Полон — не опція збереження життя. Поверніть живих захисників України, щоб не повторилась Оленівка
28 липня у Києві на Майдані Незалежності запрацювала виставка “Оленівка: квінтесенція жорстокості”, присвячена другій річниці вбивства українських військовополонених у колонії на окупованій території Донеччини. У центрі столиці зібралися сотні військових “Азову”, тисячі рідних загиблих і полонених, а також небайдужі до чужого горя люди з усієї України. Захід закінчився вже традиційною акцією “Не мовчи” Полон вбиває!”. Як все відбувалося бачила журналістка Свої Ганна Курцановська.
Організацію заходу взяла на себе “Асоціація родин захисників “Азовсталі” за підтримки Національного музею Революції Гідності, для виставки використали матеріали розслідування Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ).
Воєнний злочин проти людяності
Два роки тому, в ніч з 28 на 29 липня на території колишньої виправної колонії в окупованому селищі Оленівка на Донеччині окупанти скоїли воєнний злочин — масштабне вбивство українських військовополонених. Напередодні росіяни перевели майже 200 бійців у розташоване в промзоні нашвидку відремонтоване приміщення колонії. Увечері військовополонених вишикували, перевірили за списком і по одному завели в барак, заборонивши виходити на вулицю. 28 липня, близько 23:15, за колонією почувся вибух, а біля опівночі пролунав другий — вже всередині камери, яку згодом будуть називати “барак 200”. Стався вибух — загинули понад пів сотні воїнів, які навесні 2022 року боронили Маріуполь, ще понад 130 отримали важкі поранення.
Без перебільшення — трагедія в Оленівці є однією з найстрашніших подій, які відбулися під час російсько-української війни. Так вважає директор музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.
На заході Ігор Пошивайло виступив з промовою
“Зберегти життя — це цінність України, але не країни-агресорки. Країни-мордора, країни, яка підступно вбиває наших громадян, захоплює нашу територію, яка віроломно порушує будь-які правила і закони ведення війни. Наші воїни сподівалися після полону побачитися з рідними і згодом повернутися до своєї справи — захищати Україну. На жаль, вони загинули в Оленівці. Саме тому ми зібралися тут, щоб вшанувати пам'ять про них і нагадати всьому світові про особливість цієї війни, про героїчність українського народу, про мужність наших воїнів. І зробити все можливе, аби винних у цій трагедії, а по суті це воєнний злочин, це злочин проти людяності, притягнути до відповідальності”, — сказав Ігор Пошивайло.
І виставка “Оленівка: квінтесенція жорстокості” в самому серці України — послання міжнародним місія, щоб вони не закривали свої моніторингові процеси і продовжувати збирати докази проти воєнного злочину, який скоїла Росія.
“Страта військовополонених в Оленівці — одна з найболючіших сторінок цієї десятилітньої війни. Оленівка має свої особливості й саме тому ця виставка про деталі. Хто потрапив у цей барак? Який був побут? Як були розташовані самі бараки? Скільки загинуло і скільки отримали поранення? Які міфи та пропаганду поширює Росія про цей злочин? Що говорить міжнародна спільнота? І що маємо робити ми?”, — зазначив директор музею Революції Гідності.
На державному рівні досі немає Дня вшанування
За словами співзасновниці Асоціації родин захисників “Азовсталі” Ольги Андріанової, термінологія “квінтесенція жорстокості” відображає справжнє обличчя ворога.
“У бараку люди горіли живцем, вони стікали кров’ю, їм ніхто не надавав медичну допомогу. Раджу всім прийти на Майдан і подивитися на світлини бійців, яких Росія підступно стратила тієї ночі два роки тому”, — зазначила Ольга Андріанова.
Вона також нагадала, що і досі немає Дня вшанування загиблих воїнів в Оленівській колонії. Відповідна петиція була опублікована на сайті Президента України ще рік тому, зібрала необхідну кількість голосів — 25 000, але вона і досі “на розгляді”.
Співзасновниця Асоціації Ольга Андріанова
“Я прошу вас долучатися до розголосу цієї теми. Ці хлопці, які не боялися і йшли в бій, захищаючи наше життя. Вони робили все для того, щоб ми з вами тут сьогодні могли стояти, продовжували жити. Я прошу вас про це не забувати, боротися за них. Боротися за всіх полонених, тому що Оленівка доказ того, що полон — це не опція збереження життя”, — сказала співзасновниця Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
Понад рік “азовців” немає в обмінах, проте на волю виходять зрадники та колаборанти
За даними Владислава Дутчака на псевдо “Доцент” — історика, кандидата філософських наук, лейтенанта бригади “Азов”, в жодному обміні, починаючи з 6 травня 2023 року не було бійців підрозділу, де він служить.
“Натомість серед тих людей, яких обмінювали були дезертири, стукачі, боягузи та навіть колаборанти. Крайній обмін, який був, показав, що в Україну повернулося мінімум два зрадники, які катували “азовців” у полоні. Якби не медійний розголос, який підняли колишні військовополонені, то ці два покидьки спокійно б отримали виплати, загорнулися б в українські прапори, демобілізувалися і прекрасно жили б собі. Або пішли служити, отримали підвищення і наробили великої біди”, — проголосив “Доцент”.
