Народжені за Реви. Чому до міськради Бахмута йде мало молоді і що вони думають про незмінного мера
За 30 років на посаді мера Бахмута Олексія Реви виросло ціле покоління містян, які не знали іншого очільника. І цьогоріч вони вперше отримали шанс прийти до влади, адже місцеві вибори тут відбудуться вперше за 10 років. Аналізуємо, скільки молодих людей використали своє право бути обраним і чому вони це зробили.
Бахмут відомий на загал не в останню чергу завдяки Олексію Реві. Політик очолив місто ще за часів Радянського союзу – у 1990-му. На цій посаді він пережив розвал СРСР, дві революції та одну війну. Весь час він знаходив спільну мову із центральною владою. Встиг побути членом «Партії регіонів». Його звинуватили в корупції лише раз – 2017-го, тоді голова Бахмута відбувся лише усним попередженням. Цьогоріч він балотується в мери всьоме.
Згідно з українським законодавством, балотуватися в місцеві ради можна, якщо вам виповнилося 18 років. При цьому, якщо йдеться про громади більше 10 тис осіб, то кандидатів у місцеві депутати мають висувати політичні партії. Втім, відповідно до даних сайту Центрвиборчкому, у Бахмуті із 187 кандидатів лише 24 молодші за 30 років. Тобто близько 13% імен у загальному списку.
Не можна сказати, що це виключно місцева бахмутська тенденція. Проблему із молодими кадрами відчувають усі партії, які висувають своїх кандидатів на Донеччині. Для порівняння, у сусідньому Слов’янську людей, які народилися після 1990-го до місцевої влади іде ще менше: 20 осіб із 250-ти (8% від загальної кількості кандидатів). У Краматорську – 44 кандидати з 383 народилися після 1990-го (11,5%). У Костянтинівці кандидатів у місцеві депутати, які молодші за 30 років, – 31 людина із 253-х (12%). У найбільшому місті області, Маріуполі, до міської ради йде 442 людини, них 83 молодші за 30 років (18%).
Свои вирішили поспілкувалися з кількома молодими кандидатами у місцеві депутати Бахмута й розпитали їх, чому вони пішли у місцеву владу та як вони ставляться до «вічного мера».
Аркадій Петросян, партія Європейська солідарність, 23 роки
Фото: Фейсбук Аркадія Петросяна
Важливо розуміти, що на Донбасі загалом високі рейтинги мають старі еліти й політика тут консервативна. Старі політики страждають на ейджизм і сексизм, а на порядку денному в них соціалізм. Для молоді ж майже немає пропозицій. Бо побутує думка, що найбільша кількість активних виборців – це старі люди, які ходять голосувати за «міцних господарників». Тому серед виборчих обіцянок зниження комуналки, підвищення пенсій та мир з Росією (це питання не є компетенцією місцевої влади – Свои).
А Бахмуті достатньо молоді, тим паче сюди переїхали заклади вищої освіти з окупованих територій. Проте вони малоактивні. Хоча, як на мене, потрібно створювати можливості. Наприклад, у нас в місті є проєкт, за яким один із закинутих заводів планують перетворити на культурний хаб. Я спілкувався з людьми приблизно мого віку, ми робили опитування – і виявилося, що молоді такі доволі конкретні речі цікаві.
Водночас в Україні погана політична освіта. І це проблема, знову ж таки, загальна. Бо у нас людина закінчує школу і не знає, як працює державний апарат, які податки вона буде платити. Як на мене, громадянське суспільство і свідомих громадян ще треба довго виховувати.
Ще одна проблема – це відсутність місцевих осередків партій. Більшість із них до виборів не активна. Систематично й активно колись працювала Партія регіонів. Опозиційна платформа – За життя з’являється тепер під вибори. Наприклад, під час парламентських перегонів у нашому окрузі обрали Федора Христенка, не місцевого. Його до того в Бахмуті ніхто не бачив. І після також ніхто не бачив. Тобто такі політики приїжджають, підкуповують виборців обіцянками і концертами – і на цьому політика завершується.
