Головний показник – щасливі родини. Як це – бути соцпрацівником у невеликій громаді на Донеччині
Тетяна Гарна працює спеціалістом по соціальній роботі у Малинівському окрузі в Миколаївській об’єднаній громаді Донецької області. Жінка два роки тому перекваліфікувалася з фінансової справи. Робочих місць у селі обмаль, тож після скорочення Тетяна не вагалася – і спробувала себе у соціальній сфері.
До того ж вона вже допомагала місцевим мешканцям у вирішенні соціальних питань: за допомогою в оформленні субсидії і соціальної допомоги до неї і раніше зверталися.
Протягом року Тетяна підвищувала свій професійний рівень у сфері соціальних послуг. У 2019 році в Україні стартував проєкт ЮНІСЕФ «Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді» за фінансової підтримки Німецького Уряду та Німецького банку розвитку (KfW). Навчання проводила організація “Надія і житло для дітей”. Соцпрацівників з дванадцяти громад Донеччини і Луганщини вчили працювати ефективніше і робити послуги для своїх клієнтів доступнішими.
Навчання у проєкті змінило не тільки організацію роботи місцевих соцпрацівників, а й зробило послуги доступнішими і якіснішими для місцевих мешканців. Як саме – дізнавався журналіст Свои.City.
Ідучи на роботу, Тетяна вже планує тисячу справ і все продумує завчасно
Допомога потрібна значно більшій кількості людей, ніж думала
Чи не найважливішим кроком після навчання став постійний процес пошуку родин, яким необхідна допомога та консультації.
– Ми почали проводити моніторинг сімей, яким потрібна допомога. І зрозуміли, що таких людей в громаді значно більше, ніж здається. Чи не кожен другий-третій мешканець періодично потребує допомоги у вирішенні соціальних питань. У нас з’явилося чітке розуміння, як застосовувати закони та основні інструменти надання соцпослуг. У цьому зараз нас орієнтують координатори проєкту, – каже Тетяна.
Вона вперше замислилася, що колись і сама входила в коло людей, яким потрібна була допомога соцпрацівника.
– Зараз нам показали головне: як провести людину та родину від початку і до отримання результату. Як комплексно усвідомити цей стан – соціальну стабільність. Комусь потрібна допомога з пошуком роботи, але заважає відсутність документів або дітей ні з ким залишити. Ми допомагаємо. Роботу знайшли — тоді людина відчуває себе соціально захищеною, у неї є стабільність і впевненість у майбутньому, – говорить Тетяна Гарна.
Хтось потребує психологічної допомоги, інші живуть у скруті й взагалі не зверталися за отриманням соціальних послуг.
Зараз Тетяна супроводжує чотири родини.
Навчання у проєкті від ЮНІСЕФ допомогло не тільки впорядкувати документацію, а і змінило підхід до роботи у цілому
Одним із досягнень навчання Тетяна вважає, що для всіх мешканців, у яких виникають потреби в соцпослугах, вона зробила щоденники-паспорти. Це свого роду портрет проблеми, де поступово вимальовується розвиток її рішення. Це дуже важлива інформація.
– Таким чином ми впорядкували і створили базу даних по Малинівці, потім вже таку роботу провели і по Рай-Олександрівці, Миколаївці. За це мене окремо відзначили після навчання, – говорить жінка.
У соціальних паспортах старостату на сьогодні є відомості про 109 родин, які звертаються з різних соціальних питань або яким може знадобитися допомога.
Катерині Василівні Тетяна допомогла відстояти свої права на отримання субсидії
Проблема з транспортом як перешкода для отримання соцпослуг
У територію обслуговування Тетяни входить сім сіл старостату. Сама Малинівка не така велика: тут мешкає 300 людей, а всього в старостаті – не більше 600. Серед основних проблем мешканців – безробіття та безгрошів’я. Віддаленість від райцентру теж стає справжньою проблемою. Щоб доїхати до Миколаївки чи до Слов’янська, мешканцям потрібно зробити дві пересадки і сплатити щонайменше 42 грн в одну сторону.
До того ж єдиний автобус з Малинівки до Слов’янська їде о 8:30 ранку і повертається о 13:00. Встигнути вистояти чергу і подати та оформити документи нереально. Є ще безкоштовний соціальний автобус, але він ходить за таким же розкладом, і, крім того, зараз виникли проблеми з перевізником.
