Хімік-технолог з Костянтинівки Едуард Савченко став дизайнером. Він розробляє геральдику Донеччини
Хімік-технолог, який любить малювати
Едуард скільки себе пам’ятає — завжди малював. Як казала його мама: народився з олівцем в руці.
“Є такий ритуал, коли дитині виповнюється рік, перед нею розкладають різні предмети. І який предмет дитина обере, той і визначить її шлях у подальшому житті. Моїм предметом був простий олівець”.
Проте після закінчення школи Едуард обрав шлях не художника, а науковця. За освітою він хімік-технолог, магістр хімічних технологій. У 2013 році вступив до Донецького національного технічного університету. А після окупації міста в 2014 році виш передислокувався до Покровська, тут Едуард і отримав диплом.
Едуард Савченко
“Після навчання повернувся додому. Продовжував малювати. Вивченню геральдики передував інший проєкт, який я запускав у січні 2023 року суто по Костянтинівці. Це був проєкт “Я це Костянтинівка”. Там я фантазував, яким було місто, якщо... І тоді для альтернативної Костянтинівки мені потрібен був альтернативний герб з сучасною символікою. З того все і почалося: я став читати про геральдику, розбиратися в гербах, вивчати значення кольорів тощо. Планував цей проєкт далі розвивати, навіть вже сайт був розроблений. Хотів виходити на європейську арену, щоб більше допомагали в розвитку міста в майбутньому. Але поки що відклав цей проєкт через війну, і я не знайшов такої підтримки серед місцевих, яка б надихала лупати цю скелю далі”.
Проєкт народився через відсутність в українській мережі інформації про геральдику Донеччини
Гербів Едуардом розроблено вже доволі багато, понад сотня. Здебільшого це перемальовані вже існуючі або редизайн офіційно затверджених гербів.
“Ще до того, як запустити проєкт “Донеччина в гербах” було багато намальовано для Костянтинівської громади. Мене це ще тоді захопило, хотілося спочатку розібратися на локальному рівні, тому я став вивчати і розбирати герби рідної громади”.
Емблема Костянтинівської громади - робота Едуарда Савченка
За словами Едуарда, розбиратися з геральдикою Донеччини було нелегко, бо в Укрнеті джерела по цій тематиці обмежені. І через стару навігацію складно користуватися сайтом Українського геральдичного товариства.
“Тому здебільшого доводиться звертатися до російських ресурсів, там ще з радянського періоду всі ці записи зберігаються. Я не знаю, чому українці цього не роблять. І, власне, відсутність в українській мережі інформації про геральдику населених пунктів Донеччини мене підштовхнула розпочати цей проєкт”.
Росіяни вкладають немалі гроші у редизайн гербів окупованих міст
За спостереженнями Едуарда, на гербах міст Донецької області, окупованих з 2014 року, росіяни одразу змінювали кольори, тільки щоб жовтий з блакитним не були разом.
“Вони почали переводити їх в російську геральдичну систему, тобто міняли іспанський щит на французький — це основа російської геральдики. Також міняли кольори, в основному розводили між собою синій та жовтий. Так вони робили з гербами Харцизька та Макіївки, вони замінили лазур на якусь бірюзу, хоча в геральдиці такого кольору немає”.
Едуард уважно роздивлявся ті герби і каже, що вони зроблені не якимось “денеерівськими” проєктантами.
“Це робиться значно з вищої позиції, роботи доволі якісні і туди вкладаються немаленькі гроші з російської сторони. І мене зачепило так, що я захотів зробити навпаки. Бо навіть зараз, після десяти років війни, більшість гербів Донецької області залишаються в російській геральдичній системі, тому що затверджені на французькому щиті. Деякі вже були переведені в українську геральдичну систему, тобто на іспанський щит, але більшість все ж таки залишається на французькому”.
Поки не дороблю Донеччину, не візьмуся за інший регіон
Влітку минулого року Едуард почав робити рерайт гербів міст. І першим став герб Бахмута.
“Всі герби, які можу покращити, я це роблю. Намагаюся, наскільки це можливо, зануритися в історію, копнути географію і відобразити на гербі все те, щоб було максимально влучно. На своїй сторінці в інстаграмі я завжди викладаю офіційний герб і те, що намалював. Перше фото, яке є в каруселі, це вже той герб, який я переробив з російської геральдичної системи на українську. Іноді на свій розсуд міняю кольори. Буває так, що немає ніякого сенсу переробляти наявний герб і щось в ньому міняти, як, наприклад, герби Гришиного та Краматорська. Тоді, як на мене, вже краще намалювати герб з нуля, як герб Добропілля. Я його трохи переробив, тому що на ньому зелений терикон. Хоча в описі зазначено, що це поле. А якщо це поле, то чому воно схоже на терикон? Я його переробив, але вважаю, що недостатньо, тому пізніше повернуся до цього герба”.