А треба розбудовувати партії на місцях. І обирати людей не за красиві відео і гарну картинку – а за їхні програми. Водночас, якщо я йду на вибори і я молодий – за мене не обов’язково має голосувати сама молодь. Не лише вона наша цільова аудиторія. Наприклад, в мене є проєкт розвитку Бахмутської громади. І ми там намагалися врахувати інтереси всіх вікових груп.
Я голова молодіжної ради при міській раді. Олексія Реву поважаю і мене навіть називають «про-ревинським», хоча його є за що критикувати. Ну і неможливо сидіти на посаді 30 років. Система управління містом застаріла, у нас немає молодої політичної еліти. Хоча є люди, які продовжують голосувати за чинного мера, бо він «професіонал, знає як управляти містом». З іншого боку, як на мене, з точки зору інфраструктури і доріг у Бахмуті все добре. Але не вистачає молоді, яка б розуміла сучасні процеси, знала як залучати інвестиції, розвивала інформаційні технології. Загалом, місцеві політики мають розуміти, що зараз між собою конкурують не лише країни, але й міста.
Коли я ходив агітувати за себе і партію по квартирах, то люди реагували по-різному. Була часта реакція: «Ти що, жебрак якийсь? Не міг найняти людей, щоб за тебе агітували?» Це, як на мене, викривлена політична культура. Політик – це не обов’язково дядько в костюмі, який приїжджає до вас на чорному Range Rover, розповідає, як все буде добре, а потім зникає. Тому треба формувати інституції і нові політичні еліти.
Свого часу мені пропонували йти від ОПЗЖ у Бахмутську міськраду. Але мені важлива ідеологія. Євросолідарність мені близька ідеями. На вибори я вирішив іти після однієї історії. Здається, це був 2-й курс інституту. Я навчався у Бахмуті, жив у гуртожитку, який був далеко від мого навчального закладу і туди не ходив транспорт. Я створив електронну петицію, вона зібрала підписи. Місцева влада її проігнорувала. Тоді ми зібрали ще 500 підписів людей, які живуть навколо нашого гуртожитка. Питання розглянули на сесії, конкурс на маршрут створили. Це було три роки тому. Перевізника досі немає. І люди мене питають: «Ти обіцяв транспорт. Де він?!» І я зрозумів, що аби щось міняти – треба ставати владою, політиком. І тоді я вирішив іти на вибори до міськради.
Тетяна Бумар, партія Слуга народу, 21 рік
Фото: Фейсбук Тетяни Бумар
Я вчуся на четвертому курсі й одночасно працюю. Член студмолоді міста і молодіжної ради. Громадською діяльністю займаюся давно і мені, насправді, цікаво було б представляти інтереси молоді у депутатському корпусі.
Народилася й навчалася у Бахмуті. До мера ставлюся позитивно. Я бачила, як розвивається місто. Звісно, що економічна криза, а потім війна внесли певні корективи. Хоча потрібно розуміти, що за позитивні чи негативні зміни відповідає не лише мер, але й виконком. До Олексія Реви у Бахмуті ставляться загалом добре, він харизматичний, знає про місто все: хто і за яке питання відповідає. А якщо якась із проблем не вирішена – то він знає чому.
В мене не було якогось переломного моменту, коли я вирішила: «Все, треба йти на вибори». Це логічний шлях розвитку. Я була в студентському самоврядуванні, потім з однією із громадських організацій ми реалізували кілька молодіжних проєктів, отримали кілька грантів. Потім я працювала при громадській раді міста.
Загалом я людина з активною позицією і мені цікаве майбутнє Бахмута. Плюс у нас в місті не так багато молодих лідерів, їх можна порахувати на пальцях двох рук. І на цих виборах вони йдуть від різних політичних сил, які й кому були ближчі. Загалом молодіжний рух міста іде в місцеву політику, зокрема аби відстоювати інтереси молоді.
