Гучний хлопок і на нас полетіло скло. Родина Нарижних з Бахмута потрапила під обстріл у Запоріжжі
Бої за Бахмут у Донецькій області коштували сотень життів українських захисників, які, попри все, близько десяти місяців утримували це місто. З початку повномасштабної війни від ворожих обстрілів постраждали всі мешканці Бахмута. За рік цивільне населення покинуло місто, що стало полем бою, а пізніше перетворилось на руїни. Серед тих, хто втратив домівку — Наталія Нарижна. З нею Свої познайомились у Запоріжжі, куди родина евакуювалась у вересні 2022-го. Минулого тижня родина Наталії потрапила під ворожий обстріл у центрі Запоріжжя. Вибуховою хвилею від удару ворожих авіабомб пошкоджена орендована квартира, де живуть Нарижні.
Мирний Бахмут пережив першу окупацію
У рідному Бахмуті Наталія Нарижна багато років працювала вихователькою дитячого садка. Каже, що дуже любить дітей, тому й обрала професію вихователя.
Наталія (ліворуч) з подругами в Бахмуті
Наталія розповідає, що до повномасштабної війни Бахмут процвітав, особливо звертаючи увагу на те, що максимально відновлювали, вкладали й відбудовували садки та школи. І загалом соціальну інфраструктуру.
“Відбудовували все й робили, як кажуть, “за останнім словом”. Дитячі садки оновлювали — від утеплення до майданчиків та нових меблів. Можна було по пальцях порахувати ті садки, які не встигли відремонтувати. Ремонтували школи, спортивні комплекси. В місті була купа троянд — від набережної до парків. Квітуче місто, словом”, — пригадує вихователька.
До великої війни в Бахмуті мешкало біля ста тисяч людей.
Наталія плаче, каже, що й досі не може без сліз діставати з пам'яті спогади про свій Бахмут. Для стабілізації стану після евакуації довелось чимало попрацювати з психологом.
Бахмут до війни
“На початку війни 2014-го року ми відбулися легким переляком, як кажуть, порівняно з тим, що почалося у 2022-му. Так, у нас була окупація у 2014-му, але недовго”.
Жителька Бахмута пригадує, що у той період запеклі бої тривали під Слов'янськом, Дебальцевим тощо. На той момент Бахмут приймав багато переселенців з прифронтових територій.
“Ми тоді максимально допомагали переселенцям — від житла до одягу. Коли до нас зайшли “ДНР”, то, на щастя, не надовго. Навіть і місяця не було. Але так, я пригадую перестрілки в місті. На вулицю тоді ми виходили обережно”, — ділиться Наталія.
Бахмут до повномасштабної війни
Воєнний Бахмут
Виїхали після влучання в город
І якщо у 2014-му році війна не дійшла в повній мірі до Бахмута, жінка каже, що залишилась десь у Горлівці, в Макіївці, то у 2022-му одразу стало очевидно, що ситуація інша. Наталія вже точно знала, що час планувати виїзд, аби встигнути нормально зібрати речі.
“Я бачила, що відбувається й відчувала, що буде гірше. У нас була автівка, і хотілося встигнути хоч речі зібрати, а не так, як люди виїхали — з однією кофтиною і документами. Втім, ніхто тоді мене не підтримав — ані донька, ані чоловік, ані мама з сестрою”.
Подруги Наталії виїхали ще навесні 2022-го — найняли великі автівки, щоб зібрати максимум речей, а не витрачати потім кошти на купівлю всяких дрібниць.
Родина Нарижних мешкала за річкою Бахмутка. Жінка пригадує, що в травні вже не було газу, а в середині серпня зникла вода. Сусіди, що виїжджали, залишали баклажки з водою сусідам. А, між тим, ворог вже наступав на місто.
Потім зникла електрика. Наталія говорить, що “вагнерівці” почали заходити вже на окремі вулиці за Бахмуткою. Люди ховалися по підвалах, але періодично виходили за гуманітаркою, яку на той момент привозили в місто й бачили, що відбувається, ділились інформацією.
“У вересні до нас в город прилетів снаряд, який все просто потрощив: і ємності з водою, і будинок — від стін до вікон, даху, автівку, ворота тощо. Коли чоловік все те побачив, він зрозумів, що може трапитися таке, що ми навіть не зможемо виїхати. І просто злякався. Спрацював здоровий глузд”, — розповідає Наталія Нарижна.
Зруйнований Бахмут
Спланували їхати у Запорізьку область — у місто Вільнянськ, куди виїхав знайомий з Бахмута. Дорога була довгою і вкрай небезпечною — під постійними обстрілами.
Жінка каже, що наступні три місяці спала по три години, оскільки дуже хвилювалась за близьких і за те, як родина облаштується на новому місці. Працюючи вихователем, Наталія також тримала зв'язок з родинами своїх дітей — точно знаючи, хто де знаходиться і чи встигли вони евакуюватися.
“Бо дійсно таке було, що загинули діти у підвалах. Діти й цілі родини, що не встигли виїхати”.
Наталія (праворуч) з подругою
Вільнянськ — Запоріжжя
Родина спочатку оселилась у Вільнянську, та згодом переїхала до Запоріжжя, бо хотілося влаштуватися на роботу. Через деякий час Наталія Нарижна пішла працювати у приватний садочок вихователем.
Втім, атмосфера великого міста, відносно мирного, на фоні Бахмуту трішки пригнічувала.
“Знаєте, після того, що ми пережили, бачити, як люди сидять в кафе, грає музика, люди ходять, сміються трішки важко… Накривало просто — інший вимір. Воно й зрозуміло, але і важко. Я ходила до психолога, щоб стабілізувати свій стан”.
Обстріл Запріжжя
Втім, і Запоріжжя не таке вже й спокійне, оскільки прифронтове. Ворог нерідко обстрілює цивільне населення. Останній тиждень став для містян справжнім випробуванням — щодня центр міста й околиці ворог обстрілював КАБами. Прилетіло й у двір родини Нарижних.
“Коли певний час тиша, то це вже починає тебе напружувати, бо ти думаєш, що от-от щось буде. У нас ще таке розташування квартири, що коли летіло по греблі, то ми у вікна бачили вогні, попри те, що живемо на першому поверсі”, — розповідає Наталія.
Коли під обстріл потрапив будинок, де бахмутська родина орендує квартиру, був лише гучний хлопок, після якого вибуховою хвилею у квартирах винесло вікна, двері, зруйнувало балкони.
Вікна пошкоджених будинків тимчасово закрили ОСБі-плитами, але самостійно зараз вставляти їх не можна, якщо хочеш отримати компенсацію. Треба дочекатися висновків комісії. Втім, йде зима, і постраждалі від обстрілів люди дуже переймаються, адже в квартирах вже дуже темно, й взимку за таких умов може бути холодно.
“Спочатку я була, як в ступорі. А потім пригадала пораду психолога — треба щось робити. Тому ми одразу почали прибирати скло і решту. Втім, зараз хвилююсь, щоб не було нових прильотів, особливо там, де донька живе”, — ділиться вихователька.
Садок в Бахмуті
Наталія каже, що про евакуацію із Запоріжжя поки серйозно родина не замислюється. Єдине про що мріють, аби закінчилась війна.
Свої в Telegram 
