Наші викладачі були ворогами для окупантів у Луганську. Історія двічі релокованого університету

2014: Перша релокація
Разом із окупацією частини Луганської області у 2014 році російські окупанти захопили Луганський національний університет імені Тараса Шевченка.
“Тоді вони майже одразу ж почали ставити своє керівництво з російсько-терористичних угрупувань, а нас, проукраїнські налаштованих людей, почали переслідувати. Наші викладачі були "ворогами номер один", оскільки до останнього організовували мітинги за Єдину Україну, збирали форуми та студентів, народних депутатів різних скликань та загалом не боялися показати своє негативне ставлення до російської агресії та незаконних збройних формувань агресора.
Влітку 2014-го року наш навчальний заклад перемістився на вільну частину Луганської області, на свої власні бази. Ми розташовувались не тільки у Луганську, у нас було багато корпусів ще у десятьох містах Луганської області — там були наші відокремлені підрозділи, факультети, коледжі, професійно-технічні заклади, була ще філія в автономній республіці Крим, в Алушті, ну, тобто у нас була дуже розвинена інфраструктура, що ми змогли переміститися.
На жаль, наразі багато будівель нашого університету, лабораторії, матеріально-технічні бази повністю зруйновані в Лисичанську, Рубіжному та Кремінній”, — ділиться пані Олена.
2022: Переміщення до Полтави
Повномасштабне вторгнення росії змусило університет релокуватися ще раз — цього разу до Полтави.
“З 2015 року у Полтаві вже працювали наші структурні підрозділи, де навчалися іноземні студенти. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми зібрали колектив, документи, техніку та рушили туди. Спершу працювали дистанційно, а згодом перейшли до змішаної форми навчання”, — розповідає ректорка.
Завдяки досвіду 2014 року під час повномасштабної війни евакуація відбулася організованіше, але університет втратив майже все майно.
"Цього разу ми перемістилися без лабораторного обладнання, без матеріальної бази. Та головне — зберегли університет. Бо якщо є університет, буде робота, зарплата, і люди зможуть жити далі”, — зазначає жінка.
Олена Караман впевнена, що жахливі наслідки російської агресії для університету та нашої країни важко навіть уявити. Адже матеріальні речі ще якось можна відновити або придбати, а ось найцінніше — життя вбитих росіянами українців, вже не повернути… За словами ректорки, окупанти забрали життя близько 100 викладачів і студентів університету.
Освіта під час війни
Серед студентів університету — учасники бойових дій, ветерани та родини військовослужбовців.
“Ми створили гнучку систему: студенти можуть обирати очне, дистанційне або змішане навчання. Усе — від лекцій до екзаменів — доступне у цифровому середовищі. Майже 4000 учасників бойових дій та членів їхніх родин вже навчалися у нас. Ми забезпечуємо індивідуальний підхід: очне навчання для тих, хто може приїхати, дистанційне — для тих, хто перебуває за кордоном, або навіть в окупації”, — ділиться пані Олена.
Студентам із тимчасово окупованих територій тут приділяють особливу увагу. Для них передбачені бюджетні місця, а процес навчання організований з дотриманням заходів безпеки: їхні дані є державною таємницею, а доступ до освітнього порталу надається навіть у складних умовах.
Ми навчились виживати й розвиватися в будь-яких умовах
Університет завжди славився своєю міжнародною діяльністю. До 2014 року тут навчалися студенти зі 120 країн світу. Проте через російську агресію їхня кількість значно зменшилася. Через міжнародні обмеження та воєнний стан студентам з інших країн часто важко дістатися України.
“Є випадки, коли ми самі їздимо на кордон, аби забрати іноземних студентів. Наприклад, вони можуть приїхати до Молдови, але місцева влада через воєнний стан не дозволяє їм перетинати кордон з Україною. Тоді ми їх звідти забираємо та доставляємо до Полтави, де вони можуть розпочати навчання”, — ділиться Олена Караман.
Попри всі труднощі, Луганський національний університет зберігає гнучкість і здатність до адаптації.

Цей університет став символом незламності й прикладом того, як українська освіта може вистояти перед найжорсткішими викликами.