Так, молоді люди виїжджають з Бахмута у більш великі міста. Бо там є можливість будувати кар’єру. Не всім підходять маленькі міста, це так. А та молодь, яка лишилася, не може йти у політику вся. Той хто захотів – висунув свою кандидатуру на вибори. І, як на мене, цей відсоток доволі високий. Особливо зважаючи на те, що у Бахмуті багато людей пенсійного чи передпенсійного віку. І, як на мене, одне з наших завдань, як молоді в місцевій владі, – створити умови, за яких люди не виїжджатимуть з міста.
Зрозуміло, що таке за один день не робиться. Чому таких умов не створили за попередні 30 років? Чесно – я не знаю. Мені лише 21 рік, я не так багато досвіду маю, аби відповісти на це питання. Здається, до 2014-го бачилося інше майбутнє в Бахмута. Плюс сучасні проблеми потребують сучасних рішень. Влада намагається в цьому напрямку працювати і, як на мене, це вже добре.
Єлизавета Портнова, партія Європейська солідарність, 19 років
Фото: Фейсбук Єлизавети Портнової
Насправді, громадським сектором я почала займатися ще зі школи. Брала участь в різних проєктах, член громадської ради міста. У мене була активна позиція. Завжди. І я вирішила йти у місцеву владу, аби робити життя міста кращим вже на іншому рівні. Як такого ключового, поворотного моменту, під час якого я вирішила: «Все, балотуюся!» – в мене не було. Ми давно спілкуємося з Аркадієм Петросяном і він одного дня запропонував мені бути в його команді. Я подумала: «Чому б ні?». Якщо мене оберуть – я зможу бути корисною для міста.
Молоді у списках і справді могло би бути більше. Але мені здається, що молоді люди не йдуть у владу, тому що бояться, що в них не вийде, що від них нічого не буде залежати. Плюс, як на мене, є загальна проблема: молоді люди пасивні, вони не вірять в те, що можуть щось змінити. Інший варіант, чому молодь не йде у політику – дехто думає, що політика їх не стосується. Що це справа «дорослих дядь», що краще тихо навчатися й працювати.
Під час агітаційної кампанії я часом чула закиди щодо свого віку й освіти. Так, справді, у мене поки немає вищої освіти. Але я планую її отримати. По-друге, для політика вища освіта, як на мене, не головне. Поясню. Я навчаюся у залізничному коледжі. Але ця освіта навряд зможе допомогти мені в роботі. Адже для місцевого політика важливо розуміти, що таке Об’єднана територіальна громада і які в неї проблеми. Тут в нагоді стає неформальна освіта. Наприклад, у мене були проєкти з обміну, мені є що показати і розповісти громаді.
Зараз в місті достатньо партій іде на вибори. Є пропрезидентська, є проєвропейські. І кожен міг себе реалізувати і піти з тією політсилою, яка йому ближча. Я свою обрала.
Щодо Олексія Реви то не він один керує містом. У нього ж команда заступників, які змінюються, депутатський корпус, який переобирається. Плюс мер співпрацює з молодіжною радою. Так, я народилася за цього мера і виросла. Я бачу, як змінюється місто. У нас є гарні парки, набережна, відкриваються молодіжні центри. Тому мене все влаштовує.
***
Свои також зверталися по коментар до представників Опозиційної платформи - за Життя, щоб поспілкуватися з молодими кандидатами. Однак вони зазначили, що відмовилися від коментарів для журналістів до кіцня виборів. Крім того, ми намагалися отримати коментар від Олексія Реви щодо його тривалого перебування на посаді і його ставлення до молоді, яке не активно йде у місцеву політику. Втім очільник Бахмута не зміг знайти вільний час, аби відповісти на це просте запитання.
Свої в Telegram 
