Свої ключі. Майже 300 слів про те, навіщо ми робимо онлайн-журнал Свои.City

Буквально днями, 26 чи 27 червня, минуло п’ять років, як я виїхала з Донецька і ось тепер живу в Києві. Можна подумати, що ностальгія заїла (насправді – ні, просто так склалось), але місяць тому я стала головною редакторкою Свои.City, тож засинаю, прокидаюсь, їм тощо з темою сходу в голові.
Я маю радість першою читати тексти наших авторів, вишукую для них – і для вас – нових героїв, освоюю різні програмки, щоб робити мультимедійні штуки, на які вам подобається витрачати час, вирішую різні оргпитання.
Наш онлайн-журнал робить ставку на особисті історії, тому поясню, куди ми рухаємось, на прикладі з власного життя.
От у мене є ключі від своєї донецької квартири, на які я іноді натрапляю, коли порпаюсь у документах. Нещодавно піймала себе на думці, що ці ключі лише символ і решта усіх цих сентиментальностей, бо замки у квартирі моєї родини довелось поміняти. Тож, щоб потрапити туди, коли Донецьк звільнять, мені треба буде виготовити нові ключі.
І тут я повертаюсь до нашого журналу. Отже, ми робимо ключі до сходу, показуючи його через історії людей звідти. Вони можуть жити у містечках на кшталт Покровська або забираються в Штати чи Піднебесну. Що об’єднує усіх наших героїв – то це сила створювати, яка надихає авторів, редакторів і, сподіваюсь, читачів. Хтось відроджує рейви, щоб молодь не страждала від «безнадьоги», хтось розробляє прогресивний спосіб діагностики раку, хтось експортує українську городину по всьому світу, хтось вивчив як свої п’ять пальців Чорнобиль і водить там екскурсії, хтось майже щодня виконує операції на серці, називаючи це рутиною.
Нашій невеликій, але бойовій команді хочеться, щоб ці історії підштовхували вас розвиватися і створювати щось прекрасне. Щоб ви розуміли – сьогодні змінювати світ можна з Сєвєродонецька, Авдіївки, Краматорська тощо. І ми завжди готові розповісти про ваш досвід і заодно – чомусь у вас навчитися.
