Армія рф штурмує Торецьк та Нью-Йорк. Що відбувається на цьому напрямку та як оборонці дають відсіч
Торецьк та сусіднє селище Нью-Йорк вже десять років знаходяться в зоні бойових дій. Та нещодавно, 19 червня, розпочався новий наступ російських військ. Обидва населені пункти піддаються атакам з використанням керованих авіаційних бомб, артилерії та дронів. Попри це там залишаються місцеві жителі. Та евакуація з найгарячіших точок стає дедалі складнішою. Про наступ російської армії, життя на лінії фронту, бої та роботу медиків розповіли журналісти Суспільного.
Життя вмістилося у два баули та дамську сумочку
Десять років Торецьк і Нью-Йорк були прифронтовими. Тож місцеві вже звикли до бойових дій. Проте у другій половині червня російська армія все частіше стала обстрілювати населені пункти КАБами, артилерією, дронами.
«Моя квартира в центрі міста. Чотири-пʼять КАБів на добу раніше — це було, як добрий день. Але кілька тижнів тому КАБи почали сипатися один за одним, по двадцять штук за добу. От тоді й стало зрозуміло, що щось відбувається», — розповів голова Торецької ВЦА Василь Чинчик.
Василь Чинчик під час евакуації місцевих жителів
На вулицях Торецька можна побачити, як поодинокі мешканці перебіжками йдуть за продуктами та водою. Місто фактично повністю зруйноване: деяких приватних будинків вже немає, багатоповерхівки перетворилися на руїни.
Один з будинків Торецька
За останні два тижні виїхало близько двох тисяч мешканців. Серед тих, хто наважився на евакуацію — 75-річна жителька Торецька Лариса та її син. Їхати вирішили до родичів у Полтаву. З собою взяли два баули з найнеобхіднішими речами та дамську сумку.
Лариса із сином під час евакуації
Дорогою автівка проїжджає повз понівечений будинок культури. Навпроти — вирва від КАБу. Лариса дивиться на будівлю і тихо каже: «Колись я тут працювала на сцені. Я тут прожила все життя».
Раніше в Торецьку проживало близько 30 тисяч людей, зараз залишилось близько 4,5 тисяч. У Нью-Йорку, за даними військово-цивільної адміністрації, залишаються ще близько 1200 людей.
Одні з перших, хто відбивав російські штурми під Нью-Йорком
25-річний оборонець «Химера», який рік тому долучився до війська, разом із побратимом «Аліком» були на позиціях під Нью-Йорком. Згадують, вони мали укріпити старі на розпочати підготовку нових позицій. Планувалося, що за п’ять днів їх замінять інші військовослужбовці, але на четвертий день почався російський наступ.
"Химера" і "Алік"
«Усе почалось чи о девʼятій, чи о десятій ранку. Була стрілянина і по рації ми почули: «Плюс два, плюс два». Треба була підмога на іншій позиції. Алік взяв гранатомета, а я з автоматом зайняв краєчок позиції. І добре, що гранат було вдосталь. Один наш розвідник вже був контужений, набивав мені патрони. Ну, контужений як — у нього в касці куля оказалась застрягла. Так у перший день ми відбили близько семи штурмів», — розповів «Химера».
Один з таких боїв «Химера» зміг зафільмувати. Сталося це випадково. На позиціях у бліндажі він увімкнув на телефоні відеозапис й забув про це. Так випадково йому вдалося отримати 40-хвилинний запис, де чутно, як росіяни підкрадаються до окопу й видно, як «Химера» під нескінченної ворожої канонади відстрілюється, кидає гранати.
25-річний "Химера"
На кадри потрапив і момент, коли «Химера» отримав поранення: у бліндаж влетіли уламки міни, які посікли праву сторону тіла. Ще одного військовослужбовця на позивний «Партизан» контузило. Медики підрозділу змогли під’їхати до позицій й врятувати обох оборонців. «Партизана» забрали до шпиталю із черепно-мозковою травмою. «Химера» ж, після надання необхідної допомоги, мав намір повернутися на позиції.
