Мапа для мрій: як наша родина почала виготовляти екосувеніри на Донеччині
Хто ми: родина Поколенків – Наталя, Дмитро та Марія. Ми разом із чоловіком – кандидати наук, він – технічних, я – філологічних. Марія – випускниця, щойно склала ЗНО і отримала золоту медаль, зараз готується вступати до університету.
Про що я хочу розповісти: про те, як ми виготовляємо екосувеніри у нашій родинній майстерні.
Чому це важливо: ми хочемо стати представниками малого бізнесу, який розвиває Україну.
Про виготовлення сувенірів у власній майстерні ми думали кілька років, але нічого не робили для того. Поки на родинній нараді не вирішили: треба спробувати. Ми мали власні заощадження, які вклали у цю справу, і замовили обладнання у Китаї.
Згадали родинну історію
Родинна світлина
Прадід мого чоловіка Сергій Крайнов у 1930-ті роки працював на Костянтинівському хімічному заводі теслярем, а вдома мав майстерню. Щоб прогодувати родину, у ті часи він виготовляв дзеркала: розчиняв в азотній кислоті срібні монети (кожна вагою 9 грамів), і коли в розчині утворювався осад, наносив його на скло – виходило дзеркало. Кілька тих старих монет 1915, 1922 і 1934 років ми маємо у власній колекції. Також у нашій майстерні досі висить дзеркало прадіда, яке чоловік принаймні зараз не погоджується віддати до музею.
Кілька монет прадіда Дмитра Поколенка – 1915, 1922 і 1934 років – родина має у власній колекції
– Я подумав, якщо у мого прадіда виходило це робити, то зможу і я. Тому зважився на свою майстерню. Ми обладнали її у нашій літній кухні. Раніше там компоти варили і помідори консервували, зараз виготовляємо сувеніри, – говорить Дмитро.
Чарівний лазерний верстат
Деякі друзі і знайомі дивуються, побачивши наші вироби. Кажуть: «Це ж треба таке терпіння – вирізати так». Насправді це вирізає лазерний верстат, який до нашої хати їхав 10 000 кілометрів.
Дмитро Поколенко за роботою
Виготовляти сувеніри ми почали в середині квітня, скоро три місяці як працюємо. Дмитро казав, що потрібно десь два тижні, щоб налагодити процес. Я вважала, що це довго. Наші перші вироби були до Великодня – кролик, храм, підставка для крашанок. Коли ми виклали їх у соцмережі, за 10 хвилин отримали замовлення. Цей початок нас надихнув.
Далі почали придумувати різні вироби. Дмитро робить проєкт, Марія шліфує фанеру, я спілкуюся з клієнтами.
Мапи – наша гордість
З усіх наших виробів сьогодні найбільший попит отримала мапа України. Це пазл, який цікаво зібрати і дітям, і дорослим. Ми отримали десятки замовлень на ці мапи, відправляли їх до Львова, Києва, Краматорська, Маріуполя, Івано-Франківська, Харкова і Тернополя. Незабаром цю мапу повезуть і до США.
Цими днями виготовили мапу світу, оздобили її LED підсвіткою. На ній – 6 200 отворів. Ми переконані, що світ великий і повний можливостей, тому вважаємо, що варто подорожувати. І поставити на цій мапі прапорці у тих цікавих місцях, які ви відвідали.
Кулони з тризубом УНР
Наш друг Максим Потапчук попросив виготовити такий кулон для пластунів. Цей тризуб створив український художник-емігрант Василь Кричевський. Він розробив його у 1918 році як малий герб Української Народної Республіки (УНР), але через буремні часи тризуб так і не використали.
За три місяці ми зробили сотні цих кулонів. Такі кулони незабаром передадуть до США, де живуть родичі Кричевського. Ми дуже радіємо цьому.
А ще Марія поїхала до Польщі волонтеркою у міжнародний табір і повезла з собою ці кулони як подарунки.
Чому ми підтримуємо культуру
Раз на місяць з усіх наших замовлень ми обираємо одне і робимо його безкоштовно. Багато хто називає це соціальним підприємництвом. Гадаю, що ми робимо перші кроки у цьому напрямку. Ми переконані, що зміни можливі через освіту і культуру. Це довгий шлях, але він безпрограшний.
Зараз робимо ще одну мапу України, де на кожному регіоні буде вишивка. Сподіваємося, до Дня Незалежності наші друзі зможуть вишити її і показати в Краматорську на обласному заході.
Також робимо багато сувенірів, які пов’язані з Донеччиною: магніти з мапою регіону, герб Донецької області, туристичні місця нашого краю. Їх замовляють як місцеві, так і переселенці, які поїхали звідси.
Яка перспектива
За три місяці ми налагодили співпрацю з представниками малого бізнесу Донеччини, виконуємо замовлення для них, робимо брендовану продукцію з логотипами. Також співпрацюємо з громадськими організаціями у різних регіонах України – робимо сувеніри на різні фестивалі, велопробіги, конкурси і тренінги.
Свої мапи хочемо викласти на Etsy (сайт електронної комерції, що фокусується на виробах ручної роботи. – Ред.), щоб їх побачили в інших країнах. Також маємо цікавий проєкт, подали його грантодавцям на фінансування, зараз очікуємо результатів.
– Я завжди мав якийсь додатковий дохід, крім основної роботи. Підробляв, коли був студентом, потім для студентів виконував контрольні і курсові роботи. Також робив малюнки на дзеркалах (тут гени прадіда спрацювали) на двері у шафи-купе, – перераховує Дмитро Поколенко. – Зараз ми маємо невелику майстерню, але я мрію про потужне виробництво, де працюватимуть люди. Хочу, щоб в Україні малий бізнес давав не 15% ВВП, а 80%. Коли ми матимемо такий результат і у ньому буде моя власна частка, тоді станемо успішною країною.
Цими днями разом з однодумцями ми стали членами туристичного кластеру Донеччини, будемо розвивати внутрішній туризм. Ми хочемо, щоб люди подорожували, адже саме це дарує неповторні емоції, досвід і бажання рухатися у своїй справі далі.
Від редакції «Своих». Якщо вас зацікавили сувеніри майстерні Поколенків, можете писати на особисту фейсбук-сторінку Наталі.
Вам буде цікаво:
Движение вперед: как я открыла производство гермомешков под брендом Ukrainian way
Шахтер меняет профессию: монологи четырех горняков-переселенцев
Спасти «Соломию». Как семья переселенцев помогает возродить знаменитое ковровое дело в Решетиловке
«В кармане – 1600 грн, а с собой – сварочный аппарат»: дончанин в Каховке 5 лет шел к своей мечте
Свої в Telegram 