Малинівський старостат входить у Миколаївську громаду
З цієї ж причини людям складно розглядати варіанти з пошуком роботи в Слов’янську та Миколаївці. Час і гроші є не в кожної родини, тож Тетяна Гарна бере на себе процес збирання пакету документів для звернень.
– Часто буває так, що людина їде у місто до ЦНАПу, а якогось необхідного документу не вистачає або дата чи підпис не там. Тоді їй потрібно все робити спочатку. Знову ж таки, одинокій матері ні з ким залишити дитину на час поїздки. Людині літнього віку теж важко в дорозі й чергах. Тому збір документів делегують мені, – пояснює Тетяна.
У такі населені пункти округа, як Васютинське і Першомар’ївка, автобус ходить раз на тиждень.
– Інколи мені складно добратися до родин: автобус на мене чекати не буде. Буває так, що люди добираються до Малинівки самі, пішки проходячи по 7-9 кілометрів. У роботі з віддаленими селами допомагають старости, фельдшери та вчителі, вони можуть передати необхідні документи і відомості, - ділиться Тетяна.
Як якісно співпрацювати у зв’язці у з іншими спеціалістами округу і громади, Тетяну теж навчили під час проєкту. І це реально працює, зізнається вона.
Допомагаємо людині вийти із замкненого кола
Тетяна запрошує нас познайомитися із родинами, з якими працювала. На порозі у місцевий дитячий садок її вже зустрічає Ірина. Вона розповідає, що отримала необхідну допомогу із працевлаштуванням. Раніше вона підробляла в своєму селі Тихонівка у фермерів, які вирощували саджанці, та шукала підробітки, щоб прогодувати родину. Тепер має постійну роботу в дитсадку з соціальним пакетом.
Ірина має двох доньок 6-ти і 8-ми років, офіційно вона одинока мати. Раніше соціально захищеною вона себе не відчувала: грошей постійно не вистачало, а шалений графік роботи був проблемою, бо жінці потрібно було постійно думати, з ким лишити доньок. До того ж будинок сім’ї знаходиться не у найкращому стані: потрібен ремонт, треба покласти підлогу замість земляного настилу всередині хати. Роботи багато – фінансів обмаль.
Ірина, побачивши свого соцпрацівника, дуже зраділа
– Знайти підхід до вирішення питання Ірини мені теж допоміг досвід з навчання. Нам говорили, що людині потрібно дати напрямок, у якому треба рухатися, – і вона буде розвиватися. Саме це я побачила в Ірині. Вирішувати проблему комплексно – це теж було з основним блоків тренінгів, які проводила організація "Надія і житло для дітей". Ми знайшли для Ірини роботу, домовилися з дитячим садком і, попри труднощі з карантином, вона отримала роботу. Одну дитину вже оформили у садок, інша – на черзі. Крім того, у процесі я відшукала відомості про втрачений диплом Ірини про середню спеціальну освіту. Раніше його відсутність була проблемою при влаштуванні на офіційну роботу, – каже соцпрацівниця.
Тетяна навіть попросила підключитися друзів Ірини до процесу та допомогла власними коштами, щоб жінка швидше пройшла медогляд та вийшла на роботу.
Ірина радіє, що отримала роботу і стабільність
– Отак воно і виходить, одне на інше накладається: немає диплому, грошей, ні з ким залишити дітей, немає сили наважитися змінити життя. І людина опиняється у замкненому колі, ми допомагаємо людині найти з нього вихід, – говорить Тетяна.
Тетяна Гарна – сама багатодітна мати і знає, як це – проходити крізь труднощі заради дітей.
Ірина дуже радіє, що отримала роботу і стабільність:
Місія – допомогти Артему
Про те, що дев’ятирічний Артем живе у родині Сніжани Симончик, соцфахівець Тетяна дізналася під час моніторингу, який постійно проводить у селищі після навчання. Виявилося, що хлопчик лишився сам: мати після ув’язнення не цікавилася долею сина, батько – на заробітках.
Артем жив з бабусями, яких невдовзі не стало. Хлопчик залишився один і знайшов тимчасовий притулок у сусідів. Родина Сніжани багатодітна, жінка має троїх власних дітей та ще й прийняла до себе Артема. Каже, що душа боліла за хлопця.
