку. Колись я займалася хенд-мейдом, робила іграшки. Але це було дуже давно та шила я лише для себе. Тоді я ще не вміла виготовляти матраци та постільну білизну. Для мене це було вперше, але я дуже хотіла допомагати цивільним і військовим. Ця ідея народилася зненацька”, — розповідає про початок діяльності волонтерка.
Почалось усе в березні з подушок та матраців для шелтерських центрів, які були зовсім не готові до такого великого потоку переселенців, що тікали від війни. Дніпро — це найближчий регіон, де відносно безпечно, тож більшість людей спочатку поїхали саме туди.
“Вперше я почала шити в лютому, а на початку березня вже передала перші подушки в шелтер. Там працювали мої знайомі й якось обмовились, що їм дуже не вистачає ковдр. Тоді я подумала, що мені варто спробувати. Ніколи до цього я не шила таке, але раптом вийде”, — згадує Юлія.
Спочатку матеріали збирала по сусідах
“Я дістала всі свої запаси, що мала: там був якийсь холлофайбер, трошки тканини. Потім запитала по сусідам, у кого що є. Я знаю, що в багатьох людей похилого віку ще з радянських часів залишалася тканина. Тоді мені почали приносити матеріали сусідки-бабусі. Із них виходили чудові матраци”, — каже волонтерка.
Але таких ресурсів виявилося недостатньо. Замовлень на матраци та подушки ставало все більше, а власні ресурси вже почали вичерпуватися.
“Якісь невеликі гроші були в мене в запасі. Їх я витратила на закупку синтепону й тканини. Тоді вже мої знайомі волонтери почали говорити, щоб я виклала номер картки в соцмережі й попросила допомоги там. Для мене це було дикувато. Я не звикла просити, а звикла заробляти самостійно, ще й допомагати ще комусь. І в квітні я наважилась і опублікувала перший пост. Попросила тих, хто має можливість і може допомогти, донатити на матеріали”, — розповіла Юлія.
І люди дійсно відгукнулися. Спочатку Юлії допомогли її знайомі зі Львова — вони закупили синтепон та тканину й відправили волонтерці в Дніпро. Потім почали надходити донати.
“Люди почали скидати гроші мені на картку: хтось 50 гривень, хтось 20, хтось 5. Мені писали, вибачалися, що так мало. Але це насправді не мало. Це великий вклад", — пояснює волонтерка.
Необхідні матеріали Юлія Агафонова-Горгуль закуповує тільки на оптовій базі. Тепер у неї навіть є там власна знижка.
“Усі ці гроші йдуть на закупку тканини й синтепону. Я збираю необхідну суму та їду купувати оптом. Мені важливо зберегти кожну копійку, тому роздрібні магазини точно не для мене. Там я зможу купити матеріалів на 2-3 матраци, а якщо я поїду на оптовий ринок, за ці ж кошти виходить 10-15 матраців. У мене вже є в тому магазині знижка. Вони знають, для чого я це все купую, тому продають ще дешевше”, — радісно каже волонтерка.
Перший матрац вийшов кривенький, але ж з любов’ю
Зараз Юлія виготовляє матраци, подушки, постіль та інше споряддя для сну вже віртуозно. Каже, що шиє вже, як конвеєр. Але про перші спроби згадує з гумором.
“Спершу я вирішила пошити ковдру. Пошила, але вийшло щось трошки кривеньке й вузеньке. І я так подивилась, подумала, що це може бути дуже непоганим матрацом. І перші мої шість матраців були такі ж, але ж пошиті з любов‘ю і теплом. Їх я передала разом з подушками у підрозділ нашої ТРО. У мене вирвали їх з руками й ногами, чому я була щиро здивована. Виявилося, що такого зараз дуже не вистачає”, — розповідає про перші свої вироби волонтерка.
Далі Юлія розпочала шити все більше й більше речей. Вони їхали як на фронт на Донеччині й Харківщині, так і переселенцям, які також цього потребували.
“Замовників шукати не приходиться. Колись ми з іншими волонтерами замовляли для розвідників тепловізор, то коли вони приїхали, щоб забрати, й почули, що я шию матраци, то були дуже здивовані. Один з них взявся за серце, й каже: “Знаєте, як ми шукали таку людину. Нам так треба матраци, 50 штук”. Я, звісно, погодилася. Мені також постійно телефонують знайомі волонтери із проханням пошити білизну чи матраци. Тому зараз я весь свій час приділяю цьому”, — каже Юлія
На питання, скільки вже вдалося виготовити комплектів білизни й не тільки, волонтерка відповісти не може, бо кількість перевалила, мабуть, вже за тисячу. Каже, що обов’язково порахує після закінчення війни.
“Я роблю це не для піару, а тому що вважаю це своїм покликанням. Я хочу допомагати хлопцям й дівчатам на фронті, бо вони захищають нас. Мені часто телефонують військові й розповідають, наскільки мої речі їм допомогли: комусь врятував життя мій матрац, а хтось одним укривається, а на іншому спить. Мені це дуже гріє серце і тішить душу”, — щиро каже волонтерка.
Реквізити для допомоги
Якщо ви бажаєте допомогти волонтерці та воїнам зі Збройних сил України спати в хоч трохи комфортних умовах, надішліть пару гривень за цими реквізитами:
- 4731 2196 1769 8687 (Приват);
- 5375 4115 0772 9494 (Моно).
Пам'ятайте, що кожні 2, 5 чи 20 гривень — це комфорт захисника або врятоване життя на фронті.
Свої в Telegram 
