Азовця Романа Харченка окупанти засудили на 13 років. Його сини щоночі засинають з лялькою "папуля"
Більше року захисник Маріуполя, боєць “Азову” Роман Харченко перебуває у російському полоні. Наприкінці травня 2022 військовослужбовець з позивним “Драйвер” за наказом вищого командування вийшов з “Азовсталі”. А минулого тижня окупаційний суд в Донецьку засудив трьох азовців за справою про замах на життя цивільного: одному дав довічний термін, ще двом — в тому числі й сержанту Роману Харченку — по 13 років ув’язнення у буцегарні окупантів.
До Свої звернулася Ольга Харченко, дружина Романа. Вона просить розголосу. Сподівається, що це допоможе витягнути її коханого з полону — і в найближчих обмінах Роман вийде на свободу. Двоє їхніх синів — Едуард і Владислав — нарешті зможуть обійняти батька.
Втратили дім у Красногорівці і народжували дитину під обстрілами
Роману Харченко зараз 37 років. Він народився у селі Богоявленка Донецької області. Через 6 місяців після служби в армії, Роман познайомився з Ольгою, дівчина на той час мешкала в Донецьку. Йому 20, вона на два роки молодша. Між ними палке і безмежне кохання.
Ольга згадує, що вони не могли один без одного, тому вже після тижня знайомства Роман запропонував жити разом. За два роки вони одружаться.
“У 2012 році купили наш перший будинок у Красногорівці, яку зараз російська армія нещадно обстрілює. На жаль, домівку довелося залишити та поїхати через війну ще у 2014-му”.
Родина Романа Харченка
Роман із синами Едуардом та Владиславом
В родині двоє синів: Едуард закінчив 6 клас, йому 12 років, Владиславу — майже 9, він переходить у третій. Роман був присутній на їхньому народженні.
“Липень 2014 року. Пам'ятаю, як їхала у пологовий будинок народжувати молодшого. Я плачу, а чоловік мене обійняв і так спокійно та стримано каже: “Не бійся, я вже досвідчений, ми впораємося. 10 липня народився Владик. Чоловік зі старшим сином був вже вдома, коли ворог почав обстрілювати Красногорівку. Мене з крихітною дитинкою спустили у звичайний підвал лікарні. Зв’язок був відсутній всю ніч. Я не розуміла, чи живі мої найрідніші. З тими ж відчуттями був і чоловік вдома. Ледве дочекавшись ранку, він приїхав у лікарню за нами та забрав додому”.
Роман став "Драйвером" в "Азові"
В той день в родині сталася серйозна розмова.
— Можна я піду на війну? Відпустиш?
Ольга не відпустила. Попросила почекати, коли дітки трохи підростуть. Старшому майже 4 рочки, молодшому лише доба. Жінка каже, що відтягувала цей час, як могла. Аж до листопада 2018 року.
“Взагалі, коли Ромі виповнилося 18 років, його через хворе серце не хотіли брати на службу в армію. Але його бажання переважало навіть цю хворобу. У 32-річному віці у Роми стався інфаркт. Півтора місяця у лікарні. Після одужання він все ж таки прийняв рішення приєднатися до лав “Азову”. Скажу так: інший підрозділ він взагалі не розглядав - тільки “Азов”.
Роман отримав позивний "Драйвер", був водієм-інструктором
Ольга та Роман востаннє бачилися в січні 2022 року
Діти підросли, й Ольга вже не могла стримувати чоловіка. Тому вона стала для Романа міцною опорою, яка йому на той час була дуже необхідна. Ольга була поряд, коли він дзвонив “Калині”, заступнику командира “Азову” Святославу Паламару, і домовлявся про співбесіду. Поїхав на базу тоді ще полку на наступний день після співбесіди. У військовій частині №3057 Національної гвардії України Роман Харченко обіймав посаду водія і взяв собі позивний “Драйвер”.
“Мене рятували наші розмови телефоном. Ми потроху звикали до нового життя на відстані. Я бачила, як Ромі подобається у військовому підрозділі і раділа разом з ним. “Азов” для нього — то була друга родина. Згодом ми придбали будинок у селі, де народився чоловік. З нього нам взимку 2022 року довелося поїхати, на жаль, будинок вже майже знищений”.
Пітбультер'єр Майк на згадку про Маріуполь
В день повномасштабного вторгнення Роман подзвонив дружині зі словами: “Почалося. Збирай речі та їдьте”. 1 березня в село, де Ольга жила з дітьми, стався авіаналіт. Багато будинків разбомбили, перебили газове постачання, зник мобільний зв’язок.
“Чоловік не знаходив собі місця від моєї тиші. Нарешті зв'язок з'явився — і ми почули один одного. В цей час у нього страх був тільки за нас. В розмові ми один одного заспокоювали. До п’ятого березня спілкувалися часто, але по хвилині. Потім зв'язок зник зовсім. Дзвоню, а в нього телефон вимкнений. Де він, що з ним — нічого невідомо”.
13 березня Ольга з синами й собакою по кличці Майк евакуювалися на власній автівці. Песика породи пітбультер'єр Роман купив в Маріуполі перед повномасштабним вторгненням. Перші дні Майк був з Ромою в частині, їздив з ним в машині, ночував у кімнаті разом з побратимами. Тому, за словами Ольги, частинка знищеного російською армією міста тепер з ними в Івано-Франківську.
“Майк — наша “третя” дитина. Коли Рома дзвонив з “Азовсталі”, спочатку питав за хлопців і за Майка”.
Роман був з Майком лише 19 днів. Коли у бійця закінчилася відпустка, Майку було 4,5 місяці, зараз собаці майже два роки.
