За трьома зайцями. Як у Краматорську створили центр дозвілля, який навчився заробляти на себе
У центрі місцевої активності «Старе місто» літні люди, люди з проблемами слуху та інші охочі спілкуються і займаються рукоділлям. А ще центр навчився заробляти на себе завдяки правилу «трьох зайців»: перший свій виріб відвідувач забирає, другий віддає на благодійність, третій продає.
Свои.City дізнались, як створили такий центр і що треба, щоб спробувати подібне.
Центр місцевої активності «Старе місто» працює в Краматорську з початку 2016 року. Треба було приділити увагу літнім людям, які приїхали в місто з окупованої території та не могли звикнути до життя в новому місці.
З часом центр стали відвідувати люди різного віку, як місцеві, так і переселенці. Найбільше він рятує від самотності все-таки для літніх людей, а також – людей з проблемами слуху.
Свои.City побачили, як організоване якісне дозвілля та як ці люди стають корисними для міста.
Починали з гранту
Окремого юридичного статусу (громадська організація чи ініціативна група) в «Старого міста» немає. У Краматорську цей осередок з’явився завдяки громадській організації «Фонд розвитку громади», він став одним із напрямків діяльності цієї ГО.
Приміщення для центру виділили в церкві «Ковчег спасіння» – це будівля колишнього кінотеатру «Жовтень», який давно не працював за призначенням. Орендують кімнату безкоштовно.
На грантову підтримку від американців у 2016 році закупили меблі, частину оргтехніки та матеріали для проведення майстер-класів. Але за чотири роки «Старе місто» навчилось функціонувати без грантів, в основному тут розраховують лише на власні сили.
Людмила Сніцаренко – господиня в «Старому місті», їй допомагає чоловік Володимир. Вони – головна рушійна сила Центру місцевої активності, де працюють на волонтерських засадах.
Подружжя переселенців з Донецька з власного досвіду знає про проблеми, з якими стикались люди, вимушені полишити власні домівки.
Такий будиночок повезли до США на сувеніри
Корисні зустрічі
Серед перших напрямків діяльності «Старого міста» – регулярне проведення інформаційних зустрічей з представниками Пенсійного фонду, соціальних служб, лікарями та психологами. На таких зустрічах літні люди могли дізнатись, наприклад, куди звертатись за допомогою – такої інформації переселенцям бракувало.
Зустріч з фахівцями Пенсійного фонду
Згодом учасниками клубу стали люди з проблемами слуху – як переселенці, так і місцеві. Відірвані від звичного життя, такі люди отримали можливість бути в курсі змін, які відбуваються. Володимир Сніцаренко знає жестову мову (за станом здоров’я вона стала для нього рідною, як українська, наприклад), тому він став посередником між двома «світами» на зустрічах і під час майстерень.
Вчилися рукоділлю самі, тепер вчать інших
Постійні гості «Старого міста» полюбляють майстер-класи з виготовлення поробок і сувенірів. Для більшості з них це – можливість спілкування, щоб не залишатись на самоті.
82-річна Алла Федорівна прийшла в центр після смерті сина. Спочатку не могла оговтатись від горя, сиділа тихо. З часом жінка навчила всіх вишивати стрічками – вона добре вміє це робити.
Тут не запрошують на майстер-класи професійних тренерів, звичайні жінки вчать інших тому, що вміють самі. Одна в’яже шкарпетки, навчила інших – зв’язали 40 пар і за допомогою школярів рознесли їх одиноким людям.
Ірина Андрєєва приїхала до Краматорська 10 років тому. Щоб допомагати з онукою, пішла на пенсію. Все життя жінка працювала в школі, рукоділля опанувала самостійно, бо весь час потрібно було робити прикраси на свята і не лише. Про діяльность «Старого міста» вона дізналась випадково, коли проходила поруч і побачила поробки. Зацікавилась, почала проводити тут майстер-класи з виготовлення сувенірів.
Ірина Андрєєва
– Коли працював з дітьми, вчити дорослих не так і складно. Звісно, до кожного має бути свій підхід, – розповідає Ірина Володимирівна. – Мені цікаво шукати щось нове, що запропонувати дівчатам. То чобітки майструємо, то віночки, то мишей на холодильник. Головне для мене – спілкування з людьми.
