Два роки повномасштабної війни на Донеччині. Які вони у двох словах для жителів Покровська?
Вікторія, переселенка:
— Два роки війни — це викинуті з життя роки для мене, для дітей. Я думаю, для кожного так. І ще я думаю, що головне в цій ситуації залишитися живими. А все інше буде.
Вікторія, молода мама:
— Не можна описати цей час двома словами. Перший рік війни, як виявилося, був більш-менш нормальним для нас. А цей рік почався дуже сумно, як і для самого міста, так і для його мешканців. З кожним днем все гірше і гірше становиться, людей все менше. Але поки тримаємось. Ось і два слова на минулі два роки і на цей: поки тримаємось.
Сергій, монтажник збагачувальної фабрики:
— Знищення народу. Такі два слова для того, щоб пояснити, що є в ці два роки. Чим більш людей буде виїжджати з міст тут, на Донеччині, тим більше вірогідність, що там ніколи не буде життя. При цьому неважливо залишаться міста вцілілими чи ні. Люди сюди вже не повернуться ніколи. А два слова для цього року: треба сподіватися.
Юрій Петрович, пенсіонер:
— Великий застій. В будь-чому. І в політиці перш за все. А два слова для цього року такі: нічого не чекаю.
Олександра, працівниця підприємства з реструктуризації копалень:
— Жахливо, просто жахливо. Обстріли, люди біжать. Якось так. А два слова для цього року: хочеться перемоги.
Віктор, пенсіонер:
— Погані роки. Хорошого немає нічого. Люди гинуть. Бачите, скільки я двома словами сказав? А про цей рік: скоріш би. Надія, я думаю, є. Було все і буде все.
Свої в Telegram 
