«Є Донецьк Захарченка, а є Донецьк Стаса»: 2-й День народження журналіста Станіслава Асєєва у полоні

Є таке собі звичайне слово «підвал», що вже п’ятий рік як набуло нового, моторошно-жахливого сенсу для тих, кого торкнулася війна. Були часи, дітей лякали смішними сірими вовчиками чи міліциєю, а зараз мешканців Донеччини та Луганщини лякають отим страшним: будешь забагато балакати - заберуть «на підвал»…

2 червня 2017 року  у Донецьку отак забрали журналіста, письменника, блогера і просто порядну молоду людину – Станіслава Асєєва. На підвал. Бо комусь видалося, що він забагато наговорив у своєму блозі, а також у «Дзеркалі Тижня», на «Радіо Свобода» та у тижневику «Український тиждень». Прийшла мати провідати сина до його оселі – а його нема. І ніхто не знає, де він.

Що може бути страшнішим для матері, ніж чекати з безвісті свою дитину? Чекати роками, уявляючи собі жахи, що скажені викрадачі коять із нею у тій моторошній невідомості? І чи можуть бути жахливішими істоти, що викрадають людину задля знущань, принижень, насолоди від безкарного володіння тілом жертви та намагань заволодіти її душею? І особливо бісяться, коли душа виявляється незламною! В Станіслава вона саме така. Й тим небезпечніше його перебування у полоні.

Тільки через півтора місяці бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві». Екс-нардеп та однокурсник Асєєва Єгор Фірсов розказав, що мамі Стаса дали письмове підтвердження про затримання. За його словами, Стас вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються, був ревним хронікером подій по другий бік розмежування. Є інформація, що мама змогла побачитися із сином,  що Стас тримається добре, бо розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто, а його єдина надія — це обмін полонених. Остання інформація про Станіслава надійшла від УНН – він з 1 липня 2018 року почав протестне голодування.

Олена Казанська розповідає у Фейсбуці:

- В Донецьку я отримала освіту та працювала в Донецькому державному університеті інформатики та штучного інтелекту. Факультет був камерним, але тому ми всі там були друзями. Станіслав був одним з найкращих студентів, має фотографічну пам'ять, критичне мислення та абсолютну чесність. Лишався в Донецьку та писав про реальний стан речей там під псевдонімом. Його чекає старенька мама, він молода та гідна людина. 

Ігор Козловський, який сам знаходився у полоні, додає про Станіслава:

- Сьогодні день народження мого учня і політв'язня т.зв. "днр" Станіслава Асєєва. Зараз він вже рік і чотири місяці утримується у підвалах концтабору на території колишнього заводу "Ізоляція" у непридатних для людського існування умовах і немає жодної можливості отримувати будь-яку інформацію від рідних та друзів. Стас сильна і волелюбна людина, яка протягом років ризикувала свободою та своїм життям тільки з однією метою - ділитися правдивою інформацією зі світом стосовно тих подій, які відбуваються на окупованій території української Донеччини. 

Сергей Рахманін писав у «Дзеркалі тижня»:

- Його тексти — дуже різні (цільнометалеві, осколково-рвані, жорсткі, філософські, іронічні) — однаковою мірою відзначені страждальною силою... "Багато хто назве це невиправданим ризиком, - пише Стас, - … Але насамперед я роблю це для себе самого. Звісно, це ще й моя робота, і такі фото й пости несуть світ війни у Київ, Одесу, на Волинь. Війна з'являється там в онлайн-режимі, у вигляді інтерактивної картинки, як пейзажі Самоа на заставці на робочому столі. І все ж таки насамперед я роблю це для себе самого. Це — my education, яке не купиш за жодні гроші. Втім, і платити доводиться аж ніяк не грішми. За знімок вирви від САУ або застряглої ракети від "Граду" віддаєш щось особисте: стає дедалі складніше говорити про погоду й "панамські архіви". Стара банальна думка про те, що на війні немає переможців, стає тут чимось на взір молитви". 

…Під таким тягарем, під багажем втрат, печалі, сумнівів і страхів тебе легко може качнути в той або інший бік. А ще — страшно спіткнутися, завести себе на мінне поле безвиході, нарватися на розтяжку зради. 

...Особисто для мене Стас, якого я ніколи не бачив наживо, несподівано став важливою частиною мого власного "education". Одним із кількох прикметних орієнтирів на шляху, який веде до позбавлення від міфів, щеплення від ілюзій і перевидання надій.

…І коли чую: "Та відпустити їх до біса! Вони там усі на Донбасі однакові...", згадую, що є Донецьк захарченка, і є Донецьк Стаса. Якого ми обов'язково мусимо витягнути. 

Х'ю Вільямсон, директор відділення Х'юман Райтс Вотч у Європі та Центральній Азії, констатує:

- З самого початку практично не викликало сумнівів, що Станіслав Асєєв потрапив під удар, тому що те, що він писав, не влаштовувало ДНР. Асєєв - жертва насильницького зникнення, що є по міжнародному праву тяжким злочином, якому немає виправдання ні за яких обставинах, ні в мирний час, ні на війні…

Валерій Дударєв, головний редактор журналу «Юність», де було опубліковано роман Асєєва:

- У романі «Мельхіоровий слон» йдеться про життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами  : «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе, показує світ маленького міста та війни, що розірвала країну навпіл…

Станіслав Асєєв

Народився у Донецьку у 1989 році, український письменник, журналіст і блогер. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Працював журналістом в окупованому Донецьку під псевдонімом Станіслав Васін. Викрадений у 2 червня 2017 року і утримується  у концтаборі «Ізоляція». 

Має диплом магістра релігієзнавства з відзнакою. До сфери наукових інтересів входить французька та німецька онтологія XX століття. В Україні змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо. Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня», журналом «Український тиждень» та «Радіо Свобода».

«Репортери без кордоні», Human Rights Watch,  Amnesty  International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.