Людмила Морозько цього року святкуватиме 75-річний ювілей. Вона – з перших відвідувачів центру. Згадує, що починали з малого, знайомих було небагато, але було бажання спілкуватись. До «Старого міста» Людмилу Олександрівну привела подруга. Тоді, в 2016 році, це допомогло подолати жахливий психологічний стан після низки похорон у родині, коли жінка залишилась на самоті.
Людмила Морозько
Людмила Морозько зізнається:
– Я ніколи не була майстринею, навіть не думала, що зможу робити таку красу. А тут навчилась вишивати стрічками – це вищий пілотаж! Зробила чотири картини, подарувала рідним і знайомим. Із задоволенням відвідую інші заходи. Головне, що ми тут бачимо та чуємо один одного, це рятує від самотності.
Діалог мовою жестів
Якось до «Старого міста» прийшли люди з проблемами слуху. Спочатку це були переселенці, які не знали куди звертатись за допомогою, як заповнювати документи, де отримувати інформацію та взагалі спілкуватись у новому місті. Вони стали регулярними відвідувачами Центру, а згодом підтягнули людей з проблемами слуху з місцевих. Загалом їх уже близько 35.
Володимир Сніцаренко
За допомогою мови жестів з ними спілкується Володимир Сніцаренко. У Донецьку він працював зубним техніком, а у Краматорську після переїзду не було роботи. Він допомагає дружині та виступає зв’язківцем між тими, хто не чує, та іншими людьми, що не мають таких проблем. Випробуванням для нього став майстер-клас з в’язання від жінки з проблемами слуху. Тоді Володимир перекладав з жестової мови на звичайну.
Світлана Філатова разом з родиною – чоловіком і двома дітьми, приїхала до Краматорська з Горлівки, живе тут з початку війни. Звикнути до нових умов було складно. Про майстер-клас для людей з проблемами слуху в «Старому місті» дізналась від знайомої.
Світлана Філатова
– Ще в школі я ходила на гуртки декоративно-прикладного мистецтва, мені це дуже подобалось, – розповідає 44-річна Світлана. – Коли в Краматорську з’явився такий шанс, вирішила ним скористатись і не шкодую. Я нібито голодна та живу цим, подобається все: в’язання, вишивка, виготовлення сувенірів на свята.
Як центр заробляє на себе
У «Старому місті» готуються до кожного міського свята, беруть участь у ярмарках. Це дозволяє заробити гроші, щоб центр продовжував повноцінно діяти. Брати участь у різдвяному ярмарку жінки не можуть через вік і стан здоров’я, а ось у теплу погоду – залюбки.
Головним для себе вважають фестиваль Марії Приймаченко, який відбувається в травні. Хоча б одну тисячу гривень, але під час такого фестивалю «Старе місто» може заробити. Гроші витрачають на каву з печивом для зустрічей і матеріали для майстер-класів.
Сувеніри, зроблені відвідувачами центру
Сувеніри, виготовлені літніми жінками, відрізняються за цінами. Наприклад, вишиту стрічками велику картину вони продали міському голові Краматорська Андрію Панкову за одну тисячу. На синьому оксамиті вишита 21 жовта троянда.
Міський голова Краматорська купує картину з трояндами
Користуються попитом годинники, вишиті бісером і стрічками.
Придбати заготівки «Старому місту» недешево: годинник на білому тлі в рамці, на якому можна вишивати, коштує 350 гривень. Продають такі годинники по 700 гривень, а якщо людина спроможна заплатити більше, то просять 900 гривень.
Зазвичай до фестивалю намагаються підготувати хоча б три годинники на продаж, але зізнаються, що це недешево. Добре, коли погоджуються зробити заготівку в борг.
Людмила Сніцаренко розповідає:
– Ми весь час щось робимо. Іноді по-багатому, коли можемо закупити матеріали: фетр, фоаміран, атласні стрічки. Інколи по-бідному, тоді робимо сувеніри з того, що маємо під рукою.
– Постійно в роботі килимки, їх в’яжемо з текстилю. Такі вироби також залюбки купують під час ярмарків. Хтось в’яже, хто не може – ріже заготівки, щоб потім інші мали роботу, добирали кольори та вив’язували килимки, – продовжує Людмила.
