"Пес Дюк" — кав’ярня подружжя Бугайчук зі сходу. Тут зустрічаються відпочити й допомогти армії
“Пес Дюк” розташувався у затишному дворі в п’яти хвилинах пішки неподалік від метро "Університет". Цокольний поверх з окремим входом до будинку 1900 року. На вулиці столики зі стільцями, поруч майданчик з баскетбольним кільцем. Навкруги багато рослин та квітів. Тут навіть є розсади перцю, томатів, базилику, м’яти: це справа рук Ірини, яка мріє про власний будинок з невеликим садом та городом.
До здійснення своєї мрії Бугайчуки були зовсім поруч. Вони вклали гроші у будівництво таунхаусу в Ірпені. Вулиця, на якій у майбутньому планувала оселитися родина, майже повністю розбита, а будинки мало не всі вигоріли. Тут навесні 2022 року відбувалися жорсткі бої.
Сім'я Бугайчуків
"На момент повномасштабної війни наш дім — лише чотири стіни, коробка одним словом. Нещодавно туди їздили: вулицю розчистили, все прибрали, але, на жаль, забудовник не поспішає виконувати свою роботу. Донька так мріяла про власну кімнату на другому поверсі, але поки доводиться жити в орендованій квартирі в Києві. Хоча до вторгнення мешкали в Ірпені, а зараз важко щодня бачити, як російська армія понівечила місто, в якому загинуло безліч невинних людей", — поділилася Ірина.
24 лютого 2022 Бугайчуки одразу пішли до сховища, яке було у дитячому садочку біля їхнього житлового комплексу, де вони орендували квартиру. Прожили там чотири дні. Олександр каже, раніше це був будинок людини, яка займається будівництвом в Ірпені. Вже потім він свій котедж перебудував у садочок.
"Він у 2014 році переїхав в Ірпінь з Донецька, у своєму будинку облаштував добротне сховище. Коли наприкінці лютого 2022-го почалися обстріли, він повідомив жителям найближчих будинків про можливість сховатися у дитячому садочку і віддав від сховища ключі. Сховище без вікон, з вентиляцією, з відтоком повітря, з водою і туалетом", — згадує Олександр події півторарічної давнини.
За підрахунками Ірини, у ті дні у сховищі було десь 50 людей. З квартир принесли все необхідне: посуд, їжу, матраци, подушки тощо. А в останній день лютого, 28 числа, Бугайчукам вдалося виїхати з Ірпеня. Ірина з донькою відправилися за кордон, до Німеччини.
"Стефанії спочатку казала, що ми поїхали у подорож. А коли вже минуло багато часу, вона зрозуміла і почала проситись додому. Говорила, що хоче повернутися у квартиру в Ірпені, а саме у свою біленьку кімнату. Я спочатку м’яко розповідала, чому ми не можемо повернутися. А коли вже повернулися в Україну у червні минулого року, Стефанія пішла до дитячого садочка і вихователі там щодня дітям розповідають про війну, хто і чому на нас напав. Тепер донька знає, що руські свині розбомбили Ірпінь", — розповіла Ірина.
Тож родина оселилася у столиці. Ірина з Олександром працювали на роботах, які їм подобаються, але їм хотілося відкрити власну справу, пов’язану з їжею. Хтось зі знайомих запропонував кіоск з шаурмою.
Тільки-но подружжя увійшло через арку і побачило двір — миттєво і одноголосно вирішили, що це точно їхнє місце.
За підрахунками, на ремонт і на те, щоб обладнати та облаштувати кав’ярню, Бугайчуки витратили понад 200 тисяч гривень.
"З 24 червня перший день від початку оренди. Подумали, нащо відтягувати відкриття, тому вирішили того ж дня влаштувати вечірку з друзями", — розповів Олександр.
Головна страва для швидкого перекусу в кав'ярні "Пес Дюк" — корн-доги. Це сосиска, яка покривається товстим шаром тіста з кукурудзяного борошна і смажиться у гарячій олії. Любителям солодкого тут запропонують тістечко "Шу", кілька видів брауні та паштейши. Це автентична випічка з Португалії, в основі якої листкове тісто та заварний крем.
