З окупації повернули вчительку Наталю Шило. Її тримали 4 роки у камері, потім заборонили виїздити
Таємна місія порятунку
Наталію Шило представники самопроголошеної "ДНР" затримали на блокпосту у 2021 році, коли жінка їхала до Горлівки, щоб навідати хвору матір. Жінку звинуватили у шпигунстві.
Чотири довгих роки росіяни відмовлялися повертати Наталю, і лише нещодавно відкрилося вікно можливостей. Хоча окупаційна влада закрила кримінальну справу проти неї, жінці заборонили залишати окуповану територію.
Кожна спецоперація з порятунку суворо засекречена. Коло посвячених обмежене: керівник ГУР, розробник операції та посередник. Початком операції з визволення стало звернення Людмили, колишньої полоненої, яка перебувала з Наталею в одному СІЗО. Саме Людмила після свого звільнення дізналася про ситуацію від доньки Наталі та звернулася до ГУР.
"Було враховано психологічний стан Наталі Шило та всі фактори, що стосуються залучених осіб. Була розроблена унікальна операція, яка зробила можливим її повернення", — пояснює представниця розвідки Гайде Різаєва.
Наталя не знала, хто її рятує. Усі рекомендації від ГУР їй передавала подруга Людмила, з якою вони разом консультувалися та обговорювали деталі.
Зустріч на пероні свободи
На пероні київського вокзалу зібралася невелика група людей, які чекали на прибуття потяга з Наталею. Серед них — Юля, ще одна колишня бранка, яка ділила з Наталею камеру в полоні.
"Нас було 16 політичних. Коли я потрапила у ту камеру, Наталя вже була там. Дуже позитивна жінка, розбирається в зірках. Ночами ми стояли і дивилися через ґрати на небо", — згадує Юля.
Ті, хто пережив полон, розповідають, що найулюбленіше заняття російських наглядачів — морально і фізично зламати українців.
"Те, що переживають жінки, цивільні та військові полонені — це жахіття. Російська пропаганда в тюрмах набагато жорсткіша, ніж та, що долітає до нас. В'язням кажуть, що Україна від них відмовилася, що вони нікому не потрібні", — розповідає одна з колишніх полонених.
Момент свободи
Людмила зустрічала Наталю з українським прапором у руках, бо знала — саме про це її подруга мріяла найбільше. "Я хочу тримати прапор. Я хочу мати вільну можливість тримати в руках прапор України", — цими словами ділилася Наталя в розмовах із Людмилою.
Коли двері вагона відчинилися, на пероні нарешті з'явилася Наталя. Вільна. Схвильована. З очима, повними сліз.
"За мене молилася вся Україна, я вже це знаю, мені вже донька казала і всі казали... Я тут", — ці слова вона ледве змогла вимовити крізь сльози.
На пероні відбулося знайомство з людиною, яка розробила план її порятунку.
"Я нічого не знала. Дякую, дякую всім", — в емоційному пориві повторювала Наталя, не приховуючи вдячності.
Історія повернення Наталі Шило — це ще одне підтвердження того, що держава не забуває своїх громадян, навіть у найскладніших обставинах. Це доказ професіоналізму українських розвідників та нагадування про силу людської солідарності перед обличчям ворожої пропаганди та несправедливості.
Свої в Telegram 