17 липня під час обміну повернули бійця 35-ї окремої бригади Морської піхоти, який пішов на співпрацю з Росією та був причетний до побиття “азовців”. Про це в соцмережах розповів Віктор “Лелека” Лахно, який дістався до оточеного Маріуполя гелікоптером і після виходу із “Азовсталі” пробув у полоні 13 місяців.
Червоним обведений той колишній полонений, який пішов на співпрацю з ворогом
За його словами, Максим Бобилев причетний до побиття бійців бригади “Азов”, брав участь у ”прийомках” (переміщення з вантажівки до камер у місці утримання), а також співпрацював з російською адміністрацією. Також Максим Бобилев хотів отримати громадянство Російської Федерації й відмовитися від українського. Наступного дня “Лелека” на фотографії з обміну побачить ще одного зрадника.
У своїй промові Владислав Дутчак наголосив, що країні не потрібні такі громадяни, які зрадили присягу.
Владислав "Доцент" Дутчак
“І кожен із цих зрадників зайняв місце чогось батька, сина, брата. Це свідчить про те, що немає системної роботи, немає політики обмінів. Нам кажуть, що обмінюють громадян України і незабаром, можливо, нам на обмін запропонують мобілізованих з “днр”, адже у них є паспорти України, і вони також формально громадяни нашої країни. Це дикість, це не професіоналізм. А що ж робити? Адже у нас, як нам кажуть, обмінного фонду не так багато, він не такий цінний. Очевидно, треба підіймати цінність цього обмінного фонду. Треба крутити в засобах масової інформації інтерв'ю із цими “ванюшками”, які сльозливо благають, щоб їх обміняли на “азовців”. Треба публікувати вироки, де виносять захмарні терміни. І знову публікувати звернення військовополонених росіян, де вони благають, щоб їх обміняли на “азовців”. Але цієї інформаційної кампанії немає, системна робота не ведеться. У нас є обмінний фонд, чим поповнювати, адже "п'ята колона" нікуди не поділася. Вона чекає, вона очікує приходу “русского мира”, — зазначив боєць бригади “Азов”.
До речі, з тих, хто був в Оленівці, обміняли лише 30 захисників, 110 ще залишаються в полоні без належної медичної допомоги.
Поверніть поранених!
Заступник командира бригади “Азов” по роботі з особовим складом Святослав “Калина” Паламар чітко і коротко озвучив вимоги до вищого військово-політичного керівництва нашої країни.
“Перше — у наступних обмінах повинні бути військовослужбовці “Азова”. Два — повертати в першу чергу всіх поранених, в тому числі під час теракту в Оленівці. Три — затвердити на державному рівні дату 29 липня Днем пам'яті захисників, які загинули в полоні. На завершення: запам'ятайте, якщо і надалі в обмінах будуть зрадники та колаборанти, не очікуйте на подвиг наших воїнів”, — заявив підполковник “Калина”.
Святослав "Калина" Паламар
Після озвучених вимог військові, які були присутні на Майдані Незалежності, зачитали “Молитву українського націоналіста”, а згодом запалили сотні фаєрів.
Далі відбулася вже традиційна акція “Не мовчи! Полон вбиває!” — тисячі людей кілька годин стояли вздовж Хрещатика. В руках вони тримали плакати, які нагадують про воєнний злочин Росії в Оленівці та про полонених військових Маріупольського гарнізону, які вже 26 місяців знаходяться у ворожих буцегарнях.
“Наша справа не лише пам'ятати і поминати загиблих героїв, але боротися за живих. Адже вони сповнені сили, любові до родин, любові до України, вони готові боротися далі. Але вони перебувають у нелюдських умовах. Вони є бранцями кремлівського режиму. Вони, на жаль, гинуть навіть в полоні. І ця виставка теж про це, що полон — це не про збереження життя з боку Росії. А це теж, на жаль, поступова смерть. Без надання належної допомоги, без допуску міжнародних організацій, з повною брехнею, з приховуванням фактів і стану військовополонених, без жодної комунікації з рідними. І наше завдання — не опускати руки, не зневірюватися і надалі продовжувати боротися за військових та цивільних, які знаходяться в полоні. Щоб ми могли сказати, що зробили все можливе, аби захистити кожного українця. Ми боролися до кінця”, — зазначив директор музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.
Зеленський: “Росія повинна відповідати за злочин в Оленівці”
Пізно увечері 28 липня у традиційному зверненні президент України Володимир Зеленський назвав вбивство військовополонених в Оленівці одним із найстрашніших російських злочинів цієї війни. І додав — Росія відповідатиме за скоєне.
“Росія повинна за це відповідати, і буде. І немає такого варіанту розвитку подій, за якого вбивці залишаться безкарними. Вічна пам'ять всім нашим людям, які були вбиті окупантами”, — сказав Зеленський.
Свої в Telegram 
