Проколов собі живіт, щоб перевели з окупованих територій. Дві історії в’язнів із ОРДЛО
З початку війни у 2014 році під контролем бойовиків опинилась більшість тюрем Донбасу, де сиділи понад 16 тисяч в’язнів – затриманих і засуджених. До них не пускають міжнародних спостерігачів, вони знаходяться в непридатних для життя умовах. І окупаційні адміністрації часто заважають тому, щоб перевести цих людей на підконтрольну Україні територію.
Скільки людей перебуває зараз у тюрмах ОРДЛО, достеменно невідомо, пише «Слідство.Інфо». До офісу Уповноваженого ВР з прав людини подали прохання про переведення 762 ув’язнених.
Більшість засуджених на непідконтрольних територіях, з якими спілкувалися журналісти, кажуть: окупанти запевняють їх, начебто Україна відмовляється їх вносити в списки і повертати.
Робили шаблі для «козаків»
Колишній засуджений 33-річний Артем Ульянов мешкає в Харкові та шукає роботу. Трохи більше місяця тому він вийшов із 25-ї колонії в Харківській області. Туди його перевели з Брянківської колонії №11, яка розташовується на окупованій частині Луганської області.
Артем Ульянов
«Нас із зони вивезли в 2019 році. І в день передачі менти кажуть: «А ви знаєте, чого вас хохли забирають? Тому що там воювати нема кому. І вас, зеків, зараз позабирають, видадуть автомати й підете сюди воювати». Я кажу: «Хто нам видасть автомати? Глянуть на наше минуле – ми неблагонадійні. Які автомати? Максимум – лопати».
У 2013 році чоловіка засудили на сім років за розбій. За його словами, він разом зі спільниками увірвався в чуже помешкання й забрав гроші.
Коли Артему виносили вирок, він намагався домовитись, щоб його не відправили до якоїсь із колоній Харківщини, які відомі жорстокістю. У результаті наприкінці квітня 2014 року він потрапив у Брянківську колонію №11. Тоді вже починались бойові дії на Донбасі.
Зі слів чоловіка, майже вся адміністрація колонії втекла. Заступник начальника колонії мав особисто стояти на вартовій вежі з автоматом.
Влітку 2014 року в колонії понад місяць не було світла і зв’язку. Протягом кількох місяців не надходила їжа. Спершу засуджені доїдали рештки продуктів: варили суп із заморожених бичків. Потім харчувалися кабачками, які росли на території.
В'язні ОРДЛО гріються
Невдовзі на територію колонії вперше зайшли бойовики. Вони побили вартового і забрали всі автомати, що були в тюрмі.
«Коли перший раз до нас в зону зайшли «апалчєнци», інспектор прибіг до нас у капцях на босу ногу, в штанах камуфляжних і з голим торсом, і просить: «Дайте спортивні штани, а то за «мусорські» мене розстріляють». Він роздягнувся до трусів, ми сховали його штани під матрац. Словом, інспектор роздягнувся, його речі сховали, дали йому спортивні штани. І він сів у секторі на лавці із зеками – й курить, типу зек».
Коли бойовики забрали зброю, почалися втечі. Колонію залишили три в’язні – один перейшов на підконтрольний Україні бік, а двох інших зловили. Після останньої втечі так звані «донські козаки» пригрозили масовими розстрілами.
Уперше «козаки» зайшли в колонію у вересні 2014 року. Зняли зі стендів український прапор і тризуб, поклали на підлогу в коридорі й змусили в’язнів топтати, погрожуючи прострілити ноги.
Артем Ульянов
Згодом «козаки» завезли в’язням харчі, а також різний метал, щоб ті робили для них зброю. Арештанти виготовляли від 30 до 50 шабель на місяць.
У травні 2015 року в Брянківській колонії сформувалась нова адміністрація від так званої «ЛНР». Невдовзі туди ж завели російських спецпризначенців. За словами Артема, вони лупцювали людей.
Зиму 2014-2015 років засуджені провели без опалення, грілися буржуйками. Тюрма не отримувала нових ліків, тяжкохворі повільно помирали в муках.
Зі слів Ульянова, тривалий час окупаційна влада у Луганській області не видавала українській стороні в’язнів. Перші переведення почались лише у 2018 році. Артем потрапив у другий етап обміну – у 2019 році. Перед переведенням тюремники вимагали з нього 40 тис. грн. Чоловік відмовився – і його на два тижні посадили в ізолятор.
Ульянов каже, що йому пощастило мати харківську прописку, бо місцевим у переведенні відмовляють взагалі.
«Ті, хто там сидять, хочуть повернутися. На будь-яку зону, навіть на 25-ту, хоча гірше за неї в Україні немає нічого. Там – ще гірше, ніж на 25-тій. Там ти не людина. Із тобою зроблять усе, що захочуть, немає ніякого дотримання людських прав. Там дивно навіть починати щось доводити про якісь правопорушення відносно тебе».
Порізав вени і проколов живіт
Деякі в’язні на знак протесту завдають собі поранень. Так, Олександру Михайлову, який відбував покарання в Єнакіївській колонії №52, вдалося домогтись переведення на підконтрольну територію України лише після того, як він порізав собі вени й проколов живіт.
Олександр Михайлов
Зараз Олександр сидить у Житомирській тюрмі. Рідних у нього взагалі немає, але він хотів відбувати покарання за українськими законами.
«Я скоїв злочин у Криму, при Україні. Засуджений іменем України, я громадянин України, за національністю українець. Чому, кажу, мене тримають там? Ви там оголосили свою «республіку» якусь, а я тут яким боком взагалі до вашої «республіки»?»
Складність його ситуації полягала в тому, що він має кримську прописку.
Ув’язнений розповідає, що в Єнакіївській колонії ситуація була і є поганою. Особливо жорстоко в тюрмі карали за мобільні з камерами: приїздили з так званого «МГБ» й роздроблювали прикладами пальці – за те, що в’язні знімали й викладали в інтернет обстріли.
Як стверджують в’язні, бойовики розташували свої бойові позиції одразу ж за тюрмою, тому територія потрапляла під обстріл. Один зі снарядів влучив у кухню й розніс її. Один засуджений загинув, решта залишились без запасів їжі. Тривалий час у тюрмі не було ані світла, ані опалення. Щоб зігрітися, в’язні розводили багаття в камерах: палили віконні рами, двері від туалету, простирадла й свої речі.
Пошкоджений корпус тюрми на непідконтрольних територіях
«Мені казали: «Підпиши, що претензій до «Донецької народної республіки» ти не маєш». Я кажу: «На якій підставі я буду щось підписувати? По-перше, формулювання «Донецька народна республіка» за законом, не існує. І я ніколи в житті свій підпис тут не поставлю. А по-друге, кажу, в мене є претензії».
Наразі Олександр Михайлов відбуває покарання за подвійне вбивство. Він визнає провину, але стверджує, що вбив, обороняючись. І сподівається, що з часом в Україні з’явиться можливість переглянути його справу.
Свої в Telegram 
