Оборонці Маріуполя, Луганщини, безвісти зниклі. Хто повернувся з російського полону 19 березня 2025
За два дні до обміну Івану Петровському виповнилося 30
Серед звільнених із російського полону українських військовослужбовців — 30-річний Іван Петровський родом з Житомирщини. До повномасштабного вторгнення він служив у 12-й бригаді оперативного призначення ім. Дмитра Вишневецького Нацгвардії України і жив із сім’єю у Маріуполі. Після виходу з “Азовсталі” Івана тримали в Оленівській колонії, а згодом перевезли до Волгоградської області. Під час перебування в неволі у нього почалися проблеми зі здоров’ям.
В інтерв’ю Свої дружина Крістіна Петровська розповідала, що побратими чоловіка багато розповідали їй про бої у Маріуполі.
Іван Петровський
“Хлопці, які з ним тоді поруч на позиціях, про мого коханого відгукуються позитивно. Мені було це дуже приємно чути, я стала ще більше пишатися чоловіком. А ще хлопці, всі як один, казали, що Іван дуже схуд. Взагалі, чоловік у мене міцний. Постійно займався спортом, ходив у спортзал, слідкував за харчуванням. Та хлопці казали, попри нелюдські умови, Іван тримався бадьоро. Бо в нього одна мета — повернутися до нас і реалізувати все те, що ми разом задумали до повномасштабної війни”, — розповідала Крістіна ще в жовтні 2023 року.
Про те, що сина готують на обмін, Раїса Петровська не знала, пише "Укрінформ".
“До мене сьогодні (19 березня — Свої) зателефонувала двоюрідна сестра і сказала, що бачила списки на обмін, де є мій син, але я не повірила. Потім через годину зателефонувало моє сонечко і каже: “Мамо, я в Україні”. Це велика радість, від якої досі не можу отямитися. Я щодня молилася за сина”, — сказала жінка.
За два дні до обміну у Івана Петровського був ювілей — йому виповнилося 30 років.
Олександр Савов у полоні захворів на туберкульоз
З полону свого батька дочекалася Анастасія. Олександру Савову 45 років, на війну пішов добровольцем ще у 2015. На початок повномасштабної війни чоловік був на ротації у секторі "М", на околиці Маріуполя. Їхня родина з Миколаєва, і саме там базувалася 36-та окрема бригада морської піхоти, яка почала своє формування після анексії Криму.
Після “Азовсталі” Олександра Савова деякий час тримали в Оленівці, далі перевезли в Таганрог, після — в Курське СІЗО №1. Після початку Курської операції його вивезли невідомо куди.
Олександр Савов
У Маріуполі Олександр Савов тяжких поранень не мав. Але вже після виходу у полон від звільнених морпіхів донька дізналася, що у батька гниють ноги і він захворів на туберкульоз.
“А ще у батька проблеми із серцем, але вони були ще до вторгнення, а у неволі стан здоров’я без медичної допомоги значно погіршився”, — розповіла в інтерв’ю Свої Анастасія Савова 7 січня 2025 року.
Андрія Орла тримали у мордовській колонії, там найгірші умови утримання
Напередодні обміну Андрію Орлу виповнилося 27 років. Дружина Альона зустрічала коханого з тортом і свічками “27”.
Морпіх 501-ї ОБМП потрапив у полон 4 квітня 2022 року з металургійного заводу імені Ілліча. Перебував в мордовській колонії, звільнені кажуть, що там найгірші умови утримання. В колонії “Поляна №10” майже не надають медичну допомогу, кожен другий хворіє на туберкульоз, і на жаль, Андрій теж.
Андрій Орел
“З камер їх нікуди не випускають, вони там цілодобово. Коли російська сторона повернула закатованих у полоні морпіхів, частина з них була саме з мордовської колонії. Вони дуже худі — видно всі кістки і ребра, а їхня шкіра синьо-фіолетового кольору. Бо українських військовополонених у цій колонії переважно годують відвареною у воді капустою, і це вважається там як суп. У камерах холодно, а зимового одягу полоненим не видають”, — Альона 7 січня 2025 року розповіла в інтерв’ю Свої.
Ігор Логай героїчно боронив Маріуполь 86 днів
Після майже трьох років неволі додому повернувся боєць “Азову” Ігор Логай, більш відомий за позивним “Логан”. Його шлях до свободи став символом незламності духу та сили волі українських захисників, пише Franko City Patriot.
Ігор народився у 2002 році, виріс на Івано-Франківщині, у селі Воскресинці. З юності він був завзятим активістом і патріотом, приєднався до Національного корпусу. Окрім того, він був легіонером Івано-Франківського осередку “Центурії”, де став відомий своєю відданістю та жагою до знань у сфері тактики й військової справи. “Логан” був на всіх тренуваннях, виїздив на полігон, постійно вдосконалюючи свої навички та гартуючи бойовий дух.
Ігор Логай
Закінчивши коледж електронних приладів, Ігор продовжив вчитися заочно у Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Добровільно підписавши контракт, у березні 2021 року він приєднався до “Азову”. Разом із побратимами він героїчно обороняв Маріуполь, тримаючи лінію оборони на “Азовсталі” у оточенні протягом 86 днів.
Наказ про здачу у полон і надія повернутися додому через два-три місяці обернувся на жорстокі два роки та десять місяців неволі. Однак “Логана” не зламали ні час, ні випробування. Його повернення — це не лише довгоочікувана радість для родини і побратимів, а й свідчення того, що сила духу українського воїна непереможна.
