Це — наша перша кав’ярня. Подруги відкрили кафе на Північній Салтівці після повернення з евакуації

Оксана Брезицька та Алла Твердохліб вирішили повернути життя до свого улюбленого району Харкова — Північної Салтівки, який зруйнувала росія. У червні подруги відкрили тут першу кав'ярню. Обидві жінки не мали досвіду управління таким бізнесом, але вирішили ризикнути, і за місяць відкрили кафе "Північна кава". Розповідаємо, як у них це вийшло.
Ми захотіли змінити Північну Салтівку
На тлі руйнувань через війну ідея запускати бізнес під час війни здається подвійно ризикованою. Північна Салтівка — район, який декілька місяців обстрілювали росіяни — як з повітря, так і з окупованого в перші дні повномасштабної війни села Циркуни. 7 травня 2022 року Генштаб повідомив, що Циркуни звільнили. Обстріли Північної Салтівки стали не такими інтенсивними, а після деокупації Харківщини припинилися зовсім. Але на той момент район вже зазнав суттєвих руйнувань.
Оксана та Алла повернулись до рідного міста з різницею у декілька місяців, але обидві застали свою Північну Салтівку понівеченою обстрілами, безлюдною та якоюсь мірою ізольованою.

Алла додає: "Коли повернулись на Північну Салтівку, район здався зовсім іншим — позбавленим життя через війну та безлюдним. Ми повернулися до району, який був, мов зона відчуження. Складно і важко сприймати його таким, коли пам'ятаєш і знаєш його зовсім іншим — живим і багатолюдним".
Разом запускати бізнес не так страшно
З часом район почав оживати: частина людей повернулася, відкривалися магазини, транспорт став ходити краще. Але поживши деякий час на Салтівці, жінки побачили, що тут немає жодного місця, де можна було б відпочити з дітьми. Так 10 травня з'явилася ідея відкрити кафе на Північній Салтівці.
"Моїй донці п'ять років, аби вона розважилась, отримала якісь позитивні емоції, погуляла у красивих місцях, треба було їхати в центр міста. Також у нас є старші діти, вони — підлітки, і їм теж нікуди піти. Тепер наші старші сини та доньки працюють з нами, і вони — наша допомога та підтримка", — поясняє Алла.
"Алла запропонувала: "Давай щось зробимо, поки у мене є хоча б якісь заощадження". У мене заощаджень було не дуже багато, тож, звісно, я запитала, як будемо далі без грошей. Та Алла відповіла, що якось заробимо, бо живемо моментом. Тоді я запитала, навіщо їй я, якщо ідея з кафе її і гроші теж. А вона відповіла: "Разом не так страшно", — згадує Оксана.
Оренда не дозволить тобі навіть спробувати
Майже одразу жінки почали шукати підходяще приміщення на Північній Салтівці. Але зіткнулися з основною проблемою — відсутністю контактів власників порожніх приміщень.

Деякі магазинчики біля вулиці Леся Сердюка, які жінки дивилися для оренди, вже були зайняті, тож вирішили шукати інші варіанти у найближчих населених пунктах.
"Але те, що всі приміщення вже були заброньовані, не засмучувало, а, навпаки — надавало сил. Напрямок Циркунів і Липців нам також був знайомий, адже колись там у мене була дача, тож я запропонувала проїхатися ще туди. Коли ми дізнались, що там теж усі вцілілі магазини в оренді, я сказала: "Чого ми боїмося? Якщо інші люди ризикнули й щось встигли, то чому б і нам не продовжувати шукати щось поряд з нашими будинками?"
Жінки визнають, що не хотіли віддалятися від улюбленого і рідного району, який зараз здається таким порожнім. Вони продовжили пошуки й змогли знайти непоганий варіант — приміщення з великими вікнами на першому поверсі будівлі на розі двох вулиць — Широнінців та Дружби Народів.
"Власник цього приміщення нам допоміг — дозволив зробити перепланування, раніше тут була аптека. Дав знижку на оренду на три тижні. У цей час ми саме робили ремонт, тож він нам просто подарував ці три тижні. Ми йому дуже за це вдячні", — говорить Алла.
Хотілося, щоб було затишно і тепло
Дизайн приміщення Оксана й Алла створювали також самостійно — разом шукали оптимальний план перепланування, обирали кольорові рішення та варіанти освітлення.
"Хотілося, щоб було затишно і тепло, щоб не було темно або навпаки, дуже світло. Ми довго визначалися. Все пропускали через себе, орієнтувались на свій смак, все планували, малювали. Далі подумали, хто буде втілювати ідеї в життя. Ремонт допомогли зробити знайомі хлопці, дивани для кафе, які ми також самі вигадали, допомогла зробити наша подруга, яка займається виготовленням меблів".
Крім того, інтер'єр "Північної кави" прикрасили виробами з епоксидної смоли, які власноруч зробила Алла. А Оксана купила на благодійному аукціоні зі збору допомоги для ЗСУ розписану гільзу від снаряда, який росіяни випустили по Північній Салтівці.
Ми думали, що меню буде набагато простішим, ніж вийшло
Далі Алла і Оксана працювали над концепцією меню. Почали з кави: відвідали різні фірми постачальників, аби спробувати різні сорти й обрати найкращий на їхній погляд варіант.
"Алла віддавала перевагу лате, а я люблю американо. Ми порівнювали й оцінювали смаки цих двох напоїв у різних постачальників і обрали найкращий варіант. Щодо меню, спочатку вирішили зосередитись на каві та десертах. Та потім прийшла ідея додати у меню піцу. Ми хотіли підтримувати ЗСУ, пригощаючи їх піцою", — розповідає Оксана.
"Ми думали, що меню буде простішим, ніж вийшло. Знайшли постачальників, у яких були різні позиції замороженої піци. Пізніше випадково почула відгук, що відкрилася піцерія, і люди незадоволені такою піцою. Тоді я сказала, що цей варіант нам не підходить, будемо пробувати пекти піцу самі. І у нас почалися безсонні ночі й вечори: ми пробували різні рецепти", — пояснює Алла.

Зараз жінки самостійно готують піци та десерти. А старші сини та доньки допомагають варити каву та обслуговувати гостей у кафе.
"Тепер, вже маючи певний досвід, ми розуміємо, що розглядали варіанти просторішого приміщення, але злякалися, що цього може бути забагато для нас. Там оренда була вища і умови складніші. Фінансово ми не були готові до такого кроку, і це було ризиковано. Але тепер я розумію, що можна було б спробувати, хоча, звісно, було б важко. Нам трохи не вистачило мужності. Але взагалі ми задоволені тим, що маємо зараз", — каже Алла.
Оксана додає: "Усередині таке відчуття задоволеності, що ти робиш щось добре для району і для себе. І це не тому, що формат такий і не через те, що ми перші".

