Військовий, який втратив у полоні 50 кг, одружився. Він освідчився коханій ще в Оленівці
Олександр Страфун, який повернувся з російського полону 14 червня, 30 серпня взяв шлюб зі своєю коханою Оленою, — про це повідомляє hromadske. Чоловік втратив у неволі половину ваги та 7 сантиметрів зросту.
Одужання після пекла
До полону 52-річний військовий важив 103 кілограми при зрості 187 сантиметрів. За час неволі втратив 50 кілограмів ваги. Його зігнуло.
«Якби ми не говорили телефоном і він не сказав, що вийде зі шпиталю до мене на подвір'я, ніколи б його не впізнала. А ближче підійшов, обійнялися — бачу, що це його губи, ніс, його сірі очі», — розповідала Олена журналістам hromadske у червні.
Відтоді минуло два місяці. Нещодавно Олександра виписали з лікарні — діагноз «туберкульоз» не підтвердився. Проте відновлення триває.
«Його, звісно, підлікували, підтягли загальний стан, — ділиться дружина Олена Юрчина (тепер Страфун). — Йому ще треба зміцніти, бо ходить дуже важко: набряки на ногах. Слабкий».
Водночас жінка відзначає позитивні зміни.
«Та він уже набрав вагу, зовні я впізнаю свого Сашу. Він уже не мумія. Та й на обличчя повернулися природні риси. Внутрішньо він теж відновився до „заводських" установок: багато жартує. Полон, звісно, назавжди змінює кожну людину, але чудово, якщо вона може залишитися сама собою. Він не дуже хоче розмовляти про минуле, хоче забути це, як страшний сон. Якось сказав, що полон ламає молодих, бо вони вразливіші, а тих, кому за 45, — майже ні. Любить повторювати, що в нього за спиною наплічник із цеглою — життєвий досвід».
Освідчення з Оленівки
Пара планувала одружитися ще до повномасштабного вторгнення. Проте доля розпорядилася інакше — освідчення прозвучало телефоном з Оленівки, де перебував у полоні Олександр.
Олена подала до суду заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю, що дорівнює подружжю. Два з половиною роки митарств, опитування свідків — і врешті документ був на руках.
«Так, дійсно в документі таке написано. Але слів “чоловік” і “дружина” там немає. І вже після повернення з полону Саша мені освідчився. Ще в Оленівці він написав вірш і поклав його на музику. Тут уже купив гітару: вийшло музичне освідчення. І ми пішли разом і купили каблучку для заручин. Він би сам це зробив, але сказав: “Я не знаю твого розміру”», — розповідає жінка.
Весілля
30 серпня закохані офіційно зареєстрували шлюб. Церемонія пройшла скромно — без гостей та зайвого пафосу.
«Ми поїхали на розпис удвох. Без гостей. Приємна церемонія. Жодного пафосу, маршу Мендельсона, жодної тьоті з кандибобером на голові. Сподобалося, що стереотип радянських весіль “гірко” — зламаний. Дівчина, що вела церемонію, сказала: “Цілуйтеся вже, не зважайте на мене. Солодко!”. Коли підписували документи, нареготалися. Я ж змінила прізвище. Тобто тепер, якщо скорочено тільки ініціали, і я, і Саша — Страфун О. В. Він — Олександр Віталійович, я — Олена Володимирівна. Тож Саша каже: “Щось я не зрозумів, я що, сам із собою одружився?”», — описує день весілля Олена.
Нове життя
Зараз подружжя винаймає апартаменти на київському Хрещатику. Для Олександра це перше знайомство зі столицею — Олена щодня показує йому місто під час коротких прогулянок. Переважно це походи в місця, де смачно готують — жінка постійно намагається нагодувати чоловіка.
Олександр написав рапорт на звільнення з військової служби.
«Усі, хто повертається з полону, мають право обирати: або три місяці відпустки й далі на службу, або звільнитися одразу. Ну, ось Саша написав рапорт на звільнення. Я йому теж сказала, що досить, навоювався, я більше такого не витримаю», — пояснює Олена.
Плани на майбутнє поки скромні.
«Хочемо купити будиночок, поки що ми двоє безхатьків», — сміється молода дружина.
Олександр налаштований оптимістично, говорить, що найстрашніше у минулому, тож далі все буде добре.
Свої в Telegram 
