Захисниці Маріуполя побували в експедиції в Антарктиді. Про цю подорож вони мріяли на «Азовсталі»
Військовослужбовиці бригади «Азов» Валерія «Нава» Суботіна та Марія «Герда» Чех вирушили в Антарктиду за експедиційною програмою Space2Sea від FUTURE of SPACE. Це була їхня мрія, про яку Валерія повідомила полярникам, перебуваючи у 2022 році в оточеному Маріуполі на заводі «Азовсталь». Про мандрівку та головну мету, яку захисниці поставили перед собою, для Свої розповіла Валерія Суботіна.
Крок до мрії зробила на «Азовсталі»
Валерія розповідає, ще до великої війни вона хотіла як журналістка поїхати в експедицію в Антарктиду на зимівлю — на рік.
«Але з огляду на те, що я маю ступінь кандидата наук із соціальних комунікацій, це не зовсім відповідає потребам цієї полярної станції. Тому я не відправляла цього листа».
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Валерія повернулася у стрій. Разом із побратимами та посестрами вони обороняли Маріуполь. «Нава» долучилася до пресслужби бригади «Азов» й фактично стала голосом міста — розповідала про наших захисників та захисниць, про ситуацію в Маріуполі та катастрофу, спричинену російською армією.
«В той момент я вже втратила коханого чоловіка Андрія, багатьох друзів, сама була поранена. Коли ти перебуваєш в таких обставинах, коли вже нічого не боїшся — намагаєшся в останню мить спробувати втілити якісь свої мрії».
Тоді ж Валерія побачила відео на підтримку бійців, яке записала команда 27-ї Антарктичної експедиції, що зимувала на «Вернадському».
«Це було наприкінці оборони Маріуполя. Я вирішила написати полярникам: подякувала їм за підтримку та розповіла про свою давню мрію. Я хотіла провести з ними рік: побачити, як люди живуть довгий час самі в повній ізоляції. І, напевно, оця мрія стала для мене дуже важкою та сумною. Бо майже рік я провела в ізоляції в російській неволі. Не про те я думала і мріяла, однак отримала інший досвід і знайшла тему для своєї книги. Бо колись хотіла написати про полярників, а вийшла книга про полон».
Головна мета — боротьба
З 19 до 29 грудня тривала антарктична експедиція Space2Sea. Її організував американський астронавт Скотт Келлі. До подорожі долучилися всесвітньо відомі науковці, в тому числі й космонавти, фізики.
«Скотт, як людина, яку дуже тривожить війна в Україні, яка намагається допомогти нашій країні, вирішив взяти в цю експедицію й двох військовослужбовців. Коли звернувся до полярників із запитанням чи знають вони когось, хто хотів би потрапити в Антарктиду, ті одразу згадали про мій лист. Вони запитали чи не змінилася моя мрія і попросили обрати когось, хто поїде зі мною».
Разом із Валерією в експедицію вирушила Марія «Герда» Чех. Вона також брала участь в обороні Маріуполя, пережила російський полон, а нині продовжує службу в «Азові».
Валерія та Марія під час експедиції
«Щоденно в експедиції багато активностей. Ми відвідуємо лекції, спілкуємося з іншими мандрівниками й ходимо на екскурсії, коли причалюємо. Я дуже багато фотографую, слідкую за природою, слухаю її та себе».
Основна мета експедиції особисто для Валерії та її посестри — боротьба за тих, хто досі залишається в російській неволі, боротьба за військовослужбовців бригади «Азов».
«Ми постійно про це говоримо з тими, з ким подорожуємо. На лайнері дивилися фільм «20 днів в Маріуполі», після якого виступали й розповідали про місто, про бої, про те, що відбувається в Україні. А ще — про тих, хто досі знаходиться в неволі».
Важливим було також відвідати полярників. Але через негоду до станції «Академік Вернадський» не змогли пристати.
«Та ми постійно з ними на зв’язку, вони з великою теплотою нас підтримують. Так само як і підтримували у 2022 році, коли ми були на «Азовсталі».
Не переставити мріяти
Валерія говорить, попри те, що її мрія потрапити до Антарктиди здійснилася частково, вона все одно радіє.
«Бо ця мрія є — я все ще хочу потрапити на зимівлю на станцію «Академік Вернадський». Я мрію зробити ще багато світлин, розповісти про життя полярників — це дуже цікавий досвід та дуже цікава історія».
Валерія Суботіна в Антарктиді
За словами Валерії, коли вона втратила все — близьких, надію на майбутнє, напрацювання, які були в неї протягом життя, вона продовжила жити, мріяти.
«Я повністю усвідомила, що навіть втративши все, ми маємо вибір не втрачати себе, свої мрії. І дуже важливо будувати якісь плани на майбутнє, мріяти, сподіватися. Таким чином ми говоримо нашим ворогам, що ми не здаємося, що ми продовжуємо жити й продовжуємо боротися».
Свої в Telegram 
