Григорія Сінченка з Макіївки росіяни засудили на 26 років. Він уже втретє у полоні окупантів
Що сталося?
19 березня 2025 року південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону оголосив вирок 33-річному Григорію Сенченку з окупованої Макіївки — 26 років колонії суворого режиму. Однак у рішенні цікавим стало те, що п'ять років попереднього утримання під вартою на окупованих територіях Донецької області не були зараховані до терміну покарання.
За словами матері засудженого, Тетяни Гулевської, суд відхилив усі клопотання захисту, залишивши родину без надії на пом'якшення вироку.
"Він провів ці роки в одиночних камерах, але йому не зарахували цей час. Я сподівалася, що його переведуть до колонії з кращими умовами, але він має провести ще близько п'яти років у СІЗО, за документами російської сторони", — говорить жінка.
У чому звинувачують Григорія Сенченка
Перелік звинувачень вражає своєю масштабністю та абсурдністю. За версією російського слідства, з 2016 по 2019 рік Сінченко нібито вчинив 47 злочинів, серед яких придбання та виготовлення вибухівки, незаконне носіння зброї, замахи на співробітників поліції, шпигунство, участь у "терористичній організації", диверсії, втеча з-під варти, умисне знищення чужого майна, вимагання та незаконний перетин кордону.
Під час судового процесу Григорій визнав провину лише за однією статтею — втечею з-під варти. При цьому він наголосив, що всі інші "зізнання" від нього були отримані під тортурами.
Нелюдські умови утримання і систематичні тортури
За словами самого Сінченка, після затримання перші два тижні його тримали в невідомому місці "в кімнаті розміром близько одного квадратного метра і без вікон". Там його морили голодом і не давали спати.
"Мене періодично звідти діставали, катували струмом, били з метою примусу до дачі показань", — свідчив він.
Після спроби самогубства в донецькій в'язниці Григорія перевели до лікарняного пункту. Перед цим Сінченка жорстоко побили "слідчі" за відмову від державного адвоката на користь захисника, найнятого родиною. У лютому 2022 року, доведений до відчаю, чоловік оголосив голодування.
Григорію не дають листуватися з рідними
Одна з форм психологічного тиску на Григорія — позбавлення можливості комунікації з сім'єю. Хоча така можливість у ув'язнених є — зазвичай листування в’язнів з родичами у російських тюрмах відбувається через систему “Зонателеком”.
За правилами, ув’язнений може як отримувати листи, так і відповідати на них, але за умови, що його родичі сплатять за це — за конверт і спеціальний бланк для зворотної відповіді. Та за словами матері, вона не може листуватися із сином, оскільки її листи йому не передають. Відповідно, він не може отримати бланк, щоб їй написати.
“Посилки можна передавати двічі на місяць з урахуванням продуктів у їхніх інтернет-магазинах”, — пояснює Тетяна.
Що відомо про Григорія Сінченка
До анексії Криму в 2014 році Григорій навчався в Таврійському національному університеті на факультеті політології.
Вперше бойовики затримали його 2 грудня 2016 року в Донецьку, де він намагався відновити документи про інвалідність через хронічну травму хребта. Сінченка звинуватили у роботі на користь України.
У СІЗО м. Донецька, куди його помістили окупанти, Григорій пережив жорстокі катування — його підвішували за наручники, били до втрати свідомості та пропускали крізь тіло численні розряди струму. Під час одного з катувань отримав розрив легень, що в подальшому спричинило туберкульоз.
Григорія вдалося звільнити під час великого обміну в грудні 2017 року. Проте хлопець вирішив помститися за все те, що довелося пережити в полоні, та знову поїхав до Донецька.
Там у жовтні 2019 року він влаштував акцію проти тортур — підірвав станцію стільникового оператора "Фенікс". Відео виклав у YouTube, підписавши: "Це зроблено з метою привернення уваги до нелюдських тортур у підвалах МДБ. Народ Донбасу має вийти на акцію протесту проти тортур чи фашистська республіка залишиться без зв'язку".
Сінченка одразу ж затримали співробітники "Міністерства державної безпеки в ОРДО" і він вдруге опинився в полоні. Наприкінці травня 2020 року хлопцю вдалося втекти з донецького ізолятора, але за місяць його знову затримали та ув'язнили в СІЗО №5. Наразі Сінченко фактично втретє перебуває в полоні бойовиків.
У травні 2023 року Григорія етапували до СІЗО №1 у Ростові-на-Дону, потім до СІЗО №5. У вересні 2024 року вивезли до Таганрозького СІЗО №2, де систематично піддають тортурам.
Без надії на звільнення
Оцінюючи шанси на звільнення сина, Тетяна Гулевська зазначає, що за три роки з 16 тисяч утримуваних цивільних було обміняно лише 168 осіб.
"Це всього лише один відсоток від кількості викрадених людей на окупованих територіях. За такими темпами, на звільнення всіх може знадобитись близько 99 років", — говорить жінка.
Таганрозьке СІЗО №2, де наразі утримують Григорія, підпорядковується ФСБ і відоме тим, що тут тримають українських військовополонених і цивільних осіб. Там систематично застосовують тортури, не дають зустрічатися з адвокатами та не доставляють на судові засідання.
Свої в Telegram 