Володимир Бурій потрапив у полон через колаборанта
Серед звільнених із російського полону 34-річний військовослужбовець 24 ОМБр імені короля Данила Володимир Бурій із Тернопільщини. Він був у неволі з 25 червня 2022 року. Спочатку Володимира утримували у колонії на Луганщині. Через рік і пару місяців перевели до Алчевської колонії, де утримували хворих і знесилених полонених. За весь час родина не отримала від нього жодної звістки.
“Про те, що син потрапив у полон я дізналася із відео в російських телеграм-каналах. Були відео, як їх брали у полон. Їх здав місцевий житель — колаборант. Він єдиний залишився у тому селі на Луганщини. Він приходив сваритися до хлопців, чого вони тут воюють. І тільки він відійшов від них, прийшли росіяни”, — розповіла мати Ганна Бурій “Укрінформу”.
19 березня жінка весь день не випускала з рук телефон — з Координаційного штабу її попередили, що буде обмін.
“Після 15:00 я пішла до церкви і вимкнула звук у телефоні. Думала, вже хлопців обміняли і Володі серед них немає. Тому не чула, коли мені телефонували з Координаційного штабу, щоб повідомити, що мій син вже в Україні. А коли вийшла з церкви, люди мене почали вітати і розповіли, що Володю обміняли. Важко передати мої відчуття в ту мить”, — пригадує Ганна.
Каже, що були моменти, коли просто опускалися руки і вона була у повному відчаї.
“Але розуміли, що не можемо здатися і маємо жити заради нього. Володя — наш єдиний син. Старшого сина ми поховали 10 років тому. Ми дуже багато молилися і не втрачали віри, що зможемо обійняти нашу дитину”, — розповіла жінка.
Хто ще повернувся з полону 19 березня 2025
Колишній військовослужбовець “Азову”, Дмитро “Орест” Козацький, який зробив легендарні світлини на “Азовсталі”, написав, що з полону повернувся його товариш. Це “азовець” Олександр Веренготов на псевдо “Малік”. Він спочатку був у списках загиблих в одному з бараків в Оленівській колонії, потім у списках поранених.
Максим Ляпін на псевдо “Маестро” із Кременчуцького району Полтавської області — один із 22 тяжкопоранених воїнів, яких вдалось повернути під час спецзаходів поза обмінами. Служити хлопець пішов добровольцем, хоча був не придатний за станом здоров’я. Йому відмовляли чотири рази, однак згодом чоловік все таки пішов служити за контрактом. Максим воював у складі 16-ї бригади тероборони на Курщині і опинився у неволі після того, як з побратимами дали бій. Це сталося 21 вересня 2024 року.
Максим Ляпін з батьком (позаду)
“Його четвертий раз везли на обмін і повертали до Росії. Син радий, довольний, що в Україні. Зараз він в госпіталі. Поранення дають про себе знати. І рука, і нога потребують лікування. Сказав, що все буде добре. Зрозумів, що таке життя, і як треба його цінувати. Вдячні Богу, що він живий, що недовго був у полоні”, — сказав батько Микола Ляпін.
На волі відтепер 28-річний морпіх з Тернопільщини Дмитро Галюк. Боєць тримав оборону на металургійному заводі імені Ілліча в Маріуполі. Звідти 12 квітня 2022 року головний сержант потрапив у російський полон, розповідала матір морпіха Олександра Галюк під час акції на підтримку військовополонених 9 березня 2025 року в Івано-Франківську. Тоді на захід вона прийшла з невісткою Катериною та онукою.
Рідні Дмитра Галюка
“Син з нами розмовляв із заводу, коли їх забирали. Він пішов, бо їм сказали: “Або вас тут розстрілюють, або здаєтеся в полон”, — розповідала Олександра Галюк Суспільному Івано-Франківськ.
Полтавське видання “Зміст” розповіло про звільнених земляків. Серед них Аркадій Барладян, який народився 2 березня 1976 року. Він — солдат 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Боєць потрапив до полону 22 червня 2022 року під час оборони Луганщини.
Головний сержант Ігор Шарлай потрапив у полон 10 травня 2024 року на Харківщині. Російські джерела повідомили, що українські воїни дали бій окупантам із 153-го танкового полку 41 мотострілкового полку і батальону “Ахмат-Запад” ЗС РФ. “Кадирівці” записували відеозвернення, де хвалилися “перемогами” на тлі памʼятника, що присвячений Другій світовій війні.
Солдат Руслан Фальківський пробув у полоні 17 днів. Воїн зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі Журавки на Сумщині.
Також на Полтавщину повертається херсонець Олександр Тимко, його родина переїхала сюди з Херсонської області. Він — штаб-сержант, командир взводу 55-ї артилерійської бригади, воїна взяли у полон в Херсоні у 2022 році.
Після року і десяти місяців повернувся військовослужбовець Володимир Логінський з Дрогобича. 21 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в Луганській області він потрапив у полон. Проте спочатку військового вважали зниклим безвісти.
“Я одразу знала, що він в полоні, тому що прийшло відео, але він пішов на позицію і дали сповіщення, що пропав безвісти. І з Червоного Хреста прийшло підтвердження через п'ять місяців, що він у полоні. Спочатку були відомості в телеграм-каналах, що він у Луганській колонії , а згодом я вже і не знала, де саме і чи листи доходили, то невідомо”, — розповіла дружина військовослужбовця Галина Логінська.
Обмін полоненими, 19 березня 2025
Також звільнено полону залізничника з Харківщини — 47-річного Алішера Холдарова. Він вважався зниклим безвісти з 2022 року, повідомила пресслужба ”Укрзалізниці”. До лав Збройних сил України Алішер Холдаров долучився у 2020 році. До цього на залізниці чоловік пропрацював 18 років, був помічником машиніста тепловоза локомотивного депо “Основа”.
Свої в Telegram 
