Віктор Разживін вивіз зі Слов’янська 25 тисяч книг. Історія евакуації книгарні зі сходу до Тернополя

Як у Слов'янську з'явилась “Книгарня Є”

Віктор Разживін започаткував книжковий бізнес за п'ять років до повномасштабної війни у рідному місті.

“Все моє життя пов'язане з книжками. Через те, що довго в нашому місті не було книжкового магазину, то мені захотілося відкрити книгарню”.

Втім, чоловік розумів, що самостійно започаткувати власну книгарню не вийде, оскільки необхідна достатня матеріальна база, а також певний досвід. Без мережі не обійтися. В той же час, каже Віктор, “Книгарня Є” збиралася зайти на схід, тому це був шанс працювати з ними.

Колектив Книгарні Є. Слов'янськАвтор: особистий архів

“Я поїхав на перемовини, ми домовилися і я почав працювати самостійно, але під їхньою вивіскою. Це щось було схоже на франшизу, але не зовсім так, бо франшиз вони не продають”.

Гроші знайшлися через отримання гранту — Віктор виграв конкурс “Український донецький куркуль”. Основною проблемою було інше, каже чоловік, — російськомовність Донецького регіону. При тому, що більша частина книжок в книгарні видані українською.

Книгарня ЄАвтор: особистий архів

“Так що це дійсно був тоді ризик. Але, як показала практика, українська книга потрібна всюди — у всіх регіонах України. Попит був і достатньо високий. Я вам скажу так: дорослі брали для себе — достатньо багато, але ще більше брали дитячої літератури, позаяк в школах викладали українською”, — говорить директор книгарні.

Тоді якраз школи перейшли на українську мову. Діти не виговорювалися. Тому хотілося взяти якусь українську книжку, щоб дитина читала й легше розуміла мову

Інтереси міста і тодішнього власника книгарні співпали — справа мала успіх. Тоді у Слов'янську мешкало до ста тисяч людей, з них близько тисячі щомісяця купували книжки в місцевій “Книгарні Є”.

Книгарня ЄАвтор: особистий архів

25 тисяч книжок переїхали в столицю

До повномасштабної війни слов'янська “Книгарня Є” працювала повноцінно. Зачинялися лише на пару тижнів карантину через ковід, каже Віктор Разживін.

Велика війна внесла свої неприємні зміни: масовані ворожі обстріли й евакуацію місцевих жителів.

Ворожі обстріли Слов'янськаАвтор: особистий архів

Значна частина покупців поїхала. У невеликому місті виїзд значної частини тих, хто ходить до тебе, дуже швидко помітний

У травні й червні 2022-го року ворожий наступ був достатньо близько — Слов'янськ опинився приблизно за десять кілометрів від фронту. Саме тоді власник книгарні вирішив вивезти літературу й все обладнання.

25 тисяч книжок вивозили до Києва — в центральний офіс “Книгарні Є”. Пощастило з помічниками — знайомими та школярами, які допомогли ретельно спакувати книги, щоб кожна залишилась “живою” та неушкодженою.

Дитячий захід у тернопільській книгарніАвтор: особистий архів

Евакуація до Тернополя

Але й в Києві у 2022-му році було досить небезпечно. Час було розглянути евакуацію на захід України.

“Якось так склалась доля, що фірма сина евакуювала своє підприємство в Тернопіль. У них там виробничі потужності. Мені запропонували допомогу — фірма допомогла переїхати й оплатила проживання в тернопільському готелі. Пізніше діти повернулися до Києва, а ми вже тут залишились”, — розповідає директор книгарні.

Віктор Разживін говорить, що в Тернополі досить швидко влився в місцеву громаду й почувається досить комфортно.

Не можу сказати, що адаптація до нового міста була важкою. Я можу тільки сказати, що є дві категорії тих, хто евакуювався: ті, хто евакуювався й чекають а є ті, хто евакуювався і починають щось робити. Це абсолютно різні категорії людей

Продовжуючи роботу в університеті дистанційно, колишній власник книгарні зв'язався з “Книгарнею Є”. Оскільки книжки залишились на складі в Києві, то книгарня його реалізувала. Таким чином виробили певну програму. Пізніше керівництво книгарні відкрило другу крамницю в Тернополі, де Віктор Разживін, маючи потужний досвід, став адміністратором і продовжив свою справу.

Гість книгарні і власник (праворуч)Автор: особистий архів

Книгарник каже, що в Тернополі великий попит на книги особливо у молоді, позаяк місто має 24 виші й вважається містом студентів.

Орієнтуємося на молодь. Молодь читає все, що їй подобається — від фентезі до класики й наукової літератури

У Слов'янську житло родини вціліло, як і приміщення книгарні. Віктор каже, що є бажання повернутися додому, але для того має закінчитися війна.

“Якщо чесно, і солоні озера мені сняться, й хочеться повернутися. Втім, у Слов'янську є одна проблема — всі, хто не прив'язаний до війська, не мають роботи. Сподіваюсь, що колись доцільність відкриття книгарні в Слов'янську буде. Тоді ми одразу повернемось і почнемо працювати”.

Слов'янськ залишається прифронтовим містом, за офіційними даними там залишається близько 50 тисяч людей, з них багато тимчасових переселенців, наприклад, з Бахмута.

Постраждала від російського обстрілу. Допоможіть врятувати 16-річну Діану Саракулову з Краматорська

Ми перемогли в “руській рулетці”. Анастасія Півень про пережите в Маріуполі та свій щоденник війни

Інга Висоцька вдруге відновила власну птахоферму. У Попасній вона вирощувала понад пів тисячі птахів