Истории

Як звільнений із полону священик відкрив у підвалі єдину українську церкву в Бахмуті

Свои.City
09.04.2019 15:22
У підвалі п’ятиповерхівки на вулиці Чайковського, 23 розташований єдиний не тільки у Бахмутському, а й у сусідньому Лиманському районі храм Православної церкви України. Свою роботу він розпочав три місяці тому.

Про історію єдиної української церкви в Бахмуті та отця Павла, який декілька місяців провів у полоні в Донецьку, розповіло видання Reporters.

 Reporters.

Просілі двері, порепаний дерев’яний поріг, плакати із зображеннями радянських дітей, фанерна стіна замість іконостасу, шпалери у квіточку в тісній кімнаті у підвалі — усе це про храм Святого Феодора Стратилата у п'ятиповерхівці, про існування якого знають далеко не всі мешканці Бахмута. 

Отець Павло проводить тут служби в неділю вранці вже декілька місяців. Його запросила громадська організація «Бахмут Український», вона ж орендує підвал.

Нічого. Добре, що маємо такі умови. Бувають гірші. Кажу, бо знаю

На всі запити до мерії про землю для невеликої церкви чи каплиці була лише одна відповідь — нема. Тому поки церква діє в одній із кімнат у підвалі, у іншій плетуть маскувальні сітки та зберігають речі для військових і волонтерів на фронті. Церковне приладдя священнику передали з його храму в окупованому Донецьку — літні жінки що могли сховали вдома після захоплення.

 Reporters.

І батько, і дід отця Павла були священиками. Спочатку жили в Донецьку, потім переїхали до Мелітополя, а у 2011-му він знову повернувся до рідного міста через хворобу матері. Служити він почав, коли йому ще не було 20 років. У Донецьку до української Церкви ставилися не дуже добре, тому відкриття у віддаленому Пролетарському районі міста храму Київського патріархату спричинили сварки з церквами Московського патріархату.

Чому? Бо ми були ворогами. Нам казали, що не може тут нас бути, не існує такої української Церкви. Українському не було місця. Та й служили ми недовго

У серпні 2014-го отець Павло потрапив у полон — його забрав батальйон «Восток». За кілька місяців священика тричі показово водили на розстріл. Одного разу батальйон поїхав на завдання, і охоронці випустили частину полонених. Так отець Павло виїхав із Донецька і оселився у селі під Бахмутом.

 

На першій службі у храмі було з десяток людей, тепер же у храмі ніде стати. Отець Павло переконаний, що у такі часи церква як ніколи потрібна людям. До літа він планує вийти на поверхню — міська влада нарешті виділила земельну ділянку для церкви.

— Звісно, хочеться побудувати храм. Почати оживляти українську Церкву. Її, до речі, немає не тільки в Бахмутському районі, а й у сусідньому Лиманському. Було б добре згодом мати і недільну школу. Але зараз у нас немає навіть грошей на невелику капличку. Проситимемо про допомогу владу, а може, допоміг би який підприємець.