Чи заслужив Донбас "русский мир"? 10 цитат вченого та колишнього в’язня Ігоря Козловського
Ігор Козловський – релігієзнавець з Донецька, який майже два роки був у полоні бойовиків "ДНР". У програмі Сергія Іванова "Антиподи" на каналі "Ісландія" Козловський розмірковує, чому на Донбас прийшов "русский мир" і як об’єднати розколоте суспільство.
Десять цитат Ігоря Козловського з програми "Антиподи" про долю регіона.
Про лоск та чагарники Донецька
Всі хто в ті (довоєнні. – Свои) часи перебував тут, вони говорили, що у Донецька щось є. Навколо був маргінес, депресивні міста вмирали, все підтягував під себе центр. Якусь надію давав Євро-2012.
Мене бентежило, що у міста, яке висмоктувало всі соки з регіону, була парадна частина, а селища та спальні райони – чагарники. Починався занепад. Певний лоск центру і зараз продовжують підтримувати.
Про відчуття приреченості
Занепад починається з людини. Стагнація розпочинається з того періоду, коли цей регіон Україна віддала певним кланам. Це була плата за лояльність, голоси. Тотальне невігластво і нецікавість, що таке Україна, що таке історія, де і навіщо ти живеш.
Стан душі не підіймався вище трьох щаблів піраміди Маслоу, і це призводить до початку стагнації. Культура несла в собі тягар радянщини. Молодіжна субкультура бачила себе не там, а за межами. Вона не була зорієнтована на Україну. Коли йдуть люди творчі, мислячі, починається пустеля, хоча це – місто мільйонник.
Про прихід "русского мира"
Процес починався в нульові роки. Російськомовна інтелігенція збиралась в центральній бібліотеці, залучали місцеву інтелігенцію. Була активною діяльність православної церкви, яка зорієнтована на Росію. На підприємствах розбудовували парафії, відкривали церковні споруди. Там були ті, хто транслював ідеї "русского мира". Люди звикали. Культурна експансія – це частина гібридного просування своїх ідей
Про те, чи заслужив Донбас те, що з ним сталось
Щоб заслужити, треба активні дії, а це – пасивність і байдужість. Такі люди є і в Києві, і в Харкові, скрізь в Україні. Ми не можемо достукатись до кожного. Тільки якщо сама людина хоче почути та відкритись – то так. Коли людині достатньо тих інформаційних потоків, вона не потребує інших меседжів. Будь-яка жертва є і причиною.
Про те, як зупинити гнів
У Абсолюта є дві сторони – милосердя і справедливість. Без справедливості будь-яке милосердя має руйнуючу силу. Треба, щоб справедливість стала основним моментом в деокупації Донбасу.
Хто розпочав війну, став ідеологом, хто катував, взяв до рук зброю, хто писав доноси – всі вони повинні понести покарання. Але є вимушені колаборанти, є там проукраїнські люди, які працюють в бюджетних установах, вчителі, лікарі. Будь-яка окупація залишає частину людей на цій території.
Треба закликати владу дійти до справедливості і покарати винних. Але тільки справедливість може призвести до тоталітаризму, потрібне милосердя.
Про деокупацію
Переважна більшість людей індиферентні, для них головне, щоб дозволили жити "як до війни". Пройде певний час, сама історія буде змінювати цих людей. Але робити спроби деокупації свідомості ми повинні через медіа в широкому розумінні, через спілкування, школи. Ми повинні вже мати таку програму.
Про імпульси нової влади щодо Донбасу
Я не бачу загальної політики, тільки певні імпульси. Враження, що загального плану нема, а це вносить певні сумніви, що ці кроки дійсно приведуть до покращення.
Які три прорахунки чинної влади? Ми бачимо тільки підготовку до того, щоб представити українській спільноті певну програму дій. Мені не дуже подобається поспіх з нормандським форматом, спроба помиритись за будь-яку ціну. Постійно звучать слова про червоні лінії, начебто зависаємо над безоднею.
Про майбутнє Донбасу
Змінюється тотальне усвідомлення себе як не просто окремого регіону, а регіону, який захищається від ворога під назвою Україна. Таке відчуття, що це надовго. Навіть якщо регіон повернеться, він вже не буде таким, як колись
Ніхто не буде вкладати величезні гроші, розбудовувати щось нове, всі підприємства вивезли в Росію. А без міжнародної спільноти ми ніколи не повернемо Донбас.
Коли кажуть, що Європа може дати гроші на розбудову Донбасу, в мене питання: чому не даєте гроші на вимушених переселенців? Вони ж – Донбас, нам головне люди, а не територія?..
Про розкол суспільства
Це системний фактор. З одного боку, ми такі, народ України: інфантилізм, довіра до інформації, розжованих меседжів. З іншого, цим користується той, хто роз’єднує. Якщо ти готовий пристати на ту чи іншу точку зору і тебе можна направити проти іншого, цим обов’язково скористаються.
Світогляд складається з двох частин: картина світу та коло нашого знання. Якщо є знання, розширюється картина світу, людина стає багатовимірною. Нетолерантна, нетерпима людина – одномірна. Ця одномірність дає категоризм і нетерпимість, і далі цим будуть користуватись.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.
Свої в Telegram 
