Росіяни знищили сортувальну станцію і пограбували редакцію у Лимані. Сергій Катаргін про збитки
Бізнес двох друзів із соціальною складовою
Сортувальна станція знаходилася у північній частині Лиману, майже за містом. Сергій з компаньйоном відкрив її ще восени 2013 року.
"Ідея сортувальної станції належала моєму давнього другу. Ми зустрілися, написали бізнес-план, все прорахували та вирішили робити спільну справу".
Місце обрали поруч з міським полігоном, куди з Лиману та інших населених пунктів територіальної громади звозили сміття. Катаргін каже, що йому хотілося в рідному місті побудувати сучасну сортувальну станцію, щоб якомога менше відходів потрапляли в землю.
Все, що залишилось від сортувальної станції
“На полігон звозилося сміття, а наше підприємство відокремлювало папір, скло, пластик, плівку і потім все це у нас забирали в Луганськ, а після окупації відправляли в Харків. А органіку закопували на полігоні. За документами ми володіли 10 сотками. На території був побудований ангар 60х20 метрів. Іншу площу займала вже відсортована сировина”.
Все обладнання, яке було на сортувальній станції, співвласники купили за власні гроші. Сергій каже, жодного разу не користувалися грантовою підтримкою.
На станції було 10 робітників, всі були офіційно працевлаштовані. Підприємство за денну зміну могло вручну відсортувати до 4-х сміттєвозів, а це приблизно 35-40 кубів. За підрахунками Сергія, станція приносила прибуток, який частково йшов на модернізацію. Підприємці планували купити обладнання, яке б сміття переробляло в пластик, а з нього можна було виготовляти тротуарну плитку та черепицю. І це, за словами Сергія, планували робити безплатно.
“Щоб місто не витрачало на тротуарні доріжки гроші й щоб ми приносили користь заради розвитку та процвітання нашого Лиману. Заручилися підтримкою влади. Навіть будували далекострокові плани, що після плитки будемо ще з переробленого пластику виготовляти лавки для парків та місць відпочинку”.
Спочатку росіяни забрали все цінне, а потім вдарили ракетами
І частково плани були втілені в реальність — за місяць до повномасштабного вторгнення підприємці придбали обладнання за 20 тисяч доларів, тільки змонтували, навіть не встигли випустити першу партію тротуарної плитки.
“Я востаннє на сортувальній станції був 18 лютого, саме тоді я бачив своє підприємство ще цілим. 23 лютого був останній робочий день, після сортувальна станція вже не працювала. Співробітники роз'їхалися хто куди. Спочатку росіяни з обладнання витягли всі “мізки”, тобто всю електроніку. Воно і зрозуміло, бо лише одна матриця коштувала 3 тисячі доларів, а їх в новому обладнанні було дві. А потім сюди прилетіло кілька ракет, які за секунду знищили все те, що ми будували роками. За нашими підрахунками, все підприємство ми оцінили в 7 мільйонів гривень”.
Сортувальна станція у Лимані працювала з 2013 року
Одразу, як російська армія вдерлася на територію України, Сергію подзвонив один з організаторів так званого “референдуму” в Донецьку і сказав: “Ми вже на підході, будемо тебе судити як зрадника”. Сергій Катаргін ще від початку війни у 2014 році добровольцем вступив у 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду.
“Був у Дебальцевому, після цього звільнився і повністю поринув у підприємницьку діяльність, але на постійній основі допомагав бійцям. А коли почалася повномасштабна війна, я і ще двоє хлопців з Лиману, які теж зараз служать у моєму батальйоні, вранці 24 лютого вже були у військкоматі”.
Сергій каже, першу окупацію у 2014-му підприємство пережило, а ось під час другої зберегти майно не вдалося. Сортувальна станція повністю знищена і відновленню не підлягає. Все, що залишилося — купи битого скла, бляшанок та іншого сміття. А ще — понівечений метал, з якого був зроблений цех підприємства.
Була редакція газети, а зараз лише сторінка в соцмережі
Після Ганна Курцановська і Сергій Катаргін поїхали на вулицю Свободи, подивитися, що залишилося від редакції. У дворі колись була власна котельня, яка опалювала будівлю площею 150 квадратних метрів. Половину займали “Вісті Лиману”, іншу половину — будівельна компанія, власником якої був Сергій Катаргін. Цю будівлю він орендував, але з правом викупу.
Сергій з ключами від редакції
Архівний номер газети "Вісті Лимана"
“На вході в редакцію сидів адміністратор, а далі два кабінети. Мій, як головного редактора газети, а в іншому працювали журналісти”.
“Вісті Лиману” виходили двічі на тиждень — у понеділок і п’ятницю. Газета висвітлювала події Лиману і, за можливості, найближчих до міста населених пунктів.
“У нас була службова автівка. За потреби на ній їздили на завдання, а також розвозили на реалізацію газети по торговельним точкам. Зізнаюся, видання було практично збитковим, доводилось завжди в нього вкладати кошти. Але це було моє дітище і не хотілося з ним прощатися. Зараз у нас працює тільки сторінка у фейсбуці, там публікуємо новини нашої громади”.
Ліворуч двері у редакцію
В редакції була вся необхідна оргтехніка для роботи: комп’ютери, принтер, сканер, фотоапарат тощо. А ще капітальний ремонт. Всі збитки редакції від мародерства солдат російської армії головний редактор оцінив у 1,5 мільйона гривень.
Кабінет Сергія
Кімната, де працювали журналісти
Зараз колишній підприємець Сергій Катаргін — командир взводу безпілотних авіаційних комплексів і штаб-сержант групи розвідки 106-го окремого батальйону територіальної оборони 109-ї окремої бригади територіальної оборони — формування Сил територіальної оборони України у Краматорському районі Донецької області. Разом з побратимами восени 2022 звільняв рідний Лиман, далі воював на Луганському, Сумському та Харківському напрямках. Останні 8 місяців бригада Сергія перебувала на позиції неподалік Авдіївки.
----
Документування воєнних злочинів унаслідок війни Росії проти України стало можливим за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
Свої в Telegram 