Сувенірні будиночки робили з пластикових пляшок, оздоблювали тонким туалетним папером, а зверху фарбували. Такі будиночки продали по 80 гривень. Їх дівчина з Краматорська повезла до Америки на подарунки.
На фестивалі Марії Приймаченко
Заробили під час фестивалю і завдяки картині з лелекою. Не було фарб, щоб намалювати, тому зробили її з клаптиків тканини. Охочих сфотографуватися просили покласти копійки на підтримку центру «Старе місто». Так назбирали 200 гривень.
Фотозона на фестиваль
Правила співжиття і виживання
Центр місцевої активності «Старе місто» відкривався за грантові гроші, але його подальший зріст довів, що і без донорської підтримки можна, або навіть і треба працювати, впевнений Станіслав Черногор, керівник ГО «Фонд розвитку громади».
За рік до активностей «Старого міста» залучені не менше 3,5 тисяч людей. Коли була можливість працювати не тільки по суботах, як зараз, а чотири-п’ять разів на тиждень, кількість людей була вдвічі більшою.
– Це мотивує працювати чесно, міркувати наперед, а не чекати та сподіватись на гранти, – запевняє краматорський активіст. – Нам не байдужі отримувачі наших послуг, серед яких багато літніх людей або людей з інвалідністю. Це головний критерій, чому ми працюємо.
Приміщення для «Старого міста» виділила церковна організація. Грошей за оренду не платять, але співпрацюють з релігійною громадою. Наприклад, діляться інтернетом, який безкоштовно надає місцевий провайдер. Центр допомагає прикрашати церкву на свята, для дітей проводить майстер-класи.
«Три зайці» соціального підприємства
У рамках центру місцевої активності працює соціальне підприємство.
Торік під час хакатону в Одесі центр намагався отримати грант на швейну машинку, відпарювач та оверлок. Грошей на нове обладнання не отримали. Єдину швейну машинку, яку експлуатують в «Старому місті», знайшли на смітнику та безкоштовно відремонтували в майстра.
Соціальне підприємство працює за принципом «трьох зайців», який сформулювали ще коли готувалися до хакатону в Одесі.
Про що саме йдеться? Під час майстер-класів учасники вчаться робити сувеніри, іграшки, прикраси тощо – від нуля до готового виробу. Це умовний заєць. Першого такого зайця людина забирає собі. Його можна залишити вдома, подарувати комусь або навіть продати – це особиста справа автора.
Другого зайця людина віддає на благодійність «Старого міста». Іграшку можуть подарувати дітям, які потребують уваги, віддати на знак подяки церкві тощо. А третього зайця тут виготовляють цілеспрямовано на продаж під час фестивалів чи ярмарків. Його вартість покриває вартість матеріалів на перших двох зайців.
Про прибуток чи заробітну платню не йдеться. Це дозволяє центру «Старе місто» працювати безперервно, купувати за можливості матеріали для майстер-класів.
Як шукати ресурси
Головний сенс такого осередка, як «Старе місто» – щоб літні люди долали самотність і налагоджували соціальні зв’язки. Створити клуб за інтересами, де люди займаються спільною справою і спілкуються одне з одним, можна в бібліотеці або сільському клубі. Головне – домовитись про проведення таких зустрічей. І щоб була людина, готова жертвувати своїм часом, щоб організувати процес.
Знайти безкоштовне приміщення можна на різних майданчиках. Станіслав Черногор каже, що і бібліотекам, і клубам такі заходи тільки на користь до їх основної діяльності.
Коли буде розуміння, де саме відкривати «центр», треба поміркувати, де взяти матеріали для майстер-класів. Тут можна звернутись до місцевих підприємців або благодійників. А можна робити сувеніри з уживаних речей, старого одягу. Тоді витрати взагалі будуть мінімальними.
Черногор переконує:
– Можна хоч сніжинки вирізати, хоч кіно разом дивитись, головне – налагодити спілкування. Ключова цінність – це соціальний капітал, ідеї компромісу та діалогу, коли за одним столом творять місцеві та переселенці, патріоти України та прихильники «русского мира», віруючі та атеїсти. Важливо розвивати соціальні зв’язки, вчитись спілкуватись.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.
Свої в Telegram 