Родина Сніжани Симончик прийняла до себе Артема
У цьому випадку Тетяна теж застосувала на практиці отриману інформацію на навчанні й підключила співпрацю з іншими муніципальними службами. І ланцюжок співпраці з різними структурами громади, про що неодноразово наголошували на навчанні, подіяв. Дізнавшись, що один з фермерів взяв у оренду ділянку, яка належала бабусі Артема, соцпрацівниця зв’язалася з ним і попросила виділити гуманітарну допомогу родині, яка прийняла Артема.
– Я не просила допомоги грошима. За проведеним аналізом потреб, продукти – це те, що було необхідно родині, – пояснила Тетяна Гарна.
Фермер привіз родині запас продуктів, якого родині Сніжани вистачило ще не на один тиждень.
– Бабуся Артема залишила борг у розмірі 10 тисяч гривень. Коли служба приїхала відключати газ, я зателефонувала керівництву і пояснила, що має бути процес реструктуризації боргу, окрім того, дитина знаходиться у списку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Відстоювати юридичні та соціальні права сімей нас теж навчили у проєкті, – каже Тетяна Гарна.
Батько Артема повернувся у Малинівку, хлопчик наразі з ним, але і зараз питання про його долю не вирішено. З працевлаштуванням у старостаті проблема, тому батько Артема знов поїде на заробітки.
– До навчання в проєкті «Спільно» я не знала багато інформації стосовно влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування. Тепер я знаю, що дітей можна не відправляти в спецзаклади, як це у нас практикувалося раніше, а лишити у патронатних родинах за місцем проживання. Звісно, родина в якій перебував хлопчик, і всі ми, допоможемо йому. Хочемо, щоб він залишився в старостаті, – ділиться Тетяна.
Інша родина – мешканки округу Олени – також зверталася по допомогу. Тетяна консультувала їх щодо отримання компенсації по несплаті аліментів колишнім чоловіком. Тетяна провела роботу, але затримали довідку з юстиції. Зараз Тетяна консультує родину щодо отримання субсидії.
– Багато моментів стала охоплювати після навчання: людина звернулася до мене з одним питаннями, не вийшло все вирішити. Дивимося, чим ще можна допомогти родині, що зробити. Це комплексний підхід.
Родина Олени також звернулася до Тетяни за консультацією
Результат — вдячність родин, які відчули соціальну стабільність
Відразу після роботи соцфахівець Тетяна Гарна поспішає додому. Там на неї чекає велика родина: чоловік та троє дітей. Треба впоратися з господарством, подоїти трьох корів, нагодувати 11 кішок та доглянути чималий город.
Ще треба впоратися по господарству, у Тетяни три корови
У вихідний жінка встигає виїхати на ринок до Краматорська з молочною продукцією власного виробництва. Ще один важливий момент під час навчання у проєкті Тетяна виділила для себе – «розмежовувати».
– Буває таке, що зателефонують у неділю. Пояснюю, що теж маю власний час і справи. Але якщо щось термінове, звісно, все лишаю і допомагаю, – ділиться Тетяна.
Тетяна в кінці робочого дня у родинному колі
Керівниця проектів та програм «Надія і житло для дітей», експерт проекту «Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді» Ольга Мороз говорить, що Тетяна Гарна на власному прикладі показує, що з усім можна впоратися, але треба мати чіткий план.
– Тетяна змогла зовсім з іншої сфери діяльності перекваліфікуватися і показати кращі результати в проєкті. Вона застосовує знання після навчання у проєкті ЮНІСЕФ «Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді» по максимуму на практиці. На сьогодні фахівці цього округу закріплені за відділом Соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Ще більше можливостей у соціальних спеціалістів, які працюють на територій Миколаївської громади, може з’явитися за умови створення окремого закладу – територіального центру, – наголошує Ольга Мороз.
Тетяна вірить, що все може змінитися на краще
Тетяна продовжує роботу в окрузі й допомагає людям. Результат – вдячність родин, які відчули соціальну стабільність або знайшли для себе вихід зі, здавалося б, дуже складного становища.
– Щасливі родини, за якими є результат, ось що є головним показником для мене, – каже Тетяна Гарна.
Свої в Telegram 