Журналістка Свої Ганна Курцановська у закладі Пес Дюк
"Ми з дружиною ретельно все дегустували й відбирали для наших гостей дійсно смачні десерти. Для нас їх випікають кілька кондитерів. Мої фаворити — класичний "Шу" та паштейш вишня, а у Іри — брауні", — перерахував Олександр.
Серед напоїв — лимонад власного виробництва, класичні кавові напої, як гарячі, так і холодні. А ще алкогольні коктейлі та вина.
Асортимент закладу Пес Дюк
На питання в чому особливість "Пес Дюка", подружжя Бугайчук одноголосно відповідає — в атмосфері.
"Сашко ще у 2008 році переїхав з Перевальська, це на Луганщині, до Києва. Я з Харкова десятьма роками пізніше. Разом ми шість років і весь цей час по орендованим квартирам. Хотілося мати відчуття дому, тому ми і вклалися в будівництво таунхасу. Але через вторгнення росіян поки не маємо цього відчуття. Ми як собі на початку уявляли — що до нас будуть приходити люди і відпочивати від шуму великого міста, так воно і вийшло. У нас таке відчуття, що кожен наш гість — це своя людина, з якою приємно поспілкуватися. Ми супер-френдлі з усіма, до нас можна прийти з тваринами: хоч з собакою, хоч з єнотом або крокодилом", — зазначила Ірина.
Щодо назви кав'ярні, Олександр каже, що задумки хайпонути не було. Донька Стефанія любить мультфільм "Таємне життя домашних тварин" і там головний герой — пес на ім’я Дюк.
"У нас ще не було ані назви для кав’ярні, ані логотипа. Думали, але все не могли знайти щось підходяще. Одного дня донька намалювала песика, нам малюнок сподобався. І з дружиною почали обігравати його і вирішили, що песика зватимуть Дюк. Але ми навіть не знали, що Стефанія намалювала собаку з мультфільму і що його насправді звати Дюк. А вже на відкритті кав’ярні друг показав вірусне відео, де журналістка під час прямої трансляції розповідає про чоловіка з Київщини, якій рятує котів та собак від наслідків війни. І там вона каже, що у неї є пес Дюк", — згадує Олександр.
Відвідувачі закладу
Ірина та Олександр кайфують від своєї кав’ярні, адже вони можуть тут приємно проводити час з друзями після основних своїх робот. А ще організовувати благодійні заходи. Наприклад, нещодавно у дворі "Пес Дюка" відбувся "Пирогівський торжок" (примітка — заклад знаходиться на вулиці Пирогова). Тут продавали і купували прикраси, сумочки та настрій для дому, насолоджувалися смачними коктейлями, обмінювалися посмішками. А головне — робили добру справу: збирали кошти на шолом другу родини Бугайчук, командиру відділення артилерійської розвідки бригади гвардії наступу "Буревій".
А ще в середині липня Олександр долучився до ініціативи "500 тиловиків Азову". Він відкрив "банку", на яку збирав 50 000 гривень на потреби бригади Національної гвардії України "Азов". Взагалі, спочатку був оголошений збір 5 мільйонів, в якому беруть участь 100 тиловиків. Проте вже за два дні цей проєкт розширився до 500 людей, а загальна сума збору — до 25 мільйонів (пізніше вона сягне 30 мільйонів). Навколо цього збору зібралося величезне ком'юніті учасників, серед яких дорослі люди, діти й навіть тварини, та ще більша команда підтримки, яка допомагає закривати збори.
"Мені вдалося закрити свою "банку" за 17 днів. Це крутий проєкт, який зібрав неймовірну суму, що показує нашу національну згуртованість", — каже Олександр.
Збір для "Азову"
Чотирирічній Стефанії подобається проводити час у кав’ярні. Коли хтось з її друзів хвалиться новою іграшкою, вона відповідає, що у неї є "Пес Дюк" — затишна кав’ярня з особливою атмосферою та смаколиками.
Свої в Telegram 
