Чоловік Ірини Рубцової загинув на Донеччині. Вона пів року не може отримати довідку дітям. Чому так?
Понад пів року Ірина Рубцова з Броварів не може отримати довідку члена сім‘ї загиблого військовослужбовця для своїх дітей — 7-річного Мирослава та 4-річної Поліни. Цей документ Ірині потрібен, аби оформити пільги на комунальні послуги, освіту для дітей, пенсію по втраті годувальника. Для того, щоб отримати папірець з печаткою, Управління праці і соціального захисту Солом'янської райдержадміністрації вимагає від Ірини рішення військової лікарської комісії. Але надати його неможливо, бо її чоловік Олексій Рубцов загинув у вересні 2022 року під час бойового завдання в Бахмутському районі, а тіло його і досі не вдалося забрати — воно так і залишилося на Донеччині.
Ірина вперлась в бюрократію.
Ірина і Олексій Рубцови
Рубцов брав участь у Революції Гідності, волонтерив
Киянин Олексій Рубцов закінчив військовий інститут імені Тараса Шевченка за двома спеціальностями — військовою та юридичною. Після ― пішов на службу до навчального центру "Десна", а через 5 років звільнився у званні старшого лейтенанта Збройних сил України. Потім працював у банках, в одному з яких був директором юридичного відділу.
Олексій любив спорт — бігав півмарафони та марафони, займався боксом. Захоплювався туризмом. Безмежно любив футбол, вболівав за київське "Динамо" на різних стадіонах в Україні, і й світу, був ультрасом фанатського колективу "Трудові резерви". А ще він грав у страйкбол, це згодом допомогло на фронті.
"Льоша на початку 14-го року почав активно допомагав своїм хуліганам та знайомим військовим, які пішли воювати. Вони разом з "Народним тилом" возили на Донбас все, що могли знайти й що було потрібно на фронті. У мене вже тоді був власний швейний бізнес. Ми шили одяг для військового шпиталя, балаклави військовим, натільне. Так і познайомились — Льоша звернувся до мене, щоб ми пошили натільну білизну. Він мені одразу сподобався, запам’ятався, адже від нього відчувалася сила, впевненість, чоловіча енергія", — згадує жінка.
Олексій Рубцов
До "Азову" Олексій приєднався у березні 2015. Того ж року вперше дістав поранення. У лютому 2016 Олексій і Ірина одружилися, а у вересні у них народилася дитина. Сина назвали Мирославом. Дружина згадує, що тоді сказала коханому: "Одна дитину ростити не збираюся". І Олексій пішов з війська, бо й сам хотів виховувати сина, бути поруч з родиною. Поки Ірина була в декреті, Олексій очолив швейне підприємство.
"Ми тоді, як і зараз, шили худі, футболки та інший одяг. Те, чим раніше займалася я, лягло на плечі Льоші — зустрічі з клієнтами, перемовини, закупівля тканини тощо. А я, наскільки могла, допомагала контролювати всі процеси. У 2019 році у нас народилася донька Поліна", — розповідає Ірина.
Олексій з дітьми - Мирославом і Поліною
У повномасштабне вторгнення Ірина до останнього не вірила, проте Олексій був впевнений — путін піде війною на Україну. На початку березня Рубцов вивіз рідних за кордон, а сам пішов в армію. Солдатом у складі 49-го окремого стрілецького батальйону “Карпатська Січ” імені Олега Куцина, українського добровольчого підрозділу Сухопутних військ Збройних сил України воював у Стоянці, Бучі, Ірпені. А коли Київщину деокупували, разом з побратимами передислокувався на Харківщину, в Ізюм. Після повернення з-під Ізюма він оформився в 72-у окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців командиром взводу розвідки.
Олексій "Солдат" Рубцов був впевнений, що повномасштабна війна неминуча
“Льоша переводився до нового батальйону “Азова”, який згодом став Третьою окремою штурмовою бригадою, але щось пішло не так із документами, й за наказом командування півночі його перевели до 58-ї окремої мотопіхотної бригади. У ній він пробув лише 11 днів”, ― каже Ірина.
14 вересня 2022 року Ірина отримала повідомлення від коханого. Він написав, що їде на бойове завдання на Бахмутський напрямок. І більше “Солдат” не виходив на зв’язок.
“Я не знаходила собі місця, почала обдзвонювати всіх знайомих, щоб дізнатися будь-яку інформацію. Трохи відволіктися від тривожних думок допомогло день народження сина — Мирославу виповнилося 6 років, і я влаштувала невелике свято для нього і його друзів. У неділю вранці, 18 вересня, мені зателефонували з невідомого номера, чоловічий голос повідомив, що з моїм чоловіком все добре і він за кілька днів має вийти із "сірої зони". Та вже у понеділок подзвонили й повідомили, що Льоша загинув на завданні”.
Згодом Ірина дізналася, як загинув чоловік — напередодні недільного бою Рубцов отримав поранення, у суботу його мали замінити, але він відмовився. Сказав, що він найдосвідченіший серед побратимів. А вже в неділю йому разом із побратимами не вдалось втримати позицію через нестачу боєприпасів.
Старший лейтенант Збройних сил України Олексій Рубцов загинув 18 вересня 2022 року на Донеччині. “Солдату” було 40 років. Його тіло не змогли забрати, воно так і залишилось недалеко від нині окупованого Зайцевого.
Є рішення суду про факт загибелі, та для довідки вимагають висновок ВЛК
Щоб отримати довідку потрібно пройти ВЛК. Як це зробити, якщо тіло чоловіка залишилося на окупованій території?
Ірина почала збирати документи — всі, що стосувались служби Олексія, та ті, що були потрібні, аби встановити у суді факт смерті при виконанні бойового завдання.
Однак з вересня 2023 року Ірина не може отримати довідку члена сім‘ї загиблого військовослужбовця для їхніх з Олексієм дітей. Весь процес, за її словами, "гальмують" працівники Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації у місті Києві.
Мирослав і Поліна
З осені минулого року Ірині Рубцовій та її адвокатці Марісі Скубі Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації пише відмови, що ніби є перелік підстав, за якими діти можуть отримати ці посвідчення, але обов’язкова наявність довідки від ВЛК.
Ірина продовжує займатися родинним бізнесом Жінка зізнається, якби не підтримка рідних та друзів, напевно не впоралась би.
“Льоша ж кілька років відслужив в “Азові”, і там у нього залишилися побратими й друзі. Тому, коли до мене звернулася Катерина Прокопенко, дружина командира “Азова” Дениса “Редіса”, з пропозицією зробити футболки з її авторським принтом, я, звісно, погодилася. Ми зробили тираж, футболки сподобалися людям. І тепер ми періодично їх відшиваємо. Всі гроші від продажу цих футболок йдуть на підтримку бригади “Азов”.
Свої в Telegram 
