Як мені жити далі? І ще 7 питань, які найчастіше ставлять переселенці кризовим психологам

Тут переплітається кілька гілок: соціальна і психологічна. Коли кризові психологи працюють з ВПО, вони намагаються не чіпати емоції, бо якщо їх зачепити — це ще більше може занурити людину в травматизацію. Спочатку рекомендується задовольнити базові потреби. Дати відповіді на питання: чи я пив?, чи я їв?, чи я тепло одягнений?, чи відчуваю себе в безпеці?. Умовно в безпеці, бо зараз вся країна в небезпеці. Далі рекомендовано звернутися до терапевтів, бо підіймається тема «втрати». Етап розуміння цього “тут і зараз” може допомогти повернути людину в момент.

Варто пам’ятати, що людина в травматизації дуже вузько бачить світ, і в цей момент кризовим психологам дуже важливо розширити вікно толерантності — це те, що в звичайному житті можна витримати, а зараз це витримати неможливо. Треба дати підтримку людині і запропонувати можливості, де цю підтримку можна отримати. Треба зробити все, щоб у людини з’явилося розуміння, що вона не одна і їй готові допомогти.

Тож: задовільняємо базові потреби, стабілізуємо стан і шукаємо варіанти можливих опор в житті. 

Страх невизначеності — це втрата контролю. І в такому випадку треба запитати в себе: що я можу контролювати, що мені зараз підвладне? Це певною мірою планування. Якщо раніше можна було планувати на місяці, то зараз, хоч і важко, все одно треба мінімально планувати — це прямо впливає на стабілізацію стану та надає відчуття контролю.

Щоб знизити відчуття розгубленості, треба задавати собі питання на заземлення і мінімально планувати: що я буду робити? Хто мене зустріне? Що я хочу?

Все, що зараз з нами відбувається, — це нормально. Ненормально те, що відбувається навкруги, бо нас до цього не готували. 

І далі варто пояснювати собі все. Наприклад, в Ізраїлі і жінки, і чоловіки з самої молодості готуються до війни. Нас до війни не готували і якщо людина плаче чи щось відчуває — це нормально. Те, що відбувається з емоціями людини — це нормально. Якщо є стани, коли вже людина не справляється — звичайно, краще звернутися до фахівців. Зараз є багато гарячих ліній, де безкоштовно допоможуть (вони є в кінці цього тексту).

Перш за все варто дозволити цьому бути. Дозволити собі відреагувати на це. Є випадки, коли звертаються і кажуть: "Я не дозволяю собі плакати". Треба дозволити собі плакати.

Є кілька практик на заземлення.

Дуже добре працюють вправи на дихання. “Дихання по квадрату”, наприклад. Або вправа "Метелик". Також є вправа "Методика ключ". Ці вправи допомагають заспокоїтися та побути в моменті при стресі. Також ми рекомендуємо теплий чай або контрастний душ — те, що може сприяти поверненню в стан "тут і зараз". 

Це про тривогу. Треба розуміти, що безпеку зараз ніхто не відчуває. Задати питання: як це можна вирішити? Треба просто побачити і зрозуміти — чи це просто страхи, чи це щось більше і травматичніше.

Це нормально, якщо в якийсь момент варто буде підключити лікаря, який призначить медикаментами, таке буває.

В цьому питанні основна рекомендація — звертатися до спеціаліста. 

Посттравматичний синдром (ПТСР) — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Грубо кажучи, це крайня реакція на сильний стресор. Він виникає на тому місці, де раніше була якась травмованість. 

ПТСР супроводжується симптомами, які тягнуться довше місяця. Зазвичай це комплекс отримання не однієї травми, які далі спричиняють недугу. 

Симптоми різні і індивідуальні. Може бути і роздратування, і злість, і поведінкові реакції, погіршення сну та апетиту. Це ніби втрата контролю. Діагноз ПТСР може встановити лише психіатр. Психолог може рекомендувати звернутися до психіатра.

Чи у всіх буде ПТСР? Не факт. Бо в когось може бути більш гнучка адаптованість. Це залежить від різних факторів. Наприклад, як людина може справлятися зі стресом, на якому етапі звернулася до фахівця.

Якщо людина помічає, що різко змінюється звичайний образ життя — варто звернутися до спеціаліста.

Задовольнити базові потреби, якісне спілкування, виконувати вправи для заземлення, згадати про тих, хто може підтримати та намагатися радіти деталям в житті, звертати увагу на ці деталі.

Запитати в себе: де я можу бути корисним? Часто, коли людина приносить користь, це дарує ресурс. 

Це риторичне запитання, на яке кожна людина має самостійно відповісти собі. Треба вирішувати проблеми поступово. Так, ми живемо, ми плануємо, але пробуємо не заходити далеко в тривожне майбутнє. Вирішуємо нагальні питання (базові потреби), на які може вистачити ресурсу! 

Гаряча лінія для надання первинної психологічної допомоги від Національної психологічної асоціації: щодня з 10:00 до 20:00 за номером 0-800-100-102

Гаряча лінія емоційної підтримки МОМ: 0-800-211-444

Онлайн-платформа "Розкажи мені" https://tellme.com.ua/get-help

Онлайн-програма "Бути батьками ангела" для батьків, яких торкнулась смерть дитини під час вагітності, пологів або невдовзі після них https://angelscare.org.ua/freeregistration

Реабілітаційний центр із надання безкоштовної психологічної допомоги "Крок назустріч": (044) 222 90 94.

"Телефон довіри для всіх" — лінія екстреної безкоштовної анонімної психологічної допомоги: з 19:00 до 7:00.

Номери за регіонами:

• Одеса (048) 737 7676;
• Харків (057) 759 7676;
• Київ (044) 228 7676;
• Донецьк (062) 213 7676;
• Луганськ (064) 272 7676;
• Дніпро (056) 767 7676;
• Чернівці (037) 290 7676;
• Івано-Франківськ (034) 273 7676;
• Херсон (055) 239 7676;
• Львів (032) 253 7676;
• Миколаїв (0512) 59 76 76.