Едуарду вже пропонували зайнятися рерайтом гербів Луганської області, але він собі поставив мету — спочатку намалювати всю Донеччину, тобто навіть ті населені пункти, які не мали офіційної символіки. І тільки потім працювати з іншим регіоном.
“Робота не з легких, але з кожним гербом стає дедалі цікавіше. Легко прослідковується різноманіття утворення населених пунктів Донецького регіону. Немає якоїсь єдиної історії, що отут жив такий-то народ і саме тут він розселявся. На Донеччині такого немає, бо наш регіон багатонаціональний”.
ТОП-4 гербів Донеччини, які найбільше подобаються Едуарду Савченку
1. Герб Донецька.
Мені він дуже подобається. Він настільки популярний, що його використовують на різному мерчі, наприклад, “Забой” на своїх футболках. Взагалі, в геральдиці є тільки 7 основних кольорів, тобто кількість обмежена. А на гербі Донецька є відтінки, і, напевно, тому він такий крутий. До того ж герб дуже добре описує весь Донецьк і його промислову історію. Герб Донецька доволі молодий, з 1968 року. Але він настільки вкорінився, що я навіть не уявляю, якби його захотіли замінити. Бо це, напевно, вже неможливо.
Старий герб Донецька
Герб Донецька, який намалював Едуард
Що я змінив? По-перше, радянська зірка пішла в історію. У офіційному писі герба йдеться про те, що це символ турботливого ставлення до багатств, створених природою та працею народу, величі, справедливості та віри у краще майбутнє. Але під час створення герба ця зірка символізувала те, що все хороше з'явилося за часів радянської влади. Класика радянської пропаганди, де все радянське — хороше, все нерадянське — погане.
По-друге, щитотримачі великого герба Донецька, як на мене, неактуальні. Чи можна вважати повторну радянську окупацію визволенням? Ну, навряд. Хто не знав — щитотримачами офіційного великого герба Донецька є частини композиції монумента “Твоїм визволителям, Донбасе”. Засноване козаками Кальміуської паланки, прославлене працею шахтарів, окуповане радянськими військами. Вибір очевидний.
2. Герб Бахмута.
Він максимально лаконічний, простий і влучний. Цей герб пройшов сотні років історії, тобто він був ще за часів Російської імперії подарований Бахмуту. І саме він дав старт гербам сусідніх міст, які почали використовувати алхімічні символи.
Герб Бахмута, який намалював Едуард
Це не просто кружечок з паличкою, який іноді можна зустріти навіть в інтернеті на блазонах (блазон — це опис герба). А взагалі, це алхімічний символ солі. І Часів Яр по такому принципу теж взяв алхімічний символ. І хоча герб Бахмута не відображає повністю все, що було з містом у минулому, але, оскільки сіль проходить червоною ниткою через всю історію міста, то, напевно, це все ж таки найвлучніший варіант.
3. Герб грецького села Багатир.
Офіційно населений пункт називається Багатир, хоча сильна людина за визначенням правильно пишеться через “о”. І грецькі переселенці були з кримського села Богатир, а у нас чомусь Багатир. Цей герб мені сподобався самою ідеєю, тому що він дуже промовистий. Його перше виконання, яке можна знайти в інтернеті, було зроблено за часів, коли тільки з’явилися комп’ютери.
Герб грецького села Богатир - робота Едуарда
Хоча, як на мене, краще б залишався якийсь від руки намальований варіант. Проте навіть цей герб мене вразив, тому що він унікальний. Коли я почав знайомитися з гербами Донеччини, то одразу звернув увагу на геральдику Багатиря, бо він не був схожий на інші, адже на ньому була грецька статуя. Тому мені одразу захотілося перемалювати герб цього села. Це був перший герб грецького села, зараз я вже намалював 12.
4. Герб селища Молочарка.
Я його створив з нуля. Це був мій перший такий промовистий герб. Зізнаюся, коли складав його, то не дуже ще розбирався в геральдиці. Проте з часом дивлюся на нього і розумію, що ця концепція, в принципі, доволі прийнятна в геральдичній площині. Тому що за визначенням молочарка — це людина, а саме жінка, яка дотична до молочної галузі. І в мене чомусь одразу виник образ жінки у вишиванці з цим алюмінієвим бідончиком.
Герб Молочарки - робота Едуарда
І мені хотілося його намалювати, попри те, що я до цього не бачив таких гербів. Але потім я побачив герб села Багатиря, де знову ж таки замість символів намальована людина.
“Геральдика для мене — це такий коктейль моїх інтересів. Мені подобається історія України в цілому і, зокрема, історія мого рідного краю. І коли в мене є можливість, я шукаю джерела, де можна почитати про історію населених пунктів Донеччини. І дизайн — це теж моя стихія. Я вже багато років працюю дизайнером. У геральдиці поєдналися два моїх хобі. Герб — це історія в дизайні”.
Більше про проєкт “Донеччина в Гербах” можна подивитися тут.
Свої в Telegram 