Майк та діти Романа. Родина чекає на повернення захисника з полону
Роман Харченко вже рік в полоні росії
Чотири години щастя — чотири години розмов
“В день нашого від’їзду чоловік отримав поранення. Збіг? Не думаю! В нас з ним все життя не збіг. Завжди відчуваємо один одного на відстані”.
Про поранення свого чоловіка Ольга дізналася тільки за місяць. 2 квітня, о 23:30, пролунав дзвінок: “Привіт, Олечко, це я”. Лише одна хвилина розмови. Така важлива хвилина, в яку вмістилися і сльози, і радість. Потім знову тиша..
“15 квітня нам пощастило, і ми розмовляли дуже довго. Майже чотири години з перервами, бо на тому кінці відбувалося страшне: я тільки чула гучні вибухи і слово “почекай”, після якого розмова переривалася. 19 квітня знову розмова. Потім були тільки повідомлення: два від коханого і три від його побратимів. За час оборони Маріуполя три дзвінки і шість повідомлень”.
Переписка Романа та Ольги
Про вихід захисників Маріуполя з "Азовсталі" у полон Ольга дізналася з відеоповідомлення Редіса, командира “Азову” Дениса Прокопенка. 16 травня на сайтах агресора стали з'являтися перші відео про вихід поранених.
“Усвідомлення того, що відбувається, прийшло не одразу. Знову ця невідомість. Згодом дружина побратима повідомила: її чоловік зателефонував з Оленівської колонії, сказав, що Рома з ним поруч і у нього все гаразд. І скоро вони будуть вже з нами”.
Але як виявилося, все було не так добре. Роман Харченко після виходу з “Азовсталі” вважався безвісті зниклим. Поки Ольга дзвонила у військову частину і звіряла списки побратимів свого чоловіка, які вийшли. Інформація підтвердилася: “Драйвер” дійсно не вийшов.
“Але не дуже переживала, бо знала, що він вийшов з “Азовсталі” зі слів побратима, який дзвонив з Оленівки своїй дружині. 27 травня побачила свого рідненького на відео з Оленівки. Подала докази в частину — статус змінили з безвісти зниклого на військовополоненого”.
В’язана лялька замість татуся
Діти Романа — Едуард і Владислав — бачили 5 січня 2022 року.
“Молодший синочок навіть відпускати не хотів його і плакав, обіймаючи татуся. Більше додому йому не вийшло приїхати. Ми майже півтора року не бачилися, не обіймалися. Діти ростуть без татуся, і це дуже важко. У старшого вже голос змінився. Рома коли подзвонить, точно не впізнає сина. Молодший теж дуже подорослішав, на жаль, дитинство швидко минає, і Рома цього не бачить”.
Ольга замовила в'язаних ляльок, яких майстриня зробила за фотографією батька Романа. Мама каже, що сини тепер кожну ніч сплять з ляльками, міцно їх обіймаючи.
“Знаєте, коли дивишся на старшого, як він обіймає іграшкового татуся і притискає до себе все сильніше і сильніше, то розумієш всю його біль. Намагається цей біль зайвий раз не показувати, але я все бачу. Кожен день перед сном з дітьми бажаємо спочатку спокійної ночі один одному, а потім нашому захиснику. Це як було раніше: перед сном кожен син по черзі спілкувався з Ромою по відео”.
За світлиною Романа майстриня зробила ляльок, з якими тепер засинають його діти
Ольга із синами на акції з вимогою повернути азовців з полону
Оленівка буде боліти все життя
В ніч на 29 липня в Оленівській колонії стався теракт. Тоді росія вбила 50 військовополонених азовців.
“В цей день я вмирала. Поступово, коли розглядала відео і фото, коли чекала списки з прізвищами загиблих і поранених. Коли читала той список, мене всю трясло. Коли побачила в списку загиблих прізвище сина найкращого друга мого Роми, далі вже від сліз нічого не бачила. Боялася читати далі. Ви не уявляєте, як це страшно гортати ті списки — в надії не побачити прізвище коханого. Не знайшла, трохи стало легше. Але цей біль за інших побратимів не дає заспокоїтися. Оленівка болить дотепер і буде боліти все життя”.
Про свого чоловіка Ольга змогла дізнатися тільки 21 вересня 2022, коли стався обмін і на волю вийшов найкращий друг “Драйвера”. Наступна звістка за вісім місяців: 6 травня обміняли побратима, який був в одній камері з Романом. Живий — і це головне.
Роман з побратимами в Оленівській колонії
Звинуватили в замаху на життя цивільного — Романа "осудили" на 13 років
23 травня в російських пабліках з'явилося відео з допитом Романа Харченка. Ольга змогла нарешті почути голос чоловіка. Худий, але незламний. На допитах перед ворогом мужньо тримається. На допиті його змусили визнати свою провину у замаху на життя мирного жителя. Окупанти визнали азовця винним, суд в Донецьку засудив його на 13 років за ґратами.
Скріншот з відео з допитом Романа Харченка окупантами
Роман Харченко засуджений росіянами на 13 років ув'язнення
“Цілий день я була сама не своя. Наступного дня знайшла сили і зробила допис в соцмережі про вирок і про 13 років ув'язнення. Я знаю що наші азовці роблять все, щоб витягнути всіх своїх побратимів. На жаль, не все залежить тільки від нашої країни. Але я ж таки вірю, що зовсім скоро ми з синами почуємо цей довгоочікуваний дзвінок від нашого папулі. І відразу поїдемо до коханого і єдиного, незалежно від того, куди його привезуть після обміну. Хоч на край світу. Обіймемося і більше ніколи не розлучимось ні на хвилину. Кохаємо безмежно його. Сумуємо. І чекаємо”.
Свої в Telegram 