Поки хлопці лікувалися, на заміну їм до «Аліка» зайшли інші двоє бійців.
«На другий день стало важче. Знову почали прилітати міни, СПГ. Вони зрозуміли, що ми їх прострілюємо, щоб вони по посадках не лазили, тому стали сипати чимось важчим. А на третій день стало ще гірше — одним хлопцям по бліндажу прилетіла «ефпівішка». Чути було як по Нью-Йорку гатять КАБи. Десь в обід я сидів у комірці, коло бійниці, і СПГ прилетіло поруч. Мене контузило. Ввечері мене вивели. Інші хлопці ще два дні держали посадку, скільки могли», — розповів «Алік».
Виходити з позицій, згадують оборонці, було вкрай важко. Та вибратися змогли фактично всі, крім двох бійців.
«Ми трохи там геройствували, хоча так не треба було робить. Але стараєшся думати, що робиш це заради людей. Не заради землі. Тільки заради людей», — додав «Химера».
Наступ на Торецьк і Нью-Йорк відкриває російській армії шлях вглиб Донецької області. Ворог намагається вийти на дорогу до Костянтинівки й дійти до Краматорська та Слов’янська.
«Коли ми їздили біля Торецька, вже прилітали КАБи. Було вже ясно: якщо росія взялася за місто, нічого хорошого не буде», — каже командир розрахунку мобільної реактивної системи Луганського прикордонного загону Вадим.
Начальник застави Луганського загону - Вадим
Їхній підрозділ почали формувати торік. На кінець липня 2023-го люди вже були готові, але ще майже рік чекали на снаряди. Зараз у підпорядкуванні Андрія три застави на різних напрямках. Але працювати на торецькому було для них несподіванкою.
«Ми мали одну позицію в Торецьку. Просто нірка, яку ми розширили, обшили дошками, зробили місце для буржуйки. Вона була десь за чотири кілометри від першої лінії. Зараз звідти до піхоти метрів вісімсот. Так вони просунулись за три тижні. Туди уже не заїдеш».
Перша допомога у стабілізаційному пункті
Віталій, Олександр, дядя Володя, Саша і Сергій — медики 41-ї окремої механізованої бригади. Вони працюють в одному з медичних екіпажів на торецькому напрямку.
Зліва направо: Саша, Сергій і дядя Володя — медики 41 окремої механізованої бригади
Сергій розповідає, лінія Торецьк-Нью-Йорк була відносно спокійною з 2015 року. Тому вважав, що спокійно буде й надалі і, як наслідок, не буде багато поранених.
«Поїхав у відпустку, бо в мене батько переніс інфаркт. І пішов інтенсивний наступ. Я повернувся. І далі — поранені, поранені, поранені. За кількістю людей на цьому напрямку поранених було набагато більше, ніж в Часовому Яру, де ми працювали до цього», — розповідає Сергій.
Першу допомогу поранені або надають собі самі, або це робить бойовий медик підрозділу. Далі їх вивозять на броньованій машині до найближчого до лінії фронту стабілізаційного пункту. До нього — 40 хвилин машиною.
Сергій та Саша оглядають пораненого бійця
«Буває, привозять людину — осколків купа, тече з кожної дірки, його тампонують, тампонують. Це все час, не вгадаєш. Буває 10 хвилин, буває 20. А було таке, що привезли хлопця з якоїсь штурмової бригади, а в нього два турнікети на ногах навіть не завʼязані. Він з двох годин ночі до шостої ранку кровʼю стікав. Ми намагалися качати, ніби завели серце. Але до Костянтинівки уже не довезли б», — каже Сергій.
Через нескінченні обстріли та загрозу дронів-камікадзе евакуація на Торецькому напрямку, діляться медики, дуже ускладнена.
«Якось привезли наших медиків поранених. 15-20 хвилин, швидко все зробили, перемотали, прокапали. Чоловіку підстрелило дві ноги, жінці-медику зайшов осколок в око, в голову, в лопатку і в руку. Вони навіть до точки евакуації не доїхали — зайшло ДРГ в Нью-Йорку і розстріляло машину».
Свої в Telegram 
