Мій будинок згорів, наче свічка. Ольга Єрмоленко з Попасної жила на вулиці Миру, її повністю розбили
Цей текст — частина спецпроєкту Свої “Це була вулиця Миру. Історії зі знищених росією міст”. Разом з мешканцями вулиць Миру у Маріуполі, Вугледарі, Попасній та інших розбитих вщент міст сходу ми пригадуємо історію цих вулиць. У мирні часи і після початку повномасштабної війни.
Оселилися тут у 80-х
Ольга Єрмоленко 10 років працювала завідувачкою дитячого садка №5 на вулиці Миру в Попасній й мешкала в будинку 153 на цій вулиці. Тоді вона називалася вулицею Леніна, та у 2015 її перейменували, у відповідності до закону про декомунізацію. Пані Ольга жила на цій вулиці жила з 1980 року.
“Наш садочок підпорядковувався Попаснянському вагоноремонтному заводу. Від заводу ми отримали квартиру на цій вулиці, і я пішла працювати у садок поруч з домом. До речі, я бачила, як будували мій дім, ми заїжджали в новобудову”, — розповідає Ольга Єрмоленко.
Ольга Єрмоленко ліворуч
Пізніше Ольга стала працювати у Попаснянській середній школі №25 вчителькою математики. Рідну вулицю жінка пригадує жвавою і квітучою навесні й влітку.
Мій будинок згорів, а з ним — флешка з цінною історичною книгою
Та з останніх найтепліших спогадів Ольги Єрмоленко про "Університет третього віку". Туди жінка ходила після інсульту, цей заклад практично поставив жінку на ноги.
“Це неймовірно корисний був заклад для літніх людей. Там допомагали і фізично, і психологічно. Я після хвороби не могла ходити, і мене цей університет витягнув. Там була кафедра фізкультури, керівницею була Ніна Грінько. Що вона тільки не вигадувала для нас: щоранку ми займались скандинавською ходою, робили руханку у парку, ходили спеціальними доріжками, дихали лікувальними маслами — це фітотерапія, пили чай з травами тощо. А потім ми займались різними справами: від співу до хенд-мейду й навчання за комп'ютерами”, — згадує пані Ольга.
Все це було до повномасштабної війни. Там же, на базі "Університету третього віку" організовували зустрічі з творчими людьми — поетами, письменниками тощо. Заклад активно співпрацював з центральною бібліотекою, яка надавала книжки “студентам” університету.
“Там була дуже цінна книжка з історії Попасної. У ній дуже детально описана історія вулиці Миру. Директорка бібліотеки скинула мені її на флешку, але я її забула вдома, як виїздила. Вона залишилась в одній з моїх курток. Дуже сильно шкодую про це. Там все згоріло”, — говорить Ольга Єрмоленко.
Пані Ольга розповідає, що під час щільних ворожих обстрілів мешканці будинку, які залишились, ховались у підвалі. Росіяни обстрілювали будівлі з усіх видів зброї.
“Коли все загорілося, нам довелось їхати. У тому підвалі більше неможливо було залишатись. Я один раз туди зайшла, а потім цілий місяць відкашлювала чорний гар”, — розповідає переселенка з Попасної.
Ольга Єрмоленко каже, що 21 квітня 2022 року евакуювалась під Київ — у Переяславське. І, за іронією долі, зараз теж живе на вулиці Миру.
Свої в Telegram 
