Тетяна Рижкова відновила бізнес в Одесі. На евакуйованому з Торецька обладнанні варить сири
Багатодітна родина Рижкових родом з Торецька. У рідному місті Тетяна виробляла сири, а її чоловік Олександр працював нотаріусом. Молодші доньки навчалися в школі, старша була студенткою харківського вишу. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, родина евакуювалася спочатку на Полтавщину, потім — до Дніпра. Саме там у новорічну ніч 2023 року прийняли для себе рішення будувати нове життя. Але вже в Одесі. У новому місті Олександр повернувся до своєї справи, Тетяна ж відновила бізнес з сироваріння. Про те, як склалося життя в Одесі Тетяна розповіла для Торецьк.City.
Розпочинати нове життя вирішили в Одесі
Після евакуації з Торецька родина Рижкових евакуювалася до Полтави. Їхня старша донька тоді була першокурсницею харківського вишу. Місто було під постійними обстрілами росіян, тому її до батьків доставили волонтери.
Перші 20 днів родина прожила у селі на Полтавщині, а після переїхала до Дніпра. Там Тетяна влаштувалася на місцеву сироварню, де отримала додатковий досвід в улюбленій справі. Її чоловік Олександр відновив нотаріальну діяльність й почав налагоджувати роботу.
Тетяна та Олександр Рижкови
«Наче все було добре, але душевний зв’язок з Торецьком ставав все слабкішим. Цьому посприяло й те, що мої батьки теж виїхали з міста. у новорічну ніч 2023 року прийняли для себе важливе рішення — де ми будуватимемо своє життя далі та де надалі житиме наш рід. Якщо Господь надав такий вибір, щоб все почати майже з нуля, то хай це буде Одеса. І це було свідомо».
В Одесі родина орендувала будинок. Тоді ж Тетяна потроху почала займатися сироварінням на евакуйованому з Торецька обладнанні. Займатися цією справою починала ще вдома, на власній кухні. Потроху нарощувала обсяги, й вже з жовтня 2021 року варила сир у окремому приміщенні.
«У Торецьку молока було достатньо, тож планувала і далі розвивати цей бізнес — писати грантові проєкти, придбати нове обладнання та виходити на якісь ринки».
Нині в Одесі Тетяна планує розширювати бізнес.
Середню доньку вже перевели до одеської приватної школи, а менша ще навчається дистанційно у торецькій. Та це до наступного навчального року, потім дівчинка навчатиметься у Одесі.
«Одеса — гарне місто. Гарні та чуйні люди тут. Дуже тепло нас зустріли. Тож працюємо, навчаємося та відпочиваємо в Одесі, але живемо поки сьогоднішнім днем, без особливих планів на майбутнє».
Тепер про Торецьк нагадують вивезені речі і… сало
Тетяна каже, її родина ніколи не хотіла переїжджати з Торецька, бо хотілося звичайного щасливого життя у рідному місті. Та коли почалася повномасштабна війна, плани довелося кардинально змінювати.
«Маючи досвід 2014 року, коли Торецьк деякий час був окупований, ми не дуже переймалися початком активних бойових дій. Більше непокоїла доля старшої доньки, яка залишалася у Харкові, який постійно обстрілювали. Та все ж вирішили евакуюватися з Торецька 5 березня. Думали, що через два-три місяці все завершиться і ми повернемося. Тож якихось прощань з будинком і містом не було».
Родина Рижкових ще декілька разів їздила додому. Хотіли забрати цінні та необхідні речі. Востаннє були у Торецьку у листопаді минулого року.
З Торецька вдалося вивезти особисті речі та обладнання
«Забрали цілу валізу родинних світлин, бабусину вазу та килим, який привезли з першої родинної поїздки до Туреччини. Він дуже гарно ліг на підлозі нашого теперішнього житла та нагадує про рідне місто», — розповідає жінка.
А ще, ділиться Тетяна, про Торецьк їй нагадує сало. Батьки чоловіка наразі залишаються у місті, тому надсилають його на гостинці.
«Востаннє просили декілька кілограмів, бо й наші друзі теж люблять цей делікатес, і ми ними ділимося, з радістю».
Чи повернуться Рижкови до Торецька напевно сказати не можуть. Наразі таких планів не мають.
Рідні краєвиди
«Рідному місту бажаю, щоб у його мешканців був вибір: повернутися туди чи ні. Це питання існування Торецька. Люди вже оцінили те, що вони втратили. Тому після звільнення Торецька у нього є шанс на нове життя, заграти новими фарбами. Але для цього ще потрібна «господарська рука» в місті».
Тореччанам, які виїхали, з власного досвіду Тетяна рекомендує знайти психологічну підтримку. Можливо, пройти курс психологічної терапії. Каже, її родині це дуже допомогло.
«А тим мешканцям Торецька, які прийняли рішення залишитися в місті бажаю вижити!».
Свої в Telegram 
