Навіть фашисти таке не робили. Лідія Петрова про розбитий росіянами Мирноград, шахти та евакуацію
Майже вщент розбитий російськими окупантами Мирноград покидають люди. Від нього до Покровська, куди прагне просунутися ворог, близько семи кілометрів. Росіяни стирають всі українські міста на своєму шляху. Ми познайомились з жителькою Мирнограду Лідією Петровою у модульному містечку в Запоріжжі, де жінка оселилась після евакуації разом із 87-річною мамою.
“Ми виїхали з Мирнограда 18 серпня цього року. Нас забрали волонтери — дуже хороші хлопці, які допомогли нам дістатися до Запоріжжя. Тут у мене племінниця мешкає, яка виїхала з Донецька ще у 2014-му році. Якраз вона покликала нас сюди”, — розповідає пані Лідія.
Лідія Петрова
Місто, найкраще на Землі
Лідія Петрова розповідає, що до повномасштабного вторгнення Мирноград був прекрасним містом — найкращим, каже жінка. Працювали всі соціальні установи — лікарні, школи, садочки тощо. Проводились свята й всілякі культурні заходи.
шахта МирноградаФото: з відкритих джерел
Мирноград славився трьома своїми шахтами, які до повномасштабного вторгнення працювали на повну потужність. Як раз на одній із них і працювала Лідія Петрова — на шахті Центральній.
“Попри те, що на шахті я працювала сорок сім років, мене навряд можна назвати шахтаркою, бо я працювала в конторі з документами — за комп'ютером. Шахта Центральна не найбільша в Мирнограді, бо найбільша — Капітальна. Але наша шахта з історією — вона 1905-го року, дуже стара. Спочатку це була просто копанка, а потім вже модернізована”, — розповідає пані Лідія.
Мирноград до повномасштабної війни
Справа в тому, що історичними попередниками Мирнограду були два шахтарських селища, які утворилися біля вугільних рудників — Новоекономічного (1911 р) та Гродівського (1916 р). Ці два селища були побудовані на початку XX століття на землях, орендованих у сільських громад сіл Новоекономічного та Гродівки.
До великої війни росії проти України в Мирнограді мешкало 45 тисяч людей. Зараз, каже пані Лідія, залишається близько тисячі, які виживають під ворожими обстрілами.
Мирноград
Ставок у районі 5/6
Майже за рік інтенсивних обстрілів росіяни сильно розбили Мирноград
Мирноград російські військові почали обстрілювати ще у 2022, з початком повномасштабної війни.
“У перший рік багато людей виїхали, потім трішки затихло, й люди почали повертатися. Найбільш руйнівні обстріли почались наприкінці минулого року”, — ділиться Лідія Петрова.
За рік російські окупанти майже зрівняли з землею Мирноград. Поруйновано все — від будинків жителів до шахт і об'єктів цивільної інфраструктури.
“Сумно пригадувати. На початку 2024 ворожі обстріли ще більше посилились. На мою шахту п'ять бомб прилетіло. На ранок приходимо — контори нашої немає. Потім школа поруч, потім готель поруч. Все побили”, — розповідає жінка.
Обстріляний Мирноград
Мамину квартиру повністю розбили, каже Лідія Петрова, а її житло в Мирнограді загалом ціле, тільки вікна повилітали від вибухової хвилі. Жінка додає, шкода, що напередодні тільки зробили індивідуальне опалення, безкоштовно — за рахунок мерії.
Зруйновані будинки в Мирнограді
Лідія Петрова каже, попри те, що шахти розбили, вона працювала до останнього. Будівлю “Мирноградвугілля” — це об'єднання трьох шахт, теж рознесли. На момент евакуації родини, в середині серпня, на Центральній шахті працювало близько 300 людей. Сьогодні, каже мешканка Мирнограду, близько 60 шахтарів там залишаються, щоб викачувати воду.
“Там же підземні води пішли після руйнації. Це загрожує підтопленням міста. Я не знаю, чим вони качають, бо електрики ж немає для насосів, але кажуть, що качають. Дільниця називається водовідлив”, — говорить Лідія Петрова, додаючи, що в Мирнограді ще залишається її невістка.
Модульне містечко в Запоріжжі
Не хотіли їхати з дому, та там вже надто небезпечно
Зараз жінка мешкає в окремій кімнаті модульного містечка вдвох з мамою. Пані Лідія зазначає, що дуже багато допомогли тут родичі, які все дали, позаяк, виїжджаючи, жительки Мирнограду взяли тільки найнеобхідніші речі.
Лідія Петрова в Запоріжжі
“Дуже важко морально. Довго звикали тут, бо все чуже, самі розумієте. Але, можна сказати, що вже звикли. Умови комфортні в містечку, тому живемо. Мама теж звикла вже”, — говорить Лідія Петрова.
Одна з мрій пані Лідії — повернутися додому, хоч і є розуміння, що евакуація може бути надовго.
“Дуже хочемо повернутись до Мирногаду. Звісно. І повернемось. Як каже мій родич: “Хоч в землянці там будемо жити”.
Свої в Telegram